Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

26 червня вшановують святу мученицю Акилину. Вона постраждала за часів гонінь на християн імператора Діоклетіана. Дівчину стратили (відрубали голову мечем) у 293 році, коли їй було лише 12 років. Це сталося у рідному місті Акилини - Вівлосі, що у Фінікії.

У народному побуті українців святу мученицю називають Килиною-гречаницею, бо цього дня, вважалося, потрібно було завершити посів гречки.

На свято Акилини у деяких регіонах варили кашу для вбогих,і то неодмінно гречану.

Після дня Акилини селяни готували їжу і вечеряли переважно на подвір'ї, у садку. Це було давньою традицією українського селянства.

Запримітили: приблизно з дня Акилини і до половини липня худоба страждає від спеки та оводів.

 

 

(0 Голосов)

 

 

У давнину, у четвер після Трійці, відзначали Русалії, Русальчин Великдень, або Нявчину неділю. Ці вельми поетичні дійства були безпосередньо пов'язані з дохристиянськими віруваннями і могли тривати впродовж тижня.

Існує безліч легенд та повір'їв про цих демонічних істот. Мавки, а на Гуцульщині - нявки, живуть у лісах. Русалки - у водоймах (водяні) та болотах (болотяні), у полях живуть польові. Узагальнено їх ще називали: ті (щоб не накликати лиха безпосереднім вживанням «імені»), кодло, нечисть... Крім того, у повір'ях зустрічаємо потерчат, лоскотух...

За народними переказами, русалки і мавки надзвичайно красиві, вродливі, привабливі - тонкий гнучкий стан, довге розпущене волосся, заворожуючий погляд. Гляне парубок - і відразу закохається. Тільки від такого кохання щастя не буде.

Вважали, що русалками стають лише ті дівчата, які померли у Зелену неділю (на Трійцю), небіжчиці, яких не встигли охрестити, утоплениці. У четвер після Трійці вони справляють свій Великдень, активізуються, бешкетують. Тому у цей день батьки не пускали дітей у ліс, на поля та луки, до водойм. Та все ж молодь нехтувала такими пересторогами, збиралася на березі водойми та імпровізувала ігри, пустощі, хороводи русалок. Участь у цих веселих дійствах брали дівчата. Зокрема «найстаршій» русалці (не за віком обирали таку поміж себе) одягали зелений вінок, задобряли її гостинцями і самі частувалися. Хлопці здалеку спостерігали за справжніми русалками - юнками, а не міфічними істотами. Тільки після запрошення вони долучалися до цих розваг. Забавлялися усю ніч. Вранці, повертаючись додому, збирали полин. Він і на ліки знадобиться (це - насамперед), і від русалок «вбереже».

На жаль, дехто і тепер вдається до такого марновірства. Але не переймайтеся цим, а сприймайте лише як один з пластів нашої прадавньої культури.

 

 

(0 Голосов)

 

 

З 20 по 22 червня настає період найвищого сонцестояння, коли день удвічі перевищує ніч, а сонце світить найяскравіше. Навіть, якщо похмурий день, наше небесне світило віддає Землі найбільше своєї енергії. Мабуть не випадково з цими днями пов'язано багато народних спостережень за погодою, астрономічними явищами.

20 червня - Феодота священомученика.

- На Федота зоря руку подає.

- На Федота зоря з зорею зустрічаються.

- На Федота погода тепла і ясна - буде багато жита.

- Федот тепло дає, а жито надію подає.

21 червня - Феодора літнього. Пора настання літніх гроз.

- Грози на Федора літнього - погана заготівля сіна.

- Роси після Федора - на врожай льону і коноплі.

22 червня - свято Кирила, день літнього сонцестояння, якому передує найкоротша у році Кирилова ніч.

- Якщо до цього дня зацвіла липа - на тепле й сонячне літо, щедрий медозбір.

- Бджоли і в шапку меду наносять, аби був взяток (аби було з чого брати).

- Як липа пахтить, то і бджола летить.

- На Кирила кінець весні, а початок літу.

- На Кирила сонечко землі віддає всю силу.

- Після Кирила сонце повертає на зиму, а літо на спеку.

До речі, у давнину цієї пори (а саме 24-25 червня) наші предки святкували Купала. Тепер цю дату «перемістив» новий стиль календаря.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

25 червня - свято Онуфрія, або Онопрія.

Це останній термін закінчувати першу косовицю сіна. Але, щоб не образити самого святого, то в деяких регіонах дотримувалися перестороги: у його день сіна не косили, навіть при нагальній потребі. Зате на Онуфрія вже починали косовицю раннього ячменю - перші жнива яровини. Запримітили: цієї пори змовкають пташині трелі.

У народі кажуть:

- На Онуфрія соловей ячмінним колосом вдавився.

- На Онуфрія рясні роси - на добрий врожай.

- Сухий Онуфрій - будеш без врожаю.

- На Онуфрія дощ - далі покіс буде мокрий.

- На Онуфрія тепла погода - на рівнинах буде урода, але лихо мешканцям гір, бо сонце збіжжя повипалює.

- Починаючи з Онуфрія, сонце скорочує хід, а місяць йде на зростання.

На Онуфрія може різко (відносно для літа) похолодати. Жартують: «Це Онуфрій б'є по голові обухом сокири мороза».

 

 

(0 Голосов)

 

 

Через тиждень після Трійці - неділя Всіх святих, а в понеділок розпочинається Петрів піст (Петрівка), який завжди завершується у свято Верховних Апостолів Петра і Павла (12 липня). Тож його тривалість не є сталою, а залежить від «рухомого» свята Великодня, а відтак - і Трійці (П'ятидесятниці).

Вважають, що це один з найбільш «демократичних» постів. Адже дозволялося співати «петрівочки», які тепер добре пам'ятають тільки старожили. Для того, хто важко фізично працює, не є великим гріхом вживати (але не надміру) скоромну їжу. З Петрівкою співпадають сінокосні жнива. Це важка фізична праця. Селянину потрібна сила, а тому й повноцінне харчування.

Щодо вживання скоромної їжі (зокрема м'ясних страв), то існує апокрифічна легенда. Цей піст встановив апостол Петро. Чоловіки, строго дотримуючись його, але важко працюючи на косовиці, жнивах ранніх зернових, поїдали всі молочні продукти, чим збіднювали сімейний бюджет. Жінки почали прохати Петра, щоб він послабив для чоловіків строгість посту. На їхнє прохання пристав і побратим Петра - апостол Павло. Так і з'явилося послаблення у пості, однак окрім середи і п'ятниці.

У народі кажуть:

- У Петрівку день, як рік.

- У Петрівку мухи працюють на панів, а в Спасівку на себе.

- Закортіло в Петрівку льоду (морозу).

- Петрівка - найспекотніші дні.

- Петрівка - на хліб голодівка.

- Хліб на Петрівку ощаджуй.

- Хто в Петрівку не косить, той зимою і в собак хліба просить.