Березень інколи називають «котячим місяцем». Наші улюбленці, чотирилапі пухнасті друзі справляють у березні свої «весілля». Нявчать, несамовито верещать, б’ються… Звідси народне висловлювання: «Кричить, наче березневий кіт». Комусь таке надокучає, особливо вночі, коли під котячий вереск годі заснути, а хтось з цього сміється. Нічого не вдієш. Такими котиків створила Природа.

А ще у березні брунькує, розпускається верба. Оті пухнасті бруньки якраз і називають «котиками». Як тут не провести аналогію?!.

У ставленні до котів людей умовно можна поділити, мабуть, на три категорії: ті, що люблять котиків, вони для них симпатичні тваринки; ті, що ставляться до них з огидою; ті, яким до них байдуже.

Щоб там не було, але чимало людей намарно вірять: якщо чорний кіт перебіг дорогу – буде нещастя; сірий кіт – на щастя; молодята на весілля вклонялися рудому котові, щоб приніс благополуччя… Новосели спершу пускали у хату кота, де він ляже, там і ставте ліжко. Він відчуває позитивну енергетику.

Ох, чого тільки не кажуть про котів…

Щоправда, котики бувають різними: ніжні, лагідні, вміють заспокоїти, зняти стрес (ось така собі терапія за допомогою чотирилапого друга); працьовиті, які активно ловлять мишей, допомагають по господарству; агресивні, яких краще до рук не брати; хижаки, які полюють не стільки на мишей, як на курчат, каченят, горобчиків, ластівок; хитрі та підступні, люблять щось поцупити зі столу; ледарі, яким подавай готову їжу під ніс, а біля мордочки може мишка спати…

Все ж, у більшості з нас вони викликають певну симпатію. Про котиків складено дитячі колискові, вони є персонажами дитячих казок (і не тільки народних). Давня мудрість говорить: «Хата без кота – це дім без господаря», «Де нема кота – там миші господарюють».

Апокрифічна легенда розповідає про кота таке. Бог доручив котові постерегти мішок з котами, але не зазирати у нього. Кіт не втерпів, хотів дізнатися, що там у мішку, розв’язав та й зазирнув у нього. Миші враз порозбігалися. Тепер він змушений все своє життя котяче ловити мишей і спокутувати гріх…

У народі кажуть:

- З’їв кіт сало і кричить, що мало.

- Кіт – ледар, а пес – господар.

- Не вір котові!..

- Кіт умивається – гостей очікує.

- Любить кіт сало і сметану.

- Спить, наче кіт…

- Киця лащиться, але й дряпає…

- Кіт з хати – миші танцюють (миші на стіл).

- Кота в мішку не купують.

- Якби киця не скакала, то би ніжки не зламала.

- Не все коту Масниця, треба і піст знати.

- Чує кіт у глечику молоко, та морда коротка.

Народні прикмети:

- Якщо кіт не злазить з печі – буде холодно надворі.

- Кіт на мороз на припічку ховається.

- Коти люблять перед дощем спати.

- Кіт спить, згорнувшись клубочком – на погіршення погоди.

- Кіт дряпає підлогу, двері – перед вітром.

Тарас ЛЕХМАН

12 (25) березня – свято Григорія Двоєслова (540-604 роки життя). Він перший Папа Римський – монах, Учитель Церкви. Написав духовні «Діалоги». Посилив авторитет Апостольської Столиці.

Народні прикмети:

- Якщо цього дня весна на снігу, то і початок квітня буде зі снігом.

- Сонце прогляне – весна рано загляне.

- Почали брунькувати берези – буде тепло.

- Граки прилетіли прямо на гнізда – буде дружна і тепла весна, весняна вода збіжить разом.

- Ранній грім – родючий рік.

- Дощ в цей день – до доброго літа.

- Туман – буде врожай льону і капусти.

- На Двоєслова мінлива погода (дві погоди на день) – весна буде мінливою.

- Зранку падає дощ, а ввечері світить сонце (чи навпаки) – такою буде друга половина весни.

- Двоєслов розтопив сніг і вдарив морозом – погано для майбутнього врожаю озимини.

Двоєслов може пообіцяти рік багатий і рік голодний. У нього нема певного слова.

На Південній Україні, де раніше встановлюється весняне тепло, застерігали: на Двоєслова дерев краще не садити, бо не приймуться.

Тарас ЛЕХМАН

Перед Великим постом є Сиропусний тиждень, який (а особливо його неділю) у народі називають Масницею, Запустами, інколи Проводами зими.

У ці сім днів тижня уже не вживали м’яса, а тільки сир, масло, сметану і тільки з варениками чи млинцями. Найбільше їли їх у неділю, перед самим початком Великого посту.

Як стверджують етнографи, вареник символізує місяць. Це «небесне світило» неабияк цінують хлібороби, адже він пов'язаний з циклами родючості землі.

Ідеєю свята Масниці є радість від прощання з морозами, зимою, зустріччю весни.

За традицією, упродовж посту треба утримуватися не лише від скоромної їжі, а й сварок, пересудів, гучних забав, не справляти весіль. Тому Сиропусний тиждень в українців супроводжувався святом «колодки». Колись старші жінки збиралися у корчмі і сім днів поспіль відзначали якісь події у житті колодки (звичайне поліно, прикрашене барвистими стрічками). У понеділок вона народилася, у вівторок хрестилася.., потім помирала, її ховали і таким чином замикали у скрині на час посту.

Чіпляли колодку й парубкові до ноги, якщо той ще не знайшов собі пари. Аби уникнути такого сорому, парубок відкуповувався від дошкульних жінок частуванням.

На Масницю узвичаєно ходили в гості, але не з порожніми руками, а з подарунками. Також просили прощення один в одного за заподіяне зло, лихе слово. І першим у церкві просив прощення священик перед парафіянами.

Тарас ЛЕХМАН

Фенологічний календар українців підказує, що в період з 9 по 22 березня припадає так званий «перший масовий» приліт птахів. Вони повертаються з вирію. До цього часу вже добре чути граків. Ці пернаті вміють влаштовувати на гілках дерев «базари». Як тільки снігурі залишають наші терени, летять на Північ, з вирію повертаються плиски (трясогузки), жайворонки.., за ними – дикі качки, лелеки (орієнтовно 19 березня), журавлі… Невдовзі побачимо знайомих шпаків, ластівок… Останньою дасть про себе знати зозуля.

В українців здавна побутувало багато обрядів зустрічі пернатих, повір’їв, пов’язаних з ними, відтак зустрічі весни. Але, поміж тим, існують конкретні прагматичні традиції, як допомогти птаству – нашим друзям і надійним помічникам. Ще до приходу весни чуйні люди змайстрували шпаківні, дуплянки, синичники, виставили на дахи чи високі дерева старі колеса для гнізд лелек.

До речі, старі штучні гнізда, зокрема шпаківні, потрібно підремонтувати, дезінфікувати. З цього приводу кілька мудрих народних порад:

- Перед прильотом птахів шпаківню ретельно перевіряють, а чи не з’явились у ній щілини, тріщини, бо в «хатинках з дірками» птахи оселяються рідко. Отож щілини доведеться залатати дерев’яними скалками. Якщо щілини чи тріщини на стиках дощок, то, зазвичай, забити нові цвяхи.

- Хатинку шпаків чистять усередині й викидають стару гніздову підстилку. Адже в ній часто заводяться паразити, які потім будуть дошкуляти пташенятам. А про нову підстилку вже подбають самі птахи.

- Для дезінфекції шпаківню треба зняти з дерева й кілька разів облити окропом. Можна також змастити розчином формаліну або фенолу. Але роблять це заздалегідь, щоби запах від дезінфекції вивітрився.

- Щоразу перед приходом весни потрібно перевіряти надійність кріплення штучних гнізд.

Тарас ЛЕХМАН