Увійти

Богу Слава, Героям Шана!



Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Новий український портал

(2 Голосов)

 

Золота скіфська пектораль, виявлена на теренах України, є власністю нашої держави. Однак цей безцінний скарб, археологічна знахідка XX століття могла опинитися в Росії... На щастя, так не сталося. А що цьому завадило?..

14 квітня 1971 року два позаштатних співробітників Інституту археології Академії наук УРСР Борис Мозолевський та Олександр Загребельний прибули з Києва до Орджонікідзе Дніпропетровської області. Два місяці вони безрезультатно працювали над розкопками кургану Товста Могила. Аж поки 21 червня не знайшли там шедевр світового мистецтва. У кургані археологи розкопали два поховання - скіфської цариці і скіфського царя. Всього було знайдено майже 600 золотих прикрас. Але головна сенсація - пектораль.

Нагрудна прикраса скіфського царя (її виготовлення датується IV століттям до н.е.) важить 1 кг 148 г чистого золота найвищої проби і має 30,6 см у діаметрі. Знахідка стала світовою сенсацією і одним з культурних символів України.

Хоча якби вона була знайдена десятьма роками раніше, то, швидше за все, сьогодні б українською не вважалася. Якби не постанова 1963 року про створення так званої Золотої комори, яка зобов'язувала організовувати збір, зберігання і виявлення всіх золотих виробів, виявлених археологами на місцях їх знахідок. Отож пектораль могла б виставлятися у Москві чи Ленінграді. Хоча вже тоді вони чимало забрали в України і привласнили.

Та сьогодні золота пектораль зберігається у Музеї історичних коштовностей в Україні.

 

(2 Голосов)

 

Українські січові стрільці показали себе однією з найдисциплінованіших частин австрійської армії у роки Першої світової війни. Та, насамперед, вони воювали за Україну!

У 1915-1916 роках УСС виявили зразковий героїзм у битвах із російськими частинами на горі Маківці в Карпатах, під Галичем та Бережанами, під час Брусилівського прориву. Хоча легіон УСС налічував 2,5 тисячі стрільців, але станом на осінь 1918 року через їхні лави пройшло понад 9 тисяч осіб. Січові стрільці не лише воювали, а й проводили просвітницьку роботу з населенням України та захищали його від свавілля влади. Згодом УСС стали основою Української Галицької Армії і боронили ЗУНР під час польсько-української війни 1918-1919 років.

Окремою сторінкою січового руху стала боротьба в складі армії Української Народної Республіки. Протягом 1917-1918 років у Києві було сформовано курінь Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця. Командування та особовий склад куреня відзначалося військовим професіоналізмом, високим рівнем дисципліни, політичною стійкістю та вірністю принципам.

Значення Січового стрілецтва в історії створення армії нашої держави важко переоцінити. Адже цей підрозділ був дійсно унікальним. Створення УСС стало першою спробою організувати сучасну українську національну армію, яка могла б захищати інтереси українців і звільнити їх від іноземного панування.

Сто років тому саме зусиллями цих добровольчих підрозділів відбулося відновлення нашої держави у вигляді УНР та ЗУНР.

 

 

(1 Проголосовало)

 

 

(Кому присягали Українські січові стрільці)

Перша світова війна (1914-1918 рр.) стала великим потрясінням для провідних європейських держав. У ній взяло участь 38 країн. Було мобілізовано 65 мільйонів солдат. Під час війни загинуло 10 мільйонів осіб, а ще 20 мільйонів отримали поранення...

Напередодні війни лідери найбільших галицько-українських партій, порівнявши передвоєнну австрійську і російську політику щодо українців, створили Головну Українську Раду та розпочали формування українського національного військового корпусу у складі австро-угорської армії. Підрозділ отримав назву «Українські січові стрільці» (УСС). Ця подія мала велике значення для відновлення військових традицій українського народу. Головним отаманом УСС обрали доктора Володимира Старосольського. На боротьбу з російським окупантом (як і через 100 років, у 2014-му) стали кращі представники української молоді. На заклик ради поповнювати ряди Січових стрільців відгукнулося 28 тисяч добровольців. Втім, австрійська влада дала дозвіл на формування підрозділу кількістю 2500 Січових стрільців.

Українці не приховували, що головною метою їхнього вступу до лав легіону УСС було бажання боронити інтереси українського народу. Саме тому військову присягу стрільці приймали двічі: вперше - загальну для всього австрійського війська; а вдруге - на вірність Україні.

Ще під час формування УСС легіонери намагалися надати своїй структурі національних рис, впровадивши українські відповідники до військових звань. Таким чином з'явилися стрільці, чотарі, поручники, хорунжі, сотники, полковники та отамани. Вони також внесли зміни до військового однострою. Зокрема до сьогодні одним із символів УСС залишається головний убір - «мазепинка».