Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

3 жовтня — вшанування Святого мученика Євстафія.

У легенді, яка з'явилася про нього аж у VII столітті, йдеться, що Євстафій служив генералом у цісаря Траяна і звався Плакид. Одного дня під час ловів він побачив оленя, який тримав між своїми рогами розп'яття Ісуса Христа. Христос заговорив до Плакида і назвав його ім'я. Після такого видіння Плакид охрестився з усією родиною і прийняв ім'я Євстафій. Згодом відзначився великою любов'ю і щедрістю до ближніх. Загинув 118 року, вже за часів правління цісаря Адріана. Його разом з родиною кинули у розпечений мідний казан, вилитий у вигляді бика. Тоді так страчували багатьох християн.

Хоч легенда про Святого Євстафія була надзвичайно поширена, але важко сказати,чи це реальна постать. Можливо, що Євстафій - збірний образ ранніх християн-мучеників.

На Євстафія радять примічати вітер:

- Північний - до холоду, південний - до тепла, західний - до мокроти, східний - до доброї погоди. Принаймні, така погода може протриматися протягом місяця.

- На Євстафія туман і тепло, летить довге павутиння - очікується сприятлива осінь.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

14 жовтня - свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Насамперед, це - велике церковне свято. Подія, яка сталася у Влахерні 910 року, засвідчує, що Пресвята Богородиця ніколи не залишає вірний їй народ і здатна захистити від ворогів. А це вселяє неабияку надію.

Різні випадки чудотворної дії Покрову Божої Матері засвідчує і наша Церква. Як тут не згадати про Почаїв, коли турки взяли в облогу монастир, а Божа Мати, яка з'явилася над обителлю, «стріли вертала, турків вбивала, монастир врятувала». Тому в Україні і тепер багато Святопокровських церков.

Для українців свято Покрови належить і до історичних (національних). Адже Вона (Покрова-Богоматір) була опікункою козаків, воїнів УПА. Щодо козацтва, то головною церковю на Запоріжжі була саме Покровська. Існує переказ: після зруйнування Катериною II Запорізької Січі (1775 рік), козаки, які пішли за Дунай під ласку турецького султана, на еміграцію, взяли зі собою ікону Пресвятої Покрови.

А від 14 жовтня 2014 року - це ще й День захисника України, офіційне державне свято, вихідний. От тільки не для українського війська...

Не менш цікаве воно і в народному побуті українців, як народне свято. Покрова вважалася днем поминання померлих та творення нових родин, святом завершення всіх польових робіт.

З Покрови до Михайла (21 листопада) справлялась переважна більшість весіль. За прадавньою традицією вважалось, що осінь - найблагодатніша пора для весільних гулянь. Із давнини прийшло переконання: що як Покрова покриває траву листом, землю снігом, а воду льодом, так і дівчат вона повинна покрити шлюбним вінцем. Звідси й замовляння:

- Свята Мати, Покровонько,

Покрий мою головоньку,

Хоч ганчіркою, хоч хустиною,

Аби не залишалася дівчиною.

Думали про шлюб і парубки:

- Свята Покрово,  почорніть мені брови, а біле личко єсть, якби ще був мені тесть.

Вважали, що саме Покрова сприяє щасливому одруженню:

- Свята Покрова в церкві стояла та хороших людей парувала.

У народі кажуть:

- Покрова - поворот до зими.

- Сніг на Покрови не випаде - зима не скоро настане.

- Яка Покрова - така і зима.

 

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

8 жовтня — вшановуємо Святу Єфросинію. Церква називає її “преподобною матір'ю”.

Єфросинія молодою дівчиною переодягнулася у чоловічу одежу і, приховавши правду, вступила до чоловічого монастиря, де провела монаше життя аж до самої смерті, усіх дивуючи глибоким аскетизмом і ревністю у молитві. Тільки перед самою кончиною Єфросинія виявила, хто вона насправді своєму батькові Пафнутію, який прийшов до обителі на духовну розмову.

Але історія Єфросинії, як вважають дослідники християнської старовини, не більше, ніж легенда. Тому у джерелах навіть не подається дата її життя.

Проте у побуті за цим днем закріпилася назва Єфросинин, а народні прогностичні прикмети застерігають:

- Як на Єфросинію задощить, то Покрова буде мокра.

- Єфросинія снігу принесе - весна буде рання.

- Сніг ліг на сиру землю - скоро навесні чекати пролісків.

- Якщо, починаючи з дня Єфросинії, погода холодна, хмарна, а до ночі проясниться - буде заморозок.

- Ягоди калини зачервоніли, налилися соком до дня Єфросинії - чекай холодну та ранню зиму.

- Комарі літають до Єфросинії - зима буде теплою.

- Єфросинія одягла зайця в білу шубу - на ранню зиму.

- Білка вилиняла чисто - зима буде холодна.

У давнину були переконані, що на Єфросинії добре шаткувати капусту.

 

 

(0 Голосов)

 

 

2 жовтня — свято Трохима. За узвичаєною традицією, це був останній день, коли засилали старостів, щоб до Покрови батьки молодят могли справити їм весілля. Тому казали: «На Трохима не проходить щастя мимо; куди іде Трохим - туди іде щастя за ним».

Весілля якраз і починалося сватанням: старости (посли молодого) йшли до батьків дівчини укладати попередню угоду про шлюб. Сватання, весілля справляти було прийнято у вільний від польових робіт час.

Не дивуйтеся, але у давнину до весілля можна було підготуватися за 2-3 тижні.

Ось що писав про доволі складний, театралізований обряд сватання Тарас Шевченко: «Покохавши літо чи два... парубок до дівчиного батька і матері посилав старостів, людей добромовних і на таку річ дотепних. Коли батько і мати благословляють, то дівчина, перев'язавши старостам рушники через плечі, подає зарученому своєму на тарілці або крамну, або самодільну хустку».

Прийнятий батьками дівчини від старостів хліб (побутував і такий обряд), пов'язані дівчиною старостам рушники означали згоду на шлюб.

А про гарбуза (до речі, надмірне споживання гарбузового насіння понижує статеві інстинкти у чоловіків), поданого під хусткою на тарелі парубкові, що мав стояти позаду старостів і мовчати, допоки ті свого слова не скажуть, символізувало: не любить його дівка, от і край! І не піде заміж за нього навіть попри волю  батьків.

Але дівчина, яка вельми хотіла заміж, бо парубок сподобався, покохала його, лишень вдавала, що цнотливо колупає піч...

 

 

 

(0 Голосов)

 

(Дещо з наших традицій)

Дівочий головний убір — вінок — здавна відомий на Україні. Можливо, його поява пов'язана з тим далеким минулим, коли наші пращури поклонялися сонцю, а коло символізувало сонячний диск, сонцерух і виступало оберегом.

Під час археологічних розкопок курганів, зокрема полянських, знайдені предмети, датовані IX-X  століттями. Вони дають підстави стверджувати, що вже тоді в Україні були поширені начільні обручі-вінки. Дівчата носили начільну пов'язку зі шкіри, або ткали з вовни. На скронях звисали один або два кільця, прикріплені до пов'язки чи обруча. Винятком було 5-7 кілець. Інколи до нижнього краю прикріплювали бубонці та дрібні металеві підвіски різних форм.

Дівчата з багатих родин виготовляли власноруч обручі з шовкових, золототканих тканин, вишиваючи на них узори кольоровими нитками. Цей обруч називали «вінце», «вінець», «вінок». Його носили знатні дівчата та княгині. Та й тепер наречену називають княгинею, бо одягає шлюбний вінок...

В Україні дівочий вінок побутував ще на початку XX століття, а в Галичині - аж до середини XX століття. Він займав особливе місце серед дівочих головних уборів. Адже був не тільки окрасою, але й символом молодості, повноліття, чистоти, а також знаком молодої на весіллі.