Увійти

Богу Слава, Героям Шана!



Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Новий український портал

(3 Голосов)

 

У листопаді 1917 року Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку. Питання про національний (вважайте — державний!) герб постало з усією гостротою...

Тоді ж з ініціативи Генерального секретаріату народної освіти в Києві відбулася спеціальна нарада, в якій взяли участь знавці українського національного мистецтва, старовини, геральдисти (зокрема гербознавці). На ній пропонувалися такі символи майбутнього герба України: Архангел Михаїл; козак з самопалом; золоті зорі на синьому тлі (30 зірок за кількістю історичних земель України - серед них і ті, що тепер належать Росії, Угорщині, Польщі, Словаччині, Румунії, Білорусі); золота літера «У» (Україна, або УНР - Українська Народна Республіка) також на синьому тлі; золотий плуг на синьому полі, як символ творчої, мирної праці в Україні; інший варіант - плуг на щиті, але так чи інакше він нагадував тризуб.

І ось така доволі цікава пропозиція: жінка з серпом з одного боку, робітник з молотом з іншого. Знаряддя праці наперехрест... Ой, як тут не крути, не верти, але виходить тризуб навіть з серпа і молота. Так-так! Він афішувався на червоному радянському прапорі. Тодішнє керівництво й само цього не підозрювало. Принагідно скажемо: радянський символ серп і молот був затверджений у Росії лише наприкінці 1918 року (через рік після УНР).

Оскільки питання залишалося доволі дискусійним, то Михайло Грушевський виступив на сторінках тогочасної періодики й аргументовано, спираючись на традиції не тільки української, а й світової геральдики, заявив, щоб гербом України може бути тільки Тризуб!

Підготували Тарас ЛЕХМАН, Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ

(3 Голосов)

 

 

Край села росте вишня. Хто посадив, звідки взялася — не відповісти. Весною перехожі милуються-зачаровуються її білим цвітом , а влітку ласують ягодами. Хто не йде, той і скубне. Хоча у кожного господаря в саду вдосталь своїх вишень, інколи на ринок носять продавати, а тут чомусь смачніші.

Багато налитих соком плодів на верхніх тоненьких гілочках. Дивишся на них, очі до неба підносиш і слину ковтаєш. Дістатися туди годі. А от гепнутися з такої гілки на землю — стовідсотковий шанс. Не доведи, Господи, але може й таке трапитися: упав, отямився, гіпс. Отож і залишається естетично насолоджуватися дарами природи і слину ковтати.

Нікого б не здивувала ця вишня край села, якби не її плоди. Вони довго тримаються на дереві і не псуються. Вже деякі ранні сорти яблук попадали на землю, а колись багряні, потім почорнілі вишеньки продовжують висіти, перетворившись під палючим сонцем на... родзинки. Буває, що намокнуть під літнім дощем, так відразу й обсохнуть, як тільки сонечко посміхнеться. Сильний вітер також не страшний. Не раз пробував їх. Сухі плоди зберігають свій солодкий-пресолодкий смак.

Вранці та ввечері тут збираються «гурти» шпаків. Ці пернаті вельми полюбляють харчуватися вишнями.

Однак у цьому світі усьому свій час. Шпаки відлетіли у вирій. На землю таки попадали засохлі вишні-родзинки. Смак вже не той, не солодкий, навіть, скажемо, ніякий. Попри те, ними охоче ласують дрозди, інше дрібне птаство.

Тарас ЛЕХМАН

 

(9 Голосов)

Звідки ж походять слов'яни, де джерела їхньої писемності?.. Погодьтесь, ці питання доволі клопіткі і для сучасної науки...

Але вітчизняні вчені встановили точну дату “народження” слов'ян — V ст. до н.е. Історичні реалії, численні пам'ятки, що перебувають в науковому обігу, а також дешифровані пам'ятки писемності дають можливість, бодай на рівні наукової гіпотези, датувати виникнення слов'янського письма приблизно XVII ст. до н.е. Дешифрування тексту Фестського диску, яке виконав Г. Гриневич, пропонує таку версію: “Будемо знову жити. Буде служіння Богу. Буде все в минулому — забудемо, хто ми є. Чада є — узи є — забудемо, хто є. Що вважати, Господи! Рисіюнія чарує очі. Нікуди від неї не дінешся, не вилікуєшся. Не один раз буде, почуємо ми: ви чиї будете, рисичі, що для вас почесті; в кучерях шоломи, розмови про вас. Не є ще, будемо ми її, в цьому світі Божому”.