9 вересня вшановують преподобного Пімена, одного з найславніших єгипетських пустельників, великого духовного провідника ченців. Помер у глибокій старості близько 440 року.

Якщо у цей день у церквах відправляли поминальні Богослужіння за померлими, то, за народним звичаєм, згадували у молитвах і про преподобного Пімена, щоб і він пом'янув їх на тому світі. (Пімен, пом'янути, пам'ятати - таки близькозвучні слова в українській мові).

Народні прикмети:

- На Пімена мокропогодно, але плодородно.

- Доспілих жолудів багато (падають з дуба, хоча таке частіше спостерігаємо у жовтні, а то й листопаді) - чекай снігу перед Різдвом Христовим.

- Вітер західний - плаксун. Задощить на кілька днів.

- Миші в полі насипають високі «гнізда» - буде довга і сувора зима.

- Польові мурашки витягли високі купини - далі осінь і наступна весна будуть дощові.

- Пірчасті хмари предвісники близьких перельотів пташиних зграй.

Тарас ЛЕХМАН

Золоту осінь ще називають грибною порою. Заготівля грибів поширена ледь не по всій Україні, особливо на Поліссі, у Карпатах. Для багатьох мешканців віддалених сіл, де важко знайти роботу, гриби - ринковий товар, на якому можна заробити «живу копійчину». Тож варто скористатися сезоном.

За своїми калоріями гриби у будь-якому приготуванні не поступаються м'ясу. Але їсти їх можна навіть у строгі пісні дні, бо вони вважаються пісним продуктом (радше - даром Природи). А яка багата українська народна кухня на смачні грибні страви! Вправні господині приготують грибні борщ, підливу, спечуть грибний пиріг, подадуть до столу мариновані, солені гриби...

Про гриби складено багато народних приказок:

- Гриби у роті не ростуть.

- Гриби поклони люблять.

- Гриб у кошик сам не полізе.

- Ягода - насолода, а гриб - підмога.

- Гриб сам не росте, біля нього завжди другий.

- Сиди, грибе, поки тебе здиблять.

- Назвався грибом, тоді лізь у кошик.

- Гриби ростуть у лісі, а в місті їх знають. (Гриби в лісі бувають, а в місті про них знають).

- Де дуби - там і гриби.

- Грибочки і білочка любить.

- Косив гриби косою...

- З твоїм щастям тільки по гриби ходити...

Ідучи у ліс збирати гриби, завжди бажаємо один одному вдалого «тихого полювання». Прогулянка лісом - це ще й користь для здоров'я, навіть, якщо жодного гриба не знайшов...

Тарас ЛЕХМАН

- Вересень — щедрий місяць, бо в господаря у запасі є новий врожай (зерно, городина, плоди садових дерев, горіхи, гиби...).

- У вересні один врожай збирай, а про другий дбай!

- У вересні селянина не сонце гріє, а праця у полі, на городі.

- Вересень золотий, погідний достаток дарує.

- Як у квітні взяв лопату до рук, то ж у вересні з нею розпрощаєшся.

- У вересні вогонь і в полі, і в хаті.

- Цвіль біла вздовж лісових стежок - на врожай грибів.

- Багато опеньків - мало хліба.

- Вереснева сльота - це мірка дощу, а корець болота (відро болота).

- Вересневий дощ, що почався вранці, довго падати не буде.

- Шелестить під ногами осінній лист - на суху погоду.

- Сонце у вересні скочується вниз.

- Павутиння восени багато - наступного року літо буде врожайне.

- Жолудів багато - наступного року вродить хліб.

- Восени після туманного ранку часто буває ясний день.

- Листя жовтіє рано - ознака ранньої прохолодної осені.

- Листя лицевим боком доверху опадає - на негоду наступного року (і навпаки).

- Кроти з осені натягують багато соломи - зима буде холодна.

- Журавлі на південь рано відлітають - холодну зиму провіщають.

- Голос далеко чути в полі - буде дощ.

- Горіхи вродилися рясно - на врожай хліба в наступному році.

- Горобці перелітають зграйками з місця на місце - перед сильним вітром.

- У лісі вранці іній рясний на деревах - до хлібного врожаю на прийдешнє літо.

- Вересень заповідає, якою зима буває...

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

Зі святом Успення Пресвятої Богородиці (Першою Пречистою) в українців пов'язаний цікавий обряд - заготівля кетягів калини. Щоправда, він здійснювався не у саме свято, яке належить до великих церковних, а наступного дня - 29 серпня. Однак на Успення після завершення церковного Богослужіння дівчата таки організовували біля кущів калини ігри, забави. Така традиція мала не прагматичний (заготівля кетягів), а естетичний зміст, що ставало один з проявів народної духовної культури.

Калина завжди символізувала і тепер символізує Україну. Кажуть: «Без верби і калини нема України».

Важко уявити бодай одне українське подвір'я, садок, де б не зростав кущ калини. Господарі любили посадити її і біля криниці.

Цю рослину здавна використовували у багатьох народних обрядових діях. Проводжаючи людину в останню путь, труну оббивали кетягами і листям калини. Кущі калини садили на могилах героїв, які віддали своє життя за Україну. Калиною прикрашали весільний коровай, вплітали у вінець молодої, що символізувало дівочу недоторканість, цнотливість. Усі знали: де під стріхою хати висять пучечки кетягів калини - туди можна засилати старостів.

І от саме для обрядових дій, заради дотримання прадавніх народних звичаїв, традицій калину заготовляли відразу після свята Успення Богородиці. Робили це здебільшого дівчата - юнки на виданні.

Але з лікувальною метою ягоди (кетяги) калини найдоцільніше збирати наприкінці вересня і до свята Покрови (14 жовтня). Добре, коли у цей періо вже були перші морози. Вони - тільки на користь ягодам.

На 29 серпня припадає церковне свято Перенесення Нерукотворного Образа Ісуса Христа. У народі - Третього Спаса, Горіхового Спаса. З цього дня розпочиналася заготівля горіхів, зокрема ліщинових.

Тарас ЛЕХМАН