Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Звичаї та обряди

(5 Голосов)

З давніх-давен коровай вважали головним хлібом будь-якої української хати. Він є символом родючості, продовження роду, сімейної та родової єдності, щастя, здоров‘я та благополуччя. Своєю формою коровай наслідує сонце і, згідно народним віруванням, є втіленням бога Сонця, який сходить на землю, щоб взяти під свою опіку молодят, що вступають в довге та щасливе спільне життя.

Традиція випікати на весілля коровай та дарувати його молодятам прийшла до нас ще з язичницьких часів. Круглий весільний коровай споконвіків був головним учасником будь-якого весілля - великого чи малого, бідного чи багатого. Випікання весільного короваю завжди супроводжувалось спеціальними ритуалами та було одним з найважливіших етапів весільного обряду, з яким пов‘язано багато повір‘їв та правил.

Весільний коровай був обов‘язковим лише для першого шлюбу, вдівцям та вдовицям його не випікали. Найчастіше в приготуванні весільного короваю брали участь п‘ять-сім жінок-коровайниць. Коровайницями могли стати лише щасливі в шлюбі жінки, дівчата та вдовиці до цього ритуалу не допускались. Очолювала процес старша коровайниця - жінка, яка жила з чоловіком в любові та злагоді та мала хороших та працьовитих дітей, оскільки вважалось, що вона передасть свій сімейний добробут через коровай молодятам. Увесь процес випікання весільного короваю був чітко розрегламентований та супроводжувався спеціальними піснями.

Коровай обов‘язково оздоблювали фігурками з тіста: шишками, голубками, жайворонками, качечками, квіточками, колосками тощо. Зверху його прикрашали колосками пшениці, що втілювали достаток та добробут в сім‘ї, та гілочками калини - символу кохання, вірності, а також дітородіння в сім‘ї. Гілками та ягодами калини також оздоблювали і кімнату, в якій готували коровай.

Особливе значення надавалося і розмірам короваю. Чим більшим був коровай, тим щасливішим та багатшим буде подальше життя молодої сім‘ї. Тому коровайниці намагались випекти не лише смачний та гарний, але й, на подив гостям, великий коровай. Іноді його випікали розміром на весь стіл.

Після того, як спечений коровай витягували з печі, по ньому намагались вгадати подальшу долю молодих. Якщо коровай у печі тріскав -це було ознакою майбутнього розлучення, якщо ж перекошувався - спільне життя не буде щасливим, якщо виходив пишним і гарним - то це свідчило, що сім'я буде міцною і житиме довго й щасливо!

Випечений весільний коровай прикрашали і клали на вишиваний рушник. Зустрічати молодят з короваєм - це старовинна традиція, в якій батьки через хліб передають своїм дітям побажання злагоди та кохання, а також багатства та благополуччя. Наречений та наречена повинні відкусити від короваю по шматочку, не торкаючись його при цьому руками. Вважалось, що той, хто відкусить більший шматок, і буде головою сім‘ї.

Розрізали коровай в кінці весілля. Як правило, нареченим вирізали собі середину, а решту ділили порівну між гостями. В деяких областях України було прийнято роздавати не коровай, а «шишки» - випічку на паличках, що на смак дуже нагадувала коровай, а формою була схожа на соснову шишку. Вважалось, що принесений з весілля шматочок короваю чи шишка принесе в сім‘ю щастя та добробут.

(4 Голосов)

З давніх часів обручка вважається символом вічного кохання, вірності аж до останніх днів життя. Кожна закохана пара ретельно, з особливим трепетом обирає цю прикрасу, намагаючись знайти оригінальну, неповторну обручку

Стиль сучасних обручок відзначається екстравагантністю, мистецьким оформленням. Можливо, з часом форма, матеріал, обробка цієї ювелірної прикраси змінювалися, проте її значення залишилось незмінним - це знак вічного кохання, символ любові. Коли обручку одягають на палець, безумовно щось міняється, і коли її знімуть - теж щось назавжди перемінюється.

Є серед теперішніх подружніх пар і такі, які не носять обручки, не дивлячись на те, що про розлучення чи щось подібне навіть мова не заходить. Що ж, кожне подружжя обирає для себе свої звичаї. Все ж, хто не погодиться з нами, що однією з найромантичніших митей вінчальної церемонії є саме та, коли закохані обіцяють бути разом і в радості і в горі, а в знак цього одягають одне одному обручку, яку разом обирали?

 

(4 Голосов)

Одним із атрибутів весільного обряду являється традиційний весільний рушник. На початку рушник дарувався нареченому в знак згоди батьків нареченої на шлюб. Перед самим вінчанням батьки благословляли молодих іконами, що були прикрашені так званими “благословенними” рушниками. Рушники із стародавніх часів були обов´язковою частиною приданого нареченої.

На вінчанні молоді стають на "вінчальний" рушник, обов'язково білого кольору, так як він сиволізує хмаринку, на якій вони піднімаються на небеса, де і благословляється їх шлюб. Так само, під час вінчання священник перевязує руки молодих "союзним" рушником. Це, в свою чергу, символізує взаємну духовну прив'язаність майбутнього подружжя.

Кульмінацією весільної церемонії являється момент, коли наречені стають на рушник в РАГСІ. Рахується , хто першим стане на рушник - той і буде найголовнішим.

Після вінчання батьки зустрічають молодих з караваєм на "хлібо-сольному" рушнику. Це свого роду побажання достатку молодій сім'ї.

Зазвичай, на рушнику вишиваються: рослинний орнамент "дерево життя" з квітами на ньому і птахами, імена молодих, теплі слова.

Весільний рушник - це свого роду символ щасливого, багатодітного, довгого шлюбу. І бажано, щоб він передавався із покоління в покоління.

(5 Голосов)

Звичайно, ні одне весілля не проходить без привітань, тостів. Декому написання поздоровлень видається складною кропіткою справою. А, до того ж, його ще треба гарно промовити перед усіма гостями! В наш час можна знайти багато книг, які допоможуть у складенні справді гарного тосту.

КОЛИ?

Найкращий час для проголошення тосту чи привітання - вечеря. Якщо цілий день події змінювали одне одного, то під час вечері час минає вже не так насичено. Та й гості за столом будуть більш уважнішими до того, що відбувається. Тому вечеря - це найкращий час.

ХТО?

У різних регіонах різні звичаї. Зазвичай, тамада запрошує першим до проголошення привітання батька нареченої. Далі йдуть батько нареченого та матері молодят. За весільним етикетом, порядок повинен бути наступним:

- тамада: вітає усіх, запрошує батька молодої до проголошення привітання;

- батько нареченої або мати нареченої: вітають молодят, батьків нареченого, родичів обидвох сімей та промовляють декілька слів про свою доньку;

- батько або мати нареченого: вітають молодят, батьків молодої, а також гостей;

- свідки;

- наречена;

- наречений;

- гості, які готувались з промовою.

(3 Голосов)

Згідно з визначенням Католицької Енциклопедії, вінчання – залучення до таїнства шлюбу. Це літургійне дійство, яке відбувається в церкві, хоча зараз дехто обирає церемонію з «виїздом», звичайно, при дозволених обставинах та за строгих умов. Чинний церковний шлюб може бути укладеним тільки у висвяченому, спеціально для святих обрядів, місці. Згідно церковним канонам, для чинного шлюбу потрібно відповідати декільком умовам. Наприклад вік який у випадку чоловіків складає найменше 16, а жінок – 14 років.

Щодо наявності хрещення в обох наречених, іновірності, Церква теж регулює це питання. При укладанні шлюбу з особою, яка сповідує нехристиянську релігію, потрібнен дозвіл єпископа, а також присяга нехристиянина і не католика про те, що він/вона не заборонятиме іншому з подружжя сповідувати все життя католицьку віру і не заборонятиме виховувати спільних дітей у католицькій вірі.

Умови чинності шлюбу встановлені правовими канонами, які також утверджують права та зобов'язання по відношенню одне до одного та до народжуваних дітей. Обов'язковою є присутність двох свідків, завдання яких - свідчити про безсумнівність укладення шлюбу, а також, щоб шлюб вважався чинним, з часів Трієстського Синоду його слід укладати перед особою, виконуючи святу повинність.