Увійти

Богу Слава, Героям Шана!



Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Новий український портал

(0 Голосов)

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Києві будувалась протягом 991-996 років. На побудову святині, її оздоблення та утримання князь Володимир Великий виділив десяту частину доходів Русі. Через це храм отримав назву Десятинний (Десятинна церква). Саме вона стала уособленням епохи Володимира Великого і його головною будівлею, в якій князя поховали у липні 1015 року.

Храм зазнав значних руйнувань 1240 року під час штурму міста монголо-татарами. Станом на XVII століття церква була майже зруйнована. Але заходами Петра Могили у 40-х роках цього ж століття була поновлена. Він із руїн Десятинної церкви збудував нову кам'яну, знайшов гріб Святого Володимира Великого і встановив його у Печерському монастирі для вшанування.

У 1828-1842 роках російська адміністрація розібрала Десятинну церкву і спорудила нову у московсько-візантійському стилі, що не мала нічого спільного з первісною будовою.

1928 року церкву висадили у повітря більшовики. Отак радянська влада боролася з релігійним світоглядом свого народу.

 

 

(1 Проголосовало)

 

У галузі історичної науки доба Івана Мазепи дала цінні твори синтетичного характеру, що називаються козацькими літописами.

За шкільні підручники служили «Кройника» Г. Сафоновича 1672 р. та «Сінопсіс» І. Гізеля 1674 р., ряд новіших видань. Немале значення мали писання П. Кохановського 1681 р. і !Літописець» Л. Боболинського 1699 р.

Більшу вартість мають «Літопис Самовидця», доведений до 1702 р., правдоподібно полковника Ф. Кандиби, що працював при гетьманській канцелярії, а також «Дійствія» полковника Г. Грабянки.

Найвагоміше літературне і джерельне значення має «Сказаніє о войні козацькій» С. Величка - писаря генеральної військової канцелярії.

У всіх цих літописах червоною ниткою проходять соборницькі тенденції, спонукання до давніших державницьких традицій, підкреслення географічної, господарської і культурної окремішності українського народу.

Особливим патріотизмом відзначається праця Самійла Величка, в якій він називає Україну «маткою нашою, милою Отчизною». Об'єднавчою назвою усіх козацьких земель якраз і стає Україна.

 

 

(1 Проголосовало)

 

Подією виключної ваги у релігійно-духовному, культурному та політичному життя Галицько-Волинської держави було заснування 1302 року Галицької митрополії.

Сталося це з благословіння Царгородського Патріарха Атанасія на прохання короля Русі і князя Володимирії (Волинських земель) Юрія I - онука короля Данила Галицького. До складу цієї митрополії ввійшли Володимирська, Луцька, Перемишльська, Турівсько-Пінська, Холмська і Галицька єпархії. До того часу вся Східна Європа входила до складу однієї митрополії - Київської.

Першим Галицьким митрополитом став Нифонт, який помер 1305 року. Після його смерті Юрій I послав до Константинополя кандидатом на Галицьку митрополію ігумена Ратенського монастиря Петра, якого в патріархії вирішили поставити митрополитом Київським і всієї Русі, щоб у такий спосіб задовольнити усіх. Наступними Галицькими митрополитами стали Гаврило і Теодор. Однак 1347 року через домагання Москви Галицька митрополія була скасована. Проте вже 1371 року Царгородський Патріарх Філотей знову відновив її, поставивши митрополитом Антонія. Шостим митрополитом Галицьким став Іван. Після його смерті (1401 рік) митрополія знову була скасована. Втретє відновлена у складі Литовсько-Руської держави у XV столітті.

Драматична історія Галицької митрополії стала ще одним свідченням того, як важко, долаючи всілякі перепони, доводилося українському народові відстоювати право на самостійність.