Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

23 серпня Східна Церква вшановує Святого Лаврентія, римського диякона, доброго і щедрого опікуна убогих. Він належить до когорти тих християнських мучеників, яких найбільше вшановує Церква. Поклав своє життя на вівтар смерті за Святу Віру 258 року. Самовіддана пожертва диякона Лаврентія навернула до християнства багатьох язичників, відтоді релігія поган почала у Римі стрімко занепадати.

Свято Лаврентія має свої особливості в українців. У цей день опівдні селяни дивилися на водойми:

- Якщо вода тиха, то осінь буде тиха, а зима без завірюх і метелиць.

- Вода каламутна - осінь болотиста.

- Вода світла - осінь суха.

- По воді котяться хвилі і чим вищі вони - тим тим більшими будуть взимку снігові намети.

 

 

(0 Голосов)

 

 

15 серпня, відразу після свята Першого Спаса, християни східного обряду вступають в Успенський піст, або Спасівку, який завершується 28 серпня.

Цей піст присвячений Пресвятій Богородиці. За суворістю він наближений до Великого (Передвеликоднього) посту, бо і є його своєрідним продовженням. Послаблюється тільки по суботах і неділях та у свято Преображення Господнього (19 серпня). Особливо строгі пісні дні - середа та п'ятниця.

Апокрифічна легенда говорить, що Господь на прохання людей і Отців Церкви розділив Великий піст на дві частини - сім тижнів перед Великоднем і два тижні перед Успенням. Тоді людям, які важко фізично працюють, стало легше витримувати надто строгий піст та ще й тривалий. Оскільки у Спасівку є багато овочів, хліб з нового врожаю (щоправда, пекли пісні паляниці), у лісах з'явилися гриби, то голодувати не доводиться.

Якщо Успенський піст є продовженням Великого посту, то практикуючі християни так само напередодні його початку просять прощення один в одного за заподіяні кривди і, головне, уміють прощати.

 

 

(0 Голосов)

 

 

9 серпня вшановують Святого мученика за Христову віру і цілителя Пантелеймона (Палія).

Він народився у Никодимії, був лікарем. Прийняв хрещення від пресвітера Єрмолая, після чого і навернув до християнства і свого батька. А після його смерті Святий Пантелеймон роздав усе майно вбогим і лікував хворих, ніколи не беручи з них плати. Це розлютило інших лікарів і вони донесли на нього імператору-язичнику Максиміану. Пантелеймона, за наказом імператора, схопили і після жорстоких тортур стратили. Сталося це у 305 році. Християни вважають його покровителем лікарів й опікуном хворих.

У побуті день Святого Пантелеймона має назву Святого Палія. За народними уявленнями, Святий Пантелеймон охороняє людей від вогню. Під час пожежі навколо будівлі, що горить, слід тричі обійти з його іконою. Тоді пожежа вщухне.

Цей день має й іншу назву - Паликопа. Існує повір'я, що Святий Пантелеймон також захищає копи від пожежі.

Знахарі у свято Пантелеймона збирають цілющі трави.

 

 

(0 Голосов)

 

 

14 серпня у церквах східного обряду свято Вшанування Хреста Господнього (винесення його древ), а також згадують старозавітніх братів-мучеників Маккавеїв. У народі цей день отримав назви Першого Спаса, Медового Спаса і Спаса на воді. З нього розпочинається так званий «спасівський цикл».

Пасічники перед свято Маковія або у саме свято брали соти з вуликів, викачували мед. Тому його називають Медовим Спасом. Це, фактично, був останній у році взяток солодкого продукту. Частину меду залишали бджолам, бо на зиму вони вже не запасуться. Вересковий мед не в рахунок. Він - «делікатес». Та й верес повсюдно не росте.

Мед, як і букети-маковійки з голівками маку, святили у церквах. Такий букет вважався оберегом. Це тлумачення ще однієї народної назви свята - Маковія, а не тільки від імені братів-мучеників.

Поміж звичайним городнім маком дівчата ще й збирали і святили мак-видюк, що в народному знахарстві вважався засобом проти чародійства: цим маком потрібно було обсипати дім, тоді всі вроки та хитрощі відьми пропадуть.

Обов'язковою їжею в цей день є шуліки - дрібно розламані коржі посипають маком і поливають медом або медовою ситою.

З давніх переказів відомо, що в Києві існував звичай: на Маковія усі кияни приходили на Дніпро святити воду. А хворі на пропасницю купалися у річці, бо вода у цей день вважалася цілющою. І це попри «заборону» Іллі (2 серпня) купатися у водоймах аж до наступного літа. Свяченою водою окроплювали криниці. Такий обряд пояснює назву свята - Спас на воді.

У народі кажуть:

- З Першого Спаса холодні роси.

- Маковій проводжає літо.

- У Першого Спаса всього в запасі - і дощ, і сонце.

 

 

(0 Голосов)

 

6 серпня - свято Осінніх Бориса і Гліба.

До цього дня селяни мали завершити жнива, зібрати жито, пшеницю та починати обмолот зерна. Насамперед хотіли перевірити його якість. Тож після просушування і помолу з борошна нового врожаю пекли хліб «на пробу». Навіть казали: «Прийшли Борис і Гліб - печи хліб». Інколи це робили чотирма днями раніше, на свято Іллі. Відтак: «На Іллі новий хліб на столі».

На Слобожанщині перші хлібини пекли невеликими, у вигляді паляниць або... колобків. Можливо, що ця традиція породила українську народну казку про Колобка, який і від бабусі утік, і від дідуся утік... Це вже згодом, після обжинків і обмолоту пекли величний коровай.

У деяких регіонах України з Борисом і Глібом починали сіяти ранні зернові. Отож, щойно зібрали один хліб, а вже час засівати інший. І так з року в рік, від сезону до сезону нема селянину спочинку.

Народні приказки говорять:

- З Бориса і Гліба берися до хліба.

- Борис і Гліб сіють ранній хліб.

На Бориса і Гліба також молотили горох, бо він уже просох.

Тарас ЛЕХМАН