Увійти

Богу Слава, Героям Шана!



Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Новий український портал

(22 Голосов)

 

У становленні української національної освіти свого часу провідні (якщо не вирішальну!) роль відіграли братські школи.

Під тиском прогресивних сил України (передусім представників церковних братств, які виступили проти повного окатоличення українського населення, а здійснювалося це інколи насильницькими методами) польський король Стефан Баторій дозволив Віленському братству відкривати українські школи, а з 1585 року це право поширилося на всі братства Великого князівства Литовського та Галичини. Того ж року здійснено перший набір до Львівської братської школи. Невдовзі такі заклади почали працювати у Рогатині, Городку, Перемишлі, Луцьку, Вінниці, Немирові, Кам'янці-Подільському, Кременці, Києві та в інших містах. Усього було відкрито майже 30 шкіл.

У братських школах навчалися діти всіх станів, зокрема сироти. Кожна з них утримувалася коштами братства за рахунок внесків; бідні та сироти вчилися безкоштовно. При цьому виключалася будь-яка несправедливість. “Навчати й любити всіх дітей однаково”, - ось заповідь педагогів школи.

Головна увага приділялася слов'янській та руській (українській) мовам. Вивчалися також обов'язкові грецька та латина, що сприяло засвоєнню античної спадщини, осягненню тогочасної європейської науки та культури.

Учні слов'яно-греко-латинських шкіл крім мов оволодівали програмою “семи вільних наук”: діалектикою, риторикою, музикою, арифметикою, геометрією, астрономією та досконало латиною. Окремі братські школи переросли у вищі навчальні заклади, як, наприклад, Острозька академія, Києво-Могилянська академія.

Викладачами працювали здебільшого українці: Тустановський, Староврецький, майбутній Митрополит Іов Борецький, Юрій Рогатинець, Стефан і Лаврентій Зизанії та інші.

Поширення братських шкіл пробуджувало національну свідомість, відроджувало українській традиції. Сотні вихованців шкіл ставали вчителями, професорами, поширювали серед свого народу знання, формували у своїх учнів почуття національної гідності, а ще ширили знання про Україну за кордоном.

 

 

(22 Голосов)

 

(Фрагмент української історії)

Прикро, але дехто з наших сучасників і тепер жаліє за розпадом Радянського Союзу, бідкається, що Україна вперто втікає (у політичному сенсі) від Росії до Європи, прагне вступу у НАТО. Є такі... Особливо серед представників колишньої комуністичної партноменклатури чи тих, хто нажився біля “радянського корита”, відвертих запроданців, що на шматок гнилої ковбаси і червоний прапор (на додачу до неї) проміняли рідну матір. З огляду на таке цікаво дізнатися: а як більшовикам взагалі вдалося сформувати радянський уряд в Україні, чи був він легітимним?..

Сила більшовизму полягала зовсім не в марксистській (а згодом — марксистсько-ленінській) ідеології, як запевняли нас навіть у 90-х роках XX століття. Ще до початку Першої світової війни (1914-1918 рр.) уряд тодішньої Німеччини систематично фінансував діяльність Володимира Леніна-Ульянова і більшовиків, щоб вона була спрямована проти потенційно багатої і сильної суперниці — Російської імперії. Зараз уже відомо, що Німеччина виділили більшовикам близько 1 мільярда марок. (Колосальна сума, як на той час!). Так, справді, у ході лютневої революції і жовтневого перевороту 1917 року Російська царська імперія розпалася, але утворилася нова імперія — російсько-більшовицька, яка отримала назву СРСР, що, вважайте, одне і те ж. Бо імперія є імперією! Їй всього замало! І хоч у 1991 році розпався Радянський Союз, але сучасна політика Росії тільки підтверджує її амбітні імперські плани. Німеччині, яка була далеко не святою у своїй політиці, якій довелося пережити багато катаклізмів, тепер знову змушена протистояти Росії.

30 жовтня 1917 року більшовики очолюють у Києві повстання проти військ Тимчасового уряду. Теоретично визнаючи право націй на самовизначення і відкидаючи його на практиці, вони не збиралися визнавати права автономії ні для України, ні для інших народів. Тому Центральна Рада, сформована у Києві з українських патріотично налаштованих політиків, громадських діячів, оголосила про взяття верховної влади в Україні у свої руки і проголосила утворення Української Народної Республіки (УНР).

Більшовики у відповідь невдовзі оголосили Центральну Раду УНР “ворогом народу”, хоча під час виборів до Всеросійських (!) установчих зборів українські партії набрали 70 відсотків голосів, а більшовики — лише 10. 20 відсотків дісталося іншим партіям, які не відігравали вирішальної ролі у політиці. Так само на скликаному більшовиками Всеукраїнському з'їзді Рад у Києві в грудні 1917 року більшість виявилася із представників українських партій. Тоді делегати-більшовики відокремилися, перебралися до Харкова, де відбувся з'їзд Рад Донецького та Криворізького басейнів (промислово — вугільний та металургійний басейни), й проголосили створення Радянської Української Республіки. Через півтора десятиліття майже всі вони (організатори та натхненники) потрапили в пекло сталінських репресій. Ця безжалісна машина нікого не щадила!

Проте всі рішення харківського з'їзду, як і сам з'їзд, виявилися неправомірними за усіма міжнародними стандартами і навіть елементарною юридичною логікою. Адже участь у ньому взяли представники лише 96 рад (і то почасти поспіхом сформованих більшовиками) із трьохсот створених в Україні. Отож проголошення Радянської Української Республіки відбулося лише від неповної третини Рад, і це аж ніяк не означало волевиявлення всього українського народу чи його більшості. Але радянський (більшовицький) уряд відразу ж обіперся на військові формування, які прибули з Росії.

Щоб не допустити відокремлення України від Росії, російські більшовики вдалися до створення штучної Донецько-Криворізької республіки, яка проголосила, що є частиною “загальноросійської федерації”. Насправді ж ця псевдореспубліка перетворилася на плацдарм для наступу на Українську Народну Республіку.

Чи не нагадує це вам теперішні ЛНР та ДНР?..

Тарас ЛЕХМАН

 

(6 Голосов)

 

23 серпня відзначаємо День Державного прапора України. Це свято з'явилося завдяки президентському указу, підписаному у 2004 році Леонідом Кучмою.

Деякі цікаві факти про український прапор, символи кольорів:

- За Конституцією України наш прапор є синьо-жовтий. Але у 1918 році Центральна Рада на чолі з першим Президентом України Михайлом Грушевським утвердила жовто-синій прапор. Під таким стягом пішли у бій під Крутами українські юнаки, що виступили проти російського більшовицького окупанта.

- Золотий, жовтий колір символізують Творця, Бога, Вищу Духовну Силу. Синій — усе земне, а також свободу вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.

- Золото-блакитну символіку принесли на наші терени трипільці в часи великого переселення народів з Північного Причорномор'я за три тисячі років до нашої ери.

- Жовтий і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства XIV століття. Вони також були присутні на гербах руських земель, князів, шляхти і міст Середньовіччя та початку Нового часу.

- У XVIII столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто виготовляли з синього полотнища із лицарем у золотих шатах і з золотим орнаментом та арматурою.

- 1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор. Ним прикрашали залу, де засідала Головна Руська Рада — перша політична організація українців у Галичині.

- Про те, що поєднання синього і жовтого кольорів властиве Україні, свідчить такий факт: король Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша літописна згадка — 1256 рік), подарував його мешканцям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі.