Увійти

Богу Слава, Героям Шана!



Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Новий український портал

(27 Голосов)

 

Учитель багатьох поколінь журналістів, на жаль, вже спочилий у Бозі професор Володимир Здоровега постійно наголошував студентам: у журналістику потрібно приходити зрілою людиною, з життєвим досвідом. Бажано мати ще якусь додаткову професію, попрацювати, аби фахово писати на певні теми. Не всі, хто отримав диплом журналіста, зможе ним стати. Водночас багато людей різних професій, але без журналістської освіти, таки стають «акулами» пера.

Не кожний шахтарський край може «похизуватися» таким літописцем як Олександр Васильович Харламов. Він народився 17 травня 1950 року. Навчався, працював електрослюсарем, енергетиком, директором Управління котелень , завідувачем організаційного відділу міськкому партії, головою міськвиконкому шахтарського Червонограда, директором Будинку науково-технічної інформації ВО «Укрзахідвугілля». У газету «Гірник» прийшов після непростого життєвого шляху у 1998 році, а у 2002-му став членом Національної спілки журналістів України.

Водночас й Олександр Харламов віддячує Червонограду та Прибужжю своєю любовю, служить своїм професіоналізмом, добре знає його людей та шахтарський менталітет, соціальні проблеми краю. Однаково вправно володіє і пером, і фотообєктивом. Фотографіями, текстівками до них, статтями ілюстровано десяток книг про Львівський вугільний басейн, роботу ДП «Львіввугілля», шахтарів. Серед них найпопулярнішими є «Чорне золото Галичини», «Вугілля Галичини» та ін..

Знімки та журналістські дописи автора друкували і регулярно друкують газети «Гірник», «Новини Прибужжя»  (Червоноград), «Голос з-над Бугу» (Сокаль), «Шахтёр Украины» (Донецьк), «Голос Донбасса», «Сбойка» (Луганськ), «На-гора!» (Москва)… Годі всі видання перелічити.

У редакції майже кожного місцевого часопису є штатний професійний фотокор. Зрештою, завдяки сучасній техніці, для будь-кого з журналістів не є надскладним завданням зафіксувати обєктивом подію. Однак газетярі не раз звертаються до Олександра Харламова з проханням надати свої знімки, особливо, коли йдеться про трудові будні та свята вуглекопів. А гірникитакий народ, який уміє і працювати, і веселитися. При цьому редакційники гарантовано заявляють: «В Олександра Васильовича роботи вийдуть кращими!». Той ще нікому не відмовляв, хоча добре знає: гонораруне дочекаєшсяАле як же не допомогти брату-журналісту?

Олександр Харламовце той журналіст, який не вишукує своїх героїв за сухими статистичними зведеннями. Мовляв, ота бригада працює добре, отаще краще. Отож, поїду фотографувати і писати тудиЙого, передусім, цікавить людина-трудівник, доля, життя шахтаря-чорнороба, соціальний аспект. Головним чином саме рядові робітники стають героями публікацій журналіста. Щоправда, фотографував та писав Олександр Васильович і про Віктора Ющенка, і про Віктора Януковича (з ним навіть побував у вибоях шахти), і про Героїв України, соціалістичної праці, орденоносців-ветеранів виробництва, і про багатьох представників «верхівки». До роботи завжди ставиться професійно й з принципом: зберегти чесне імя журналіста.

«Журналіст повинен уміти думати!» - так названо одну з численних газетних публікацій про героя нашої зарисовки. Олександр Харламовжурналіст мислячий! Більше того, він уміє враховувати категорію читача, знає аудиторію, для якої пише чи фотографує. А край шахтарськийнепростий. Багато труднощів випадає на долю гірників, а з нимина долю журналіста, бо живе чужим болем. Марними, пустопорожніми обіцянками, пустими словами читача не звабити, не зацікавити. Якою б вона не була жорстокою правда, але про неї треба писати. Цейого людське і творче кредо.

 

(49 Голосов)

 

Чому Probi? Пробі – це давнє українське слово яке уживалося у двох випадках:

1. Уживається як волання про допомогу, порятунок; ґвалт, караул. «О боже! Хилиться! Рятуйте! Пробі!» На крик страшний збігаються туркені (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 422);Зовсім несподівано наткнувся [Андрій] на альтанку, звідки — пробі! — до нього вискочив здоровенний пес (Дмитро Бедзик, Студ. Води, 1959, 33); 

2. Уживається для вираження незгоди. [Другий лицар (підходить до Анни і вклоняється, запрошуючи до танцю):] Тепер моя черга. [Анна (складає долоні):] Синьйоре, пробі!(Леся Українка, III, 1952, 357); 

Пробі – тому, що українська мова та культура волає про допомогу, пробі - тому, що кожен свідомий українець сьогодні виражає незгоду владі, корупції, гомосексуалізму, тиску російської церкви, усьому антиукраїнському та антилюдському.

Доля України, її майбутнє залежать сьогодні насамперед від послідовності та рішучості в проведенні комплексних заходів, спрямованих на формування підвалин поліетнічної, але власне української держави, соборної, незалежної, демократичної, – Україна, яка вже має 20 років своєї незалежності, послідовно творить протягом цього часу власну ідеологією державного будівництва. І у широкому спектрі вирішуваних економічних, політичних, міжнародних проблем важливе місце посідає проблема реального утвердження державності української мови в усіх сферах офіційного та неофіційного використання. Ми усвідомлюємо ту реальну загрозу, яку несе українській мові сьогоднішні реалії, і не можемо залишатися осторонь. Тому й створено сайт probi.in.ua для розвитку української мови та культури, який сприятиме реалізації національної доктрини розвитку української мови як державної і створення оптимальних умов для її функціонування у цілому світі.

 

(18 Голосов)

  Сьогодні хворі люди ідуть парадом, завтра будуть одружуватись (а шлюб завіряти у церкві), а післязавтра будуть усиновлювати нормальних дітей...

  Так, я не помилився, бо педерасти - хворі люди. Психічно хворі. Місце їм у божевільні. Чому хворі? Люди добрі, дайте відповідь мені, будь-ласка. Чи можуть два ммм... мужика(???) продовжити рід людський? Ні, ні, ще раз ні. Це навіть не неприродньо, коли відбуваються одностатеві стосунки, це антиприродньо.  
 Це найнелюдяніший рух, людоненависницький, який тільки існував на Землі, котрий загрожує вимиранню людства. Цей рух популяризується з кожним днем, "знаходяться" фіктивні факти в історії, буцім то, древні воїни були педерастами, середньовічні лицарі були педерастами, зараз католицька церква дозволяє в своїх лавах знаходитися педерастам і зісвідчувати їхній шлюб перед Богом.
 Знаєте чому педерастів називають содомітами? Щоб ви знали, прихильники педерастів, або ті хто їх захищає, Біблія прямо вказує, що педерастія - гріх. За що були знищені Содом і Гомора? Окрім інших гріхів - і одностатеве "коханння"... А потім ми кажемо, що в нас немає моралі, культури, духовності...
Боже, куди ми крокуємо?