Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

Днем смутку, печалі і строгого посту вважається церковне свято Усікновення Голови Івана Хрестителя — Предтечі, яке християни східного обряду завжди відзначають 11 вересня.

Після Хрещення Господнього Святого Івана Хрестителя кинули до в'язниці за наказом Ірода — правителя Галілеї. Жорстокий наказ Ірод віддав за те, що Іван гостро засуджував його неправедні вчинки: той покинув законну дружину, а натомість жив із дружиною свого брата — Іродіадою. Таке в юдейському суспільстві того часу вважалося не тільки беззаконням, а й великим гріхом. Іродіада була ласою до влади і багатства. Іван Хреститель не побоявся виступити проти цього шлюбу, хоча добре усвідомлював, на що наражається.

Під час бенкету з нагоди народження Ірода донька Іродіади Саломія дуже потішила всіх гостей своїми танцями. Задоволений і зворушений Ірод пообіцяв їй дати у нагороду все, що забажає. Та, порадившись з матір'ю, попросила Ірода подати їй на тарелі голову Івана Хрестителя. Ірод виконав бажання дівчини. Вона віднесла голову Івана Предтечі своїй жорстокій матері. Іродіада проколола язик Івана Хрестителя голкою і звеліла закопати голову у місці, де скидають нечистоти.

Але про останки святого подбала дружина Іродового домоправителя. Вона поховала Голову Івана Хрестителя на Єлеонській горі.

Божий Суд над Іродом, Іродіадою та Саломією відбувся ще за їхнього життя. Вони загинули наглою смертю. Принаймні Саломії дві крижини, що зійшлися, відтяли голову, коли дівчина потрапила в ополонку.

Головосіка — народна назва свята. Вважалося, якщо цього дня зібрати святоянське зілля, залити його горілкою та добре настояти, то цю настоянку можна протягом року використовувати як чудотворні ліки.

У цей день, за народним повір'ям, не велено різати те, що нагадує голову (насамперед овочі). Взагалі, не гоже на Головосіки брати до рук гострі предмети, тому й хліб треба ламати руками. Не можна і важко фізично працювати.

Практикуючі християни у свято Усікновення дотримуються строгого посту; дехто споживає тільки хліб та воду. Це єдиний день у році, коли варити і їсти борщ, навіть пісний, є гріхом. Натомість їли гречану, пшоняну, рисову кашу, запечену напередодні у гарбузі. Саме напередодні, а не у свято, бо гарбуз також нагадує голову. Зберігали її в окремому, чисто помитому горщику, аби, бува, не залишилося у посудині жодної крапельки жиру.

Народна прогностична прикмета стверджує: “Якщо на Головосіки відлітають журавлі у вирій, то зима буде рання”.

 

 

(0 Голосов)

 

 

З 14 по 28 серпня триває Успенський піст, присвячений Пресвятій Богородиці. За суворістю він наближується до Великого посту, послаблюється тільки у неділю та у свято Преображення Господнього.

У народному побуті цей піст має назву Спасівка. Існує апокрифічна легенда, що Спасівка є продовженням Великого посту. Адже Бог спочатку призначив для нього дев'ять тижнів. Але людям було важко витримати такий довгий піст. І Святі Отці Церкви почали просити Господа, щоб Він скоротив його у часі. Тоді Бог розділив піст на дві частини: сім тижнів залишив весною перед Великоднем і два тижні постановив постити наприкінці літа перед Успінням Пресвятої Богородиці. Ось чому, за народними віруваннями, у Спасівку треба так само суворо постити, як і у Великий піст перед святом Воскресіння Христового.

Однак Спасівський піст набагато легше витримати, ніж інші церковні пости. Адже на обідньому столі може бути вдосталь городини з нового врожаю, садовини, яку Церква дозволяє споживати у пісні дні. Ліс щедро обдаровує грибами, а вони, як відомо, за калорійністю не поступаються м'ясу. Тому кажуть: “Спасівка — ластівка; це Петрівка — голодівка”. Та головне у часі посту — щира молитва!

 

 

(0 Голосов)

 

 

Хоча на звичному для нас календарі ще літо, але у природи свій календар — фенологічний. Отож 6 серпня — вже свято Осінніх Бориса і Гліба.

Цих перших помісних українських святих, князів-братів, мучеників вшановують двічі на рік: 15 травня (перенесення їхніх мощей) і 6 серпня (день пам'яті). Відтак у народній традиції ці дні називають відповідно — Весняних й Осінніх Бориса і Гліба.

Осіннє свято відзначали урочистіше. Адже воно знаменує дозрівання усіх зернових культур, починається період найактивнішого збору грибів. Колись навіть у найбіднішого селянина у серпні завжди було щось на столі. А от у саме свято працювати у полі вважалося недоречним, бо “гроза може спопелити хлібні копи”, як і в свято Пантелеймона-Паликопа (9 серпня).

У народі кажуть:

- Прийшли Осінні Борис і Гліб — вистиг у полі хліб.

- На Бориса і Гліба берися до хліба.

- Осінні Борис і Гліб сіють ранній хліб.

- Весняні Борис і Гліб — голодні, а Осінні — щедрі.

- Весняні Борис і Гліб просять в Осінніх хліба...

 

 

(0 Голосов)

 

 

2 серпня — свято Іллі, одного з великих пророків Старого Завіту. Він народився в Палестині за дев'ять століть до народження Ісуса Христа. Ще замолоду присвятив себе служінню Богові, навіть оселився у пустелі та вів аскетичне життя в пості і молитві. За церковними переказами, пророк Ілля за свою ревну службу на прославу Господа був живим узятий на небо — відправився туди у вогняній колісниці.

Святий Ілля у східних слов'ян-язичників асоціювався з Перуном. Цей образ у народній уяві і тепер пов'язується з багатьма міфами й апокрифами.

Найпершим із християнських храмів на Русі, як відомо з писемних джерел, була у Києві церква Святого пророка Іллі. Вона існувала більше як за півстоліття до запровадження християнства Володимиром Великим. Згодом, у 1692 році, на її місці кияни побудували нову Свято-Іллінську церкву.

Одна з апокрифічних легенд про пророка розповідає наступне. Колись дуже давно чорти перестали коритися Богові. Бог розгнівався і наказав Святому Іллі прогнати лихих з неба. Ілля і тепер сумлінно виконує цей наказ — ганяється за чортами по небу та пускає у них блискавки.

Від цього дня бувають “горобині ночі” - нічні грози з блискавками та громами. Старі люди радять: під час грози запалити стрітенську свічку і молитися до ікони Святого Іллі. Тільки тоді лихо мине. Бо якщо блискавка влучить у дім і почнеться пожежа, то годі буде загасити полум'я. Навіть вважали, що це міг запалити сам Ілля, а людина перед ним — безсила.

Запримітили:

- На Іллі у річках та озерах вода стає холодною, тому з цього дня у водоймах не можна купатися, захворієш.

- Багато павутиння на Іллі і сонячно — довго протримається тепла погода.

 

 

(0 Голосов)

 

 

За народним календарем українців, 1 серпня — останній день літа і початок осені (такий собі “перехідний день”); а в церковному календарі — свято Мокрини, старшої сестри Василія Великого. Знову ж, у народному побуті цей день називали “мокрим”, наче нагадували про наближення осінніх холодних дощів. Отож, його назва походить не тільки від імені святої...

У сухе спекотне літо, коли земля тріскалася від пекучого сонячного проміння, а городнім культурам вкрай було потрібно вологи для повного дозрівання, у свято Мокрини жінки “викликали дощ”. Жінку, народжену 1 серпня, зумисне називали Мокриною. Вона одягала найкращу синю сукню і червоне намисто, чекала на гостей. Зранку кожна жінка несла їй зі свого поля пучечки колосся, щоб Мокрина віднесла його до ріки, а річкова вода — до небесної, щоб потім та пролилась на землю. Мокрина складала принесене колосся на біле полотно й останніми клала колоски зі свого поля.

До полудня до хати Мокрини сходилися святково одягнені жінки й дівчата, неодмінно приходила “відьма” (знахарка).Мокрина радо їх зустрічала, а потім усією жіночою громадою йшли до ріки. Там Мокрина кидала у воду колосся та входила в ріку по груди, а за нею й інші жінки в білих сорочках. Чоловікам суворо заборонялося дивитися на таке купання, бо “можна накликати на себе біду”.

Якщо 1 серпня дощило, то Мокрина не повинна була виходити з дому, аби, часом, з нею і дощ не вийшов.

Народна прогностична прикмета стверджує:

- Якщо у день Мокрини мокро, так само мокрою буде осінь; сухо, то й осінь буде сухою. Принаймні, цей день показує, якою може бути погода наступних шість тижнів.