Останні новини
28 березня 2024
25 березня 2024



11 квітня вшановуємо Святого Марка Аретусійського.
Він жив у IV столітті. Служив єпископом міста Аретуси у горах Лівану. Твердо відстоював християнську віру. Загинув мученицькою смертю від рук язичників 362 року. Це сталося з наказу цісаря Юліана Відступника.
За народними спостереженнями, у цей день має встановитися тепла погода. Якщо на Марка тепло, то початок травня буде сухим і теплим. Такі погодні умови сприятливі, щоб садити картоплю та іншу городину. Зрештою, так і роблять на більшості терен України. А от опісля вже бажані дощі. Вони сприятимуть проростанню рослин. Тому такий дощ називають «Даром з Неба».
Інші прикмети:
- На Марка морози - невтішні прогнози, господар проллє сльози.
- На Марка теплий дощ іде, то і на камені овес зійде.


ЖИВИЙ ВОГОНЬ
8 квітня — Собор Архангела Гавриїла; у народній традиції — свято Благовісника.
Доброю ознакою було у цей день зачути грім, що віщувало про багатий наступний врожай хліба, городини, садовини. Траплялося й таке: зачувши грім, старші люди підпирали спинами пліт, щоб здоровими були, мали силу до праці і щоб спина не боліла.
Однак грім і блискавка аж ніяк не асоціюються з чимось приємним. Навпаки, вони можуть накоїти чимало лиха. Тому, аби втихомирити стихію, викидали за поріг хати лопату, якою саджали у піч хліб, і свячену у Квітну неділю вербову гілку, запалювали стрітенську свічку-громничку.
Одним з оберегів був живий вогонь. Аби його добути, терли сухими поліном до поліна. Кресало використовували зрідка. Про сірники, звісно, не йшлося. Живий вогонь - це ще й символ сонячної енергії, життєдайної сили природи. Тому йому прописували магічні властивості.
Такий вогонь запалювали не тільки на Благовісника, коли зачули грім. Ним розпалювали піч, у якій пекли великодні паски; напередодні Святого вечора, коли готували дванадцять страв; у свято Семена (14 вересня), яке у давнину символізувало початок нового року. Тоді цей вогонь називали посвітом. Дні уже коротшали і він мав протистояти темряві. На Гуцульщині живим вогнем розпалювали ватру у свято Юрія (6 травня), проводжаючи пастухів й отари овець на полонини. Образ живого вогню також присутній в обрядах Івана Купала...
Тепер ці звичаї, традиції, обряди стають все більш поглинутими часом, відходять у небуття, забуваються, втрачаються. Але пам'ятаймо своє!



Якщо підсніжники, проліски — символ березня, то барвінок — символ квітня. Саме у квітні він квітне. Листя цієї рослини зберігають зелений колір навіть під снігом, у люті морози. Не раз траплялося, що барвінок міг зацвісти у лютому, коли прийшло різке і тривале потепління...
Живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані у багатьох народних піснях. В українському фольклорі ця квітка ще й символ кохання, молодості та шлюбу. Але, насамперед, барвінок асоціюється з невинністю, дитинством. У давнину на могилах діточок неодмінно висаджували барвінок.
А як тільки з'явилися перші квіти, матері плели для маленьких донечок барвінковий вінок. Старші дівчатка, перейнявши досвід матерів, робили це самостійно. Такий віночок можна було одягнути й до церкви на Великдень чи на великодні розваги з веснянками та гаївками.
Розквітлий барвінок дівчина кидала в окріп. А коли вода охолоне, то вмивала нею обличчя, голову. Це - для краси і щоб голова не боліла! Втім, тут присутній лікувальний аспект, сфера народної медицини, знахарства.
Вінком, сплетеним з барвінку, прикрашали голову молодої на весіллі. Збирання рослини для весільного вінка супроводжувалося ритуальними піснями, спеціальними обрядами, які, за народними віруваннями, мали забезпечити молодим щасливе подружнє життя. Робила таке виключно молодь. Барвінком прикрашали весільне дерево - гільце, весільний коровай, додавали до букетів молодого, весільних старост, дружб, гостей...



7 квітня — велике церковне свято Благовіщення Діви Марії. Воно установлене на честь знаменної події, коли Архангел Гавриїл благовістив (сповістив Добру Новину), що Та народить Сина Божого від Непорочного зачаття.
З огляду на народний побут, вважається, що на Благовіщення Гавриїл (за іншими версіями - сам Господь Бог) благословляє землю, а та прокидається від зимового сну і здатна народжувати хліб святий (тут його слід сприймати як Тіло Ісуса Христа). Тому тільки наступного дня можна братися до праці у полі, на городі. До цього часу земельки не чіпай!
Наскільки це величне свято, мовиться у приказці: «На Благовіщення навіть птиця гнізда не будує (не в'є)». У цей день послаблюється Великий піст. Люди повинні радіти Добрій Новині, святкувати, а не смутитися. Звісно, не впиватися!
Як правило, після Благовіщення зима уже не повертається. Хоч у саме свято ще може випасти сніг, «замерзти вода в діжчині».
Дуже хочеться теплого Благовіщення, бо тоді буде теплим Великдень.
Народні прикмети:
- Яке Благовіщення - такий Великдень.
- Мороз на Благовіщення (а земля не вкрита снігом) шкодить озимим посівам. Доброго врожаю не чекай.
- На Благовіщення прилетіли перші ластівки - до теплої весни і літа. Цих ластівок приносить з вирію сама Пречиста.
- На Благовіщення сіре небо і сильний вітер - три дні поспіль можна очікувати дощу з мокрим снігом.
- Благовіщення прийде, ще намети намете.
Народні повір'я:
- Сталося, що на Благовіщення корова привела телятко, кобил - лошатко, народилися овечка, козенятко, вилупилися курчатка... - на достаток у році.
- Лихословити на Благовіщення, когось проклинати - лихого накликати. (Взагалі, будь-коли лихословити - великий грі!).



Четверта неділя Великого посту зветься Хрестопоклінною. Християни аж до передвеликодньої суботи віддають поклони Ісусові Христові під час молитви у церкві і вдома. Серед після цієї неділі називають Середопістям, Поклонами (Цього року її святкують 6 квітня).
У народному побуті вона має свої особливості та традиції. Наприклад, випікали пісний хліб у вигляді хреста. Під час сівби зернових культур його, попередньо освятивши у церкві, розламували «по раменах» і закопували у землю по чотирьох кутках поля, щоб нива добре родила. Якщо у ніч на Середопістя зачули грім чи як розламується (тріскає) крига на водоймах, то вважали, що Середопістя вже прийшло, минула половина Великого посту, стільки ж часу залишилося до свята Воскресіння Христового. Тож годі було проспати таку мить, бо тоді церковну Великодню Службу Божу можна проспати...
Після Поклонної середи у містах і селах розпочиналися передвеликодні ярмарки, на яких торгували тканиною для пошиття святкового одягу, а то й самим одягом, великодньою атрибутикою тощо. Проходили вони тихо, без галасу та веселощів, адже ще триває Великий піст!

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.