(Деякі аспекти історії)
28 липня ми святкуємо день пам'яті Святого Київського рівноапостольного князя Володимира Великого і водночас святкуємо день Святого Хрещення Київської Русі.
988 рік - символічна дата Хрещення Київської Русі (вона, насамперед, «офіційно» установлена Церквою), коли відбулося публічне масове хрещення киян Володимиром Великим. Водночас деякі історики вважають, що це Хрещення було одномоментним актом, насамперед продиктоване політичними міркуваннями Великого Князя, інші заперечують таке. Так чи інакше, але Хрещення відбулося!
Є кілька цікавих деталей, які стосуються початків християнства на Київській Русі. Археологічні розкопки і ці ж давньоруські літописи переконують, що християнізація Київської Русі - це доволі тривалий і навіть поетапний процес, який «вимірюється» щонайменше кількома століттями. Адже йдеться про величезну (навіть за сучасними мірками) й різнобічно етнокультурну державу, якій за часів правління Київського князя Володимира Великого підпорядковувалися всі східнослов'янські землі.
З багатьма твердженнями науковців погоджується і Церква.
За версією відомого українського вченого-історика й культуролога Михайла Брайчевського, перше «офіційне» Хрещення Русі відбулося ще за часів правління Аскольда і Діра у 860-х роках. Найвірогідніше, що це був вибір найближчого князівського оточення. Цікавий і такий факт, що тоді «новохрещеним» приносили коштовні подарунки...
Відомо: з 910 року у Києві функціонувала християнська церква Святого Іллі, яка належала візантійським купцям. У ній навіть укладалися торгові договори між християнами-візантійцями і язичниками-русичами. Русичі присягалися на Святому Письмі.
Індивідуальним способом охрестилася у Константинополі і княгиня Ольга (967 рік). Однак її спроби на початку 960-х років масово запровадити християнство У Київській Русі потерпіли фіаско, були невдалими.
А от на сучасні західноукраїнські землі християнство прийшло значно раніше, ніж до Києва. Насамперед це сталося завдяки впливам Заходу (вважайте, що Риму, хоча тоді ще не сталося «розколу» між Східною і Західною Церквами). Найбільше спричинилися до поширення християнства на західноукраїнських землях Велика Моравія та Чехія, чиї кордони простягалися до Західного Бугу і Стиру. Так само свою місіонерську діяльність у IX столітті проводили Святі Кирило та Мефодій і їхні учні.
На теренах сучасної України нове віровчення уперше з'явилося у Північному Причорномор'ї. Зокрема, на узбережжі Південного Криму, в давньогрецькому поселенні Херсонес. (Те, що Крим - український, ніхто не сумнівається!.. Хіба що, окрім людей, зомбованих російською пропагандою, недолугими репліками Путіна...). Тут близько 102 року (апостольські часи) загинув мученицькою смертю один з Римських Пап - Климент. Годі й не згадати легенду про Андрія Первозваного. Якщо не сам Святий апостол Андрій Первозваний побував на теренах сучасної столиці України - Києва, то, можливо, хтось з його учнів, послідовників побував на пагорбах над Дніпром і пророче промовив: «Тут буде збудоване місто золотоверхих храмів!». (Але це - лише гіпотеза, яка поки не має наукового підтвердження).
А 325 року в Першому Вселенському Нікейському соборі взяли участь два християнські єпископи з теперішніх терен Південної України - Кадм (інколи називають - Кадим) Боспорський і Теофіл Готський. Ці факти є дуже важливими для нашої історичної пам'яті!
Загалом, історики можуть назвати кілька етапів Хрещення Київської Русі. Незаперечним є факт, що наші предки (нехай, навіть, незначна кількість людей) були знайомі з християнським вченням ще з апостольських часів.
Підготував Тарас ЛЕХМАН, журналіст
- Реклама +38063-131-82-88
- delprobi@gmail.com
- 24/7
|
- Червень — усьому початок: і літу, і майбутньому врожаю, і майбутній осені.
- Червень — голосиста юність року.
- У перші два дні червня ідуть дощі - далі весь місяць буде сухий.
- Хмари сходяться з різних боків - буде гроза.
- Чайки багато купаються - бути негоді.
- Рано вночі випала роса - не буде ні грози, ні зливи.
- З туману - роса або дощ.
- У червні день, як рік.
- Червень сухим буває - у вулику мед прибуває.
- Бджоли метушаться - до негоди.
- Галки кричать - теплий дощ накликають.
- Блискавка сильна без хмар - на велику спеку.
- Вим'я у корови при вечірньому доїнні тепле - на тепло; холодне - на холод.
- Вихор повільно підіймається до верху і довго переміщується - погода буде ясна.
- Павук плете сітку - до засухи.
- Комарі у теплу погоду нестерпно тнуть - буде дощ.
- Після негоди буває добра погода.
28 травня вшановують преподобного Пахомія Великого, римського воїна, згодом побожного пустельника у Тебаїді, засновника монастирів й укладача строгих чернечих уставів. Його називають першим великим провідником чернечої братії.
З огляду на народний побут для українського селянина важливим було, щоб цього дня встановилася тепла погода.
Кажуть:
- На Пахома баба з печі злазить.
- Прийшов Пахом - запахло теплом. А якщо Пахом холодний, то і літо холодне.
- Пахом гріє деревам боки.
- На Пахома-бокогрія відкриваються ворота літу.
- На Пахома тепло - все літо буде теплим.
- Пахом, Пахом, завій теплом!
- Тепло на Пахома-бокогрія - на добре літо надія!
24 травня — свято Мокія. Майже на всіх теренах України за цим днем завбачали, якою буде погода влітку. Багатовікові народні прогностичні спостереження говорять про наступне:
- Якщо у цей день ітиме дощ, то чекай мокрих жнив.
- Мокіїв день мокрий, то все літо буде мокрим.
- Дощ на Мокія - сорок днів поспіль буде падати дощ. (Це ж віщує і густий туман, який довго не опускається на землю).
- Мокрий Мокій - мокре сіно.
- Мокрий Мокій хліб замочить.
- Якщо сонце в цей день сходить червоне, то все літо буде грозове і «пожарне».
У народі Мокія вважали ще й царем граду, називали Градобоєм. Звідси приказка: «Якщо сонце не випече, то град висіче».
Градобій завжди приносив селянам лихо. Щоб «задобрити» Мокія, у його свято не працювали, молились. Дозволялася (і то в окремих випадках) праця на городі. Вважають, що на Мокія добре висівати соняшникове насіння.
А от день перед тим, 23 травня - у свято Симона Зилоти жінки-знахарки, дівчата, які переймали досвід від старших, збирали лікарські рослини. (Робити таке у цей день дозволялося лише представникам прекрасної статі). Бо наступного дня, якщо Мокій замочить чудодійне зілля, то воно втратить свою силу. Зібрані лікарські рослини знахарки в'язали у пучечки і надійно ховали від Мокія на горищі, у клуні, розвішували у добре провітрюваних місцях, щоб належно просушити. Отож, цих два свята певною мірою взаємопов'язані.
22 травня — свято, приурочене до дня перенесення мощей Миколая Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. З цієї нагоди Папа Римський Урбан II в XI столітті узгодив обрядову відзнаку свята. Але за своїми урочистостями воно поступається вшануванню Святого Миколая 19 грудня. У народі травневе свято називають днем Літнього Миколи. Він символізував початок випасу коней на лугах.
Перед тим господарі збиралися біля церкви, приводили своїх коней, а священик читав молитви і скроплював гривастих помічників людини свяченою водою, благословляв господарів.
Випасали коней звечора і до світанку. Вдень «запрягали їх до праці». Для випасу винаймали пастухів, або ж господарі самі пасли по черзі. Найчастіше пастухами ставали хлопці-підлітки. Власники коней справно розраховувалися з ними за труди. Не така вже й легка ця робота. Пасти доводилось і під час грози, блискавиць, буревіїв, ураганів... Та найгірше, коли в цій місцевості водилися вовки. Вони насамперед нападають на беззахисних лошат. Відлякували сіроманців здебільшого вогнем (смолоскипами). Мисливських рушниць підліткам не давали. Зрештою, мало хто їх мав. Отож пастухи часто наражалися на небезпеку.
З народних висловлювань:
- До Літнього Миколи не сій гречки і не стрижи овечки.
- Як на Літнього Миколи тепло, то й середина літа буде теплою.
- До Літнього Миколи у водоймах не купаються.
- Держи сіно до Миколи, то не побоїшся зими ніколи.
- Прийшов Літній Миколай - коней випасай.
- Від Миколи до літа ще може бути дванадцять приморозків.
- Не побачиш на Миколи колосу - будеш без хліба.
- Добре, коли Микола хвалиться високою травою.
Тарас ЛЕХМАН