Останні новини
25 березня 2024
24 березня 2024

 

У Надвечір’я Богоявлення Господнього, Йордану (5 січня) і в сам Йордан, Водохреще (6 січня) відбуваються йорданські водосвяття – Мале і Велике. У Надвечір’я – біля церкви, а у саме Богоявлення – не тільки біля церкви, а й у публічному місці, на берегах водойми. Перше водосвяття символізує хрещення Івана Предтечі, а друге – Ісуса Христа.

Після першого і другого йорданських водосвять господарі, як тільки прийшли з церкви, окроплюють свяченою водою усіх домочадців, помешкання, прибудови, криницю, пасік, сад, город, домашніх тварин і птицю, п’ють її, сідаючи до столу на йорданську вечерю. На столі має бути дванадцять пісних страв, неодмінно – кутя та узвар із сухофруктів.

У свято Богоявлення Господнього, відразу після Святої Літургії у церкві, християни, колядуючи, ідуть на ставок, озеро чи річку до хрестильниці, де також здійснюється Велике водосвяття. Христильницю з льоду (звісно, якщо були міцні морози і товста крига) виготовляли парубки. А прикрашали її засушеними квітами, сосновими чи ялиновими гілками, кетягами калини, горобини, кольоровими стрічками дівчата. Інколи обливали червоним буряковим квасом. Перед чистильницею (хрест та імпровізований престіл) утворювалася ополонка, у яку священик занурював хреста, освячуючи воду. Після всіх відправ та обрядів сміливці купалися у крижаній воді.

Ці давні традиції відродилися тільки в часи незалежності України. Почасти вони стали масовими.

Ще з початків християнства Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її лагідно, ніжно називають «водичкою-йорданичкою» і зберігають протягом року, замінюючи «стару» на «нову». «Стару» (торішню) воду розливають по полю, грядках, поливають садові дерева і кущі, щоб добре родили, виливають у криницю, аби не пересохла.

Ця вода має здатність зцілювати душу і відновлювати людині сили.

На Водохреща колядники (ця місія виключно дівоча) приходять зі щедрівками до кожної оселі.

Народні прикмети:

-На Йордан вода бурлить у водоймах – весною буде повінь.

-Тонкий лід – рання весна.

-Довгі бурульки – у вуликах накапає меду.

-Водохреща з морозом – холодна погода протримається довго.

-На Йордан дощ – перша половина літа буде з грозами.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

-У січні – зоряна пороша.

-Січень січе зиму навпіл.

-У січні від холоду грійся, а весною до сонечка смійся.

-Коні лягають на землю перед снігопадом.

-Ворона каркає, сидячи проти вітру – на негоду.

-Дерева вкрилися вночі памороззю – не тепло.

-Узимку шумить ліс – чекай відлиги.

-Кіт згорнувся у клубок – на мороз.

-Собака качається по землі – на сніг.

-Горобці цвірінькають невгамовно – на сніг.

-Сорока під стріху лізе – на заметіль.

-Якщо дме вітер, а паморозі не було – на віхолу.

-Коли вхід до кротячої нірки розташований на північ – зима буде теплою; на південь – холодною; на схід – сухою; на захід – вологою.

-Кола навколо сонця і місяця – на мороз.

-Яскраві зірки – на мороз; тьмяні – на відлигу.

-Хмари біжать проти вітру – на сніг.

-Вітер з півдня починає переходити на північ – завтра буде ясна погода, але мороз стане міцнішим.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

У зв’язку з введенням оновленого церковного календаря (а це було цілком доцільним), зустрічати 14 січня Старий Новий рік тепер залишається як спогад про давню добру традицію. Не забуваймо про неї. А походила вона від розбіжностей Юліанського та Григоріанського календарів, яка у ХХ-ХХІ століттях уже становить 13 днів. І так з кожним століттям буде додаватися по дню. І тільки тепер зустріч Нового року співпала зі зустріччю з Старим Новим роком.

Отож, Старий Новий рік – рідкісний історичний феномен, додаткове свято, яке ми отримали в результаті зміни літочислення. Через таку розбіжність календарів низка країн відзначають два «Нові роки» - за старим і новим стилем. Таким чином, у ніч з 13 на 14 грудня святкували не тільки Багатий вечір, зустрічали Новоріччя, а ще й вшановували Святого Василія Великого, Отця Церкви.

Святого Василія Великого в українському народі здавна вважали покровителем землеробства і хліборобської праці. Саме тому цього дня (рано-вранці) основним обрядом було засівання житла зерном. Таке здійснюють (здійснювали) хлопчики з віншуваннями-побажаннями доброго врожаю, достатку, здоров’я господарю, господині та їхній родині.

Отака хліборобська змістова (складова) Василевого свята свідчить про мирний і працелюбний характер українського народу. Бережімо своє!

Втім, хлопчики-малеча, посівайте і гараздів бажайте усім-усім  будь-де і будь-коли…

Тарас ЛЕХМАН

 

 

Тепер, у зв’язку з впровадженням оновленого церковного календаря, змінилися й іменинники першого дня року нового. Отож, 1 січня у храмах поминають святих достойників  - Василину, Федота, Петра, Григорія, Ємілію. Та, насамперед, вшановують Отця Церкви Святого Василія Великого.

Незмінним залишається народний календар українців, який тісно пов'язаний з аграрними та іншими сільськогосподарськими роботами, прогнозуванням майбутнього врожаю.

Народні прикмети:

-На Новий рік багато снігу і він довго тане – буде багато хліба.

-Новорічні снігові намети – буде багато трави, сіна на зиму.

-На Новий рік відлига, видно чорну землю – на добрий врожай не сподівайся.

-Висять довгі бурульки – у вулики вдосталь накапає меду.

-На Новий рік сніг і морози – готуй до літа вози.

-У Новорічну ніч багато зір на небі – будуть гриби та горіхи.

-Пухкий іній на садових деревах – вродять яблука.

-На Новий рік буревії – жито і пшениця перед жнивами ляжуть на землю.

-Новорічні завірюхи – влітку незжате колосся сплететься у вінки.

Спостерігали за погодою, її змінами, станом рослин, поведінкою тварин і птахів,  запитально жартували: «Що приволік Новий рік?!.». Та що б він там не приволік, залишалися оптимістами, бажали собі і ближньому тільки гараздів!

За народними віруваннями, щасливі і добропорядні ті люди, хто народився у перший день року, адже вони не вкрали у нього жодного дня! А народна мудрість говорить: «Дякуй Богу за кожний прожитий день!».

Тарас ЛЕХМАН

 

 

Напередодні Нового року постає ще одна «нагальна» справа – придбати ялинку, нові іграшки для неї, прикрасити деревце. 31 грудня вона, причепурена, вже має стояти на своєму місці. Якось нудно без неї, так само, як і без дідуха. Звикли! Принаймні для дітей ялинка – це потіха, радість, зелена гостя з лісу, навіть, якщо вона і штучна. Навіщо зрубувати деревце?!.

Звичай встановлення ялинки виник понад чотириста років тому. Походить він з Німеччини. Першу історичну згадку про нього знайдень у Страсбурзі. Вона датується 1605 роком.

Прямим попередником різдвяного і новорічного дерева в німецькій етнографії вважають альзаський звичай вносити на Святий вечір до хати ялинкове гілля (як в українців – дідуха). В давнину вважали, що ялинкове гілля приносить здоров’я (хвоєю лікують), плодоріддя землі, ріст хлібних злаків та добрий врожай.

Не є чужим новорічне деревце і для українців. Наші предки називали ялинку деревом життя, адже вона вічно зелена. У цьому сенсі її міг замінити тільки дідух з жита, пшениці, який є символом земних врожаїв, а в переносному значенні – самого життя. (Жито-жити-життя). Символізує він і єдність роду, пам'ять про померлих.

У часи не так уже й давно минулі ялинку прикрашали здебільшого саморобними іграшками у вигляді звірят, пташок. На новорічному деревці вони наче оживали. Неодмінними ялинковими прикрасами були яблука, горіхи… (тут також ідеться про життя, «живий» врожай); цукерки – символ насолоди, радості, отриманих від свят.

Отож, дідух і новорічна ялинка у різдвяно-новорічні свята один одному не завада!

Тарас ЛЕХМАН

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.