Увійти

Богу Слава, Героям Шана!



Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Новий український портал

(1 Проголосовало)

 

Минуло вже 1000 років, як ігумен Видубицького монастиря Сильвестр зробив остаточний список літопису, відомого під назвою “Повість минулих літ” або ж Літопису Нестора, що передав нам історію Київської Русі-держави.

Автор дає широку картину виникнення і розселення слов'янських племен, їх ролі в історії, розповідає про витоки Руської (вважайте - Української) держави, її зовнішню політику, про перемоги руської зброї і розширення Київської Русі. Як патріот своєї Батьківщини, Нестор прославляв мудрість і далекоглядність київських князів, воїнську доблесть Святослава, рішучість Володимира-Хрестителя, просвітницьку діяльність Ярослава Мудрого.

Широчінь задуму надала спокою й неквапливості розповіді літописця, передала гармонію і твердість його судженням, художню єдність і монументальність усьому творові в цілому. Нестор, здійснюючи подвиг свого життя, мав і попередників у вітчизняному літописанні - Василія, Федора, Никона Великого, - праці яких використав для укладання свого літопису, але за цілісністю, художньою довершеністю Перволітопис не має собі аналогів у нашій давній історії.

Ми читаємо «Повість минулих літ» не тільки як книгу історичну, а й як високохудожню, з якої поети й прозаїки черпали натхнення та сюжети для своїх творів.

 

 

(1 Проголосовало)

 

Справа популяризації української культури в Українській державі — це річ природня, благородна і вдячна, та ще й конче потрібна з огляду на її драматичну долю, наполегливі спроби ворогів витіснити її з власної, Богом дарованої землі. Популяризувати багаті духовні надбання минулого й прагне НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОРТАЛ.

З погляду сьогодення особливо виразно розкривається доленосна роль вітчизняної культури. Саме вона вберегла український етнос від знищення у тривалий період бездержавності. Національна культура була єдиним притулком українства у той час, коли майже всі інші ділянки суспільно-громадського й політичного життя були дощенту зденаціоналізовані на догоду різноманітним колонізаторам.

Культура ніколи не існує в минулому часі. Усі її прояви завжди актуальні саме у даний період, незважаючи на час свого фізичного виникнення. У культурі органічно закладена сув'язь епох і поколінь, минуле присутнє в сучасному, сучасне закладене в минулому.

У часи лихоліття й занепаду життєдайні глибини культури, насичені мудрістю багатьох поколінь, дозволяють знайти розв'язання складних проблем і убезпечують від хибних кроків.

Українська культура покликана сповнювати цю місію і далі. Духовне оздоровлення нації - єдино можливе підгрунтя для економічного розвитку України, її політичної стабільності й соціального облаштування. Альтернативи цьому нема!

 

(1 Проголосовало)

 

Від перших днів існування Київ виконував не просто функцію міста, заснованого на мальовничих пагорбах, а дипломатичного центру майбутньої держави. Отож, місто, як ворота для всього світу, і водночас ворота, через які світ може пізнати Україну. Такими стали Золоті ворота...

Колись, за часів Володимира Великого-Хрестителя (+ 1015 р.), Київ мав площу всього 10 гектарів. Але вже тоді існували так звані Київські ворота, через які всі почесні гості - дипломатичні посланники урочисто в'їжджали.

Пізніше нащадки Володимира Великого, розширюючи межі міста, збільшували кількість воріт. Так, при князі Ярославі Мудрому Київ стрімко зріс до 25 гектарів, а під кінець його правління уже займав 72 гектари. Та, однак, головними залишалися Золоті ворота. Це був парадний вхід до Києва, з прекрасною Благовіщенською церквою над ним, позолоченими банями-куполами. Все це надавало особливої урочистості при в'їзді у місто. Почесні гості та простий люд, посланники великих імператорів, мандрівники, купці тягнулися до великого міста, щоб відчути його красу, неперевершеність. І всі вбачали в головному вході Золоті ворота - особливий зміст, особливий символ державності.