За східним церковним календарем  тільки у високосний рік, тобто, 29 лютого (раз на чотири роки) вшановують Святого Касіяна (у народі – Касяна). Тепер, за оновленим церковним календарем, його день припадає 16 лютого. Та все ж існує і народний календар…

Високосний рік чомусь вважають нещасливим, бо, мовляв, він на день довше триває. Не поспішайте лічити дні і роки. Вони і так швидкоплинні. Дякуйте Богу за кожну прожиту мить!

Вірили, що на Касяна не можна виходити з хати, ступити кроку за поріг, особливо до схід сонця, бо буде біда. А принесе її ніхто інший, як сам Касян, навіть у блуд введе, занапастить людину.

Злиться Касян і тому, що з чортами всю ніч б’ється, а йому ніхто не допомагає. Ось тому він такий лютий на людей, дивиться на всіх злим касяновим оком…

У народі кажуть:

Касян злиться, бо мало згадують про нього. Святого Миколая вшановують двічі на рік, а його (Касяна) лише раз на чотири роки.

Касян лютує – весну призупинить.

Сердитий Касян накоїть лиха! (Ідеться про погоду).

На Касяна холодно, мороз, снігу багато – весна по дорозі загрузне. (Буде пізньою).

Якщо до дня Касяна були міцні морози, глибокі сніги, а на його іменини враз настала тепла (як для тієї пори року) погода, то тоді, вважайте, Касян зиму перекреслив, зламав їй роги і не пустить на пороги.

Якщо Касян погодою не злиться, то весна не забариться.

Тепло на Касяна – весна рання.

Добрий, лагідний, теплий Касян віщує теплу весну і погоже літо.

Тарас ЛЕХМАН.

До тринадцятого дня будь-якого місяця року у давнину марновірні люди ставилися з неабиякою пересторогою, вдавалися до всіляких безглуздих оберегових дій. Та найбільше боялися дати – 13 лютого високосного року. Цей день, як і 29 лютого вважався особливо важким, небезпечним. Навіть боялися виходити з хати. Та це все пусте!

13 лютого, коли у церквах вшановують преподобного Мартиніяна, навпаки, може бути дивним, прекрасним днем.

Народні прикмети:

Сонце світить і легкий морозець припікає – весну вітають.

Цей день без вітру – на тихий березень.

Сорока скрегоче за сонячної погоди, перестрибує з гілки на гілку, перелітає з дерева на дерево, не сидить на місці – буде потепління. Це вона приймає «сонячну ванну». Якщо сердито скрегоче – на похолодання, але нетривале. Мовчить, насупившись – перед холодною погодою.

Тарас ЛЕХМАН

11 (24) лютого вшановують священомученика Власія, єпископа Севастійського, якого язичники стратили у 316 році. У народі його називають Святим Власом.

На іконах цього достойника Церкви зображають сидячим на коні, поруч нього теж коні, а в далечині – зелені поля. За народними віруваннями, Святий Влас – покровитель домашніх тварин, особливо коней та корів. Тому колись у цей день селяни служили у дворах молебні, вносили ікони Святого Власія у хлів, де стояла худоба, кропили її свяченою водою та обкурювали ладаном, «щоб тварини добре плодилися і не хворіли».

За фенологічними спостереженнями, день Святого Власія знаменує початок останніх міцних зимових морозів.

У народі кажуть:

- Прийшов Влас – прийшли і Власові морози.

- Заскочив нас Влас, а ми не взяли рукавиці про запас…

- До Власа не продавай кожуха!..

- Мороз на Власа – весна не забариться.

- Багато снігу на Власа – на багате збіжжя.

- Влас снігу намітає – для худоби пашу запасає.

- До Власа – на санях, після Власа – на возі.

- Не стій на Власа на морозі!

За церковним календарем, 9 лютого вшановують преподобного Никифора. А ось у народному календарі українців цей день чомусь називають «Слизнем». Безперечно, не у всіх етнографічних регіонах, але в Галичині така назва почасти зустрічалася…

Звідки вона походить – важко здогадатися догадатися; з’ясувати достеменно – поготів. Аж ніяк не стане оправданням, що на Слизня дороги вкриває ожеледиця. Було потепління, зі снігу потекли струмки талої води, аж враз вдарив мороз. Ось і вкрилися дороги льодом, перетворилися на суцільну ковзанку, ні пройти, ні проїхати. Але ж таке може трапитися будь-якого дня лютого, та й взагалі протягом усієї зими, ранньої весни. Не обов’язково чекати дня Слизня. Ще кажуть, що на дорогах у лютому тоді стає слизько, коли весна наступає, а зима не відступає. Може, і ця версія має право на існування…

Проте, цей день у народному побуті українців свого часу був сповнений багатьох пересторог та марновірств. Наприклад, лихо, коли хтось на Слизня необачно пролив на підлогу олію, а ще гірше, коли послизнувся на ній і впав. Тоді буде падати весь рік (від Слизня до Слизня), а це до добра не призведе. Спаси і сохрани, Боже, від такого!

На Слизня господині готували з вершків сметани масло («бовтали у маслянках»). Вважалося, що воно буде надзвичайно смачним, жирним і довго зберігатиметься.

Народні прикмети:

- Якщо у цей день ожеледиця, а снігу на полях було мало, або взагалі розтанув, то можуть пропасти озимі посіви.

- Снігопад – до мокрого початку весни.

Тарас ЛЕХМАН