Афіша

У Червонограді відбувається чимало цікавих мистецьких заходів, зокрема у школах та інших навчальних закладах, бібліотеках; не раз приїжджають творчі колективи, актори, аматори сцени, навіть з-за кордону. Як не прикро, більшість таких  заходів залишається поза увагою місцевих ЗМІ. Заповнити ці прогалини й оперативно інформувати про мистецьке життя нашого міста покликана рубрика «Культурна мозаїка».

(0 Голосов)

 

Червоноградська міська радіостудія “Новий Двір” (проводове радіо) — це ще один інформаційний простір, де можуть оприлюднювати, доносити до слухача свої творчі напрацювання слухачі місцевого відділенні МАЛіЖ. Нещодавно вони підготували і записали нову літературну радіопередачу.

- Ми завжди, а це вже п'ять років поспіль, - сказав у вступному слові радіожурналіст Сергій Бондарук, - раді вітати у нашій студії «Новий Двір» слухачів Червоноградського відділення Міжнародної (Малої) академії літератури і журналістики - учнів місцевих шкіл. Ці юні таланти, обдарування приходять до нас з новими творами, підготовленими радіопередачами, які охоче транслюємо в ефірі, тим паче, що отримуємо позитивні відгуки тих, хто слухає наше радіо. І сьогодні маліжани навідалися не з порожніми руками. Приємно спостерігати за їх стрімким творчим зростанням. З досвідчених вихованців (скажемо так: «старожилів») бере приклад молоде крило, ті, хто щойно робить перші кроки в літературі і журналістиці. Тут є на кого рівнятися!

Про нові успіхи й досягнення червоноградських маліжан розповіла керівник відділення Академії, член Української асоціації письменників Наталія Кічун-Лемех. Вона й представляла кожного автора.

Свої вірші, прозу, навіть філософські роздуми-есе читали Віталія Гнатів, Олександр Бойко, Анастасія Бочковська, Ольга Бучек (Червоноградська ЗШ №1), Юлія Хабаль, Софія Лемех ( СШ №8), Олена Федюра (гімназія), Анастасія Безпалько (ЗШ №12). До цієї когорти долучився і «вчорашній маліжанин», а нині - студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства Маркіян Лехман.

У заключному слові Наталія Кічун-Лемех щиро подякувала працівникам радіостудії «Новий Двір» Сергієві Бондаруку і Павлу Кінаху за те, що вони популяризують дитячу творчість, підтримують юні таланти, додають їм наснаги (а це так важливо!).

Варто сказати: червоноградські маліжани щороку готують мінімум 3-4 радіопередачі (20-25 хвилин ефіру кожної).

На жаль, постало гостре питання про доцільність (а то й можливість) функціонування проводового радіо у Червонограді... Але воно таки вкрай потрібне для громади шахтарського міста! Тут доречно звернути увагу міській владі, депутатам міськради на проблеми фінансування радіостудії «Новий Двір», ремонту радіоточок, проводового зв'язку. Це - стратегічне завдання!

(Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ)

 

 

 

(1 Проголосовало)

 

Літературно-мистецьке свято, приурочене 205-тій річниці від дня народження Тараса Шевченка, відбулося у Червоноградській міській бібліотеці для дітей. Цей захід організували члени літературного обєднання «Третій горизонт». Вшанувати Кобзаря зібралися і юнь, і старше покоління, зокрема були запрошені підопічні територіального центру соціального обслуговування населення.

Розпочалося все з молитви «Отче наш». Як ведуча і голова літоб’єднання, Ольга Голузинець навела цікаві факти з історії вшанування Тараса Шевченка у світі. Наприклад, саме йому встановлено найбільше пам’ятників – понад 1400. Авторські твори, присвячені Тарасові Шевченку, Україні, читали Маряна Правдолюбенко, Ганна Кузьмак (вона ще й артистично відтворила образ матері-наймички), Надія Олійник, Дарія Коберник, Наталія Кічун-Лемех, Надія Олемар, Марія Лобай, Богдан Демчук, Ігор Дах, Леся Гук, Ольга Голузинець.

Своє поетичне слово дарувала Кобзареві юнь. А це – учні місцевих шкіл, слухачі Червоноградського відділення Міжнародної (Малої) академії літератури і журналістики Ольга Бучек, Олена Федюра, Софія Лемех, Віталія Гнатів, Анастасія Бочковська, Юлія Хобаль, Кароліна Михалюк, вихованка дошкільного закладу «Сонечко» Емілія Павлюк.

Звучали пісні на слова Тараса Шевченка. «Реве та стогне Дніпр широкий» - під мелодію сопілки, яку блискуче виконував учень СШ№8 Назар Онисько.

На святі вкотре наголошувалося, яку славу та велич приніс для України наш Кобзар, а його творча спадщина актуальна і для сьогодення.

Учасникам заходу щиро подякувала Надія Дуда, заступник директора централізованої бібліотечної системи по роботі з дітьми.

 

Тарас ЛЕХМАН

(0 Голосов)

 

Поки що зима ще не дошкуляла міцними морозами. Все ж, лебедям, які залишилися зимувати на плесах Західного Бугу, «на краю» Червонограда, таки холодно і голодно. Щоправда, орнітологи стверджують: за такої погоди лебеді самостійно знаходять поживу у воді. Але її мало...

Тому  я з друзями у часі студентських різдвяних канікул завітав у гості до лебедів. Попередньо запаслися хлібом, подрібнили його на скибки і годували пернатих. Ті дякували нам, довірливо заглядали в очі. Все, як у добрій різдвяній казці.

Не пошкодуйте і ви кількох гривень на гостинці для лебедів. Не залишайте їх наодинці з зимою!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

 

(0 Голосов)

 

Студенти-четвертокурсники спеціальностей «Підземна розробка корисних копалин» й «Експлуатація та ремонт гірничого й електротехнічного обладнання» Червоноградського гірничо-економічного коледжу успішно склали державні іспити. Попереду ще захист дипломних проектів. Але перед тим набуті теоретичні знання вони мають закріпити на чотиримісячній навчально-виробничій практиці, яку проходитимуть на шахтах ДП «Львіввугілля».

Отож, у коледжі започаткували добру традицію - проводи на практику. В актовій залі з напутнім словом звернулися до четвертокурсників заступники директора коледжу з навчальної роботи Сергій Романчук, з навчально-виробничої роботи Світлана Кулина, викладачі фахових дисциплін, охорони праці. Повірте, вони неабияк переживають за своїх студентів і зичать їм тільки добра.

Відправив молебень за успішне проходження практики, прочитав охоронні молитви і вручив образочки-обереги о.Роман Сковрон з церкви Священомученика Йосафата. До речі, свого часу, перед здобуттям богословської освіти, о.Роман закінчив саме цей навчальний заклад.

А все дійство супроводжувалося цікавим концертом, який підготували учасники студентської художньої самодіяльності.

Тарас ЛЕХМАН

(0 Голосов)

 

Програма творчого візиту Марії Чумарної, талановитого педагога-новатора, письменниці, журналіста, у Червоноград виявилася доволі насиченою. Гостя зі Львова не вперше у шахтарському місті, і воно їй дуже сподобалося.

Насамперед відбулася зустріч у бібліотеці-філії №3, на яку завітали учні 6-7 класів ЗШ №2, заступник директора навчального закладу Ірина Костюк, вчитель Тетяна Новікова, бібліотечний працівник Ірина Бубела. А представила гостю завідувач бібліотекою-філією Людмила Полько.

Марія Чумарна відразу повела цікаву, невимушену розмову зі школярами, трішечки розповіла про себе. У 1975 році вона закінчила Львівський університет, здобула філологічну спеціальність і розпочала свою педагогічну діяльність у сільській школі. Це були важкі часи тотального стеження один за одним. Доноси рікою пливли на столи співробітників КДБ. Їй, молодій вчительці-філологу, доводилося займатися у кабінеті фізики, де легше було встановити мікрофони («жучки») для прослуховування, що успішно робив директор школи.

Але Марії Чумарній захотілося проводити нестандартні уроки, аби глибше зацікавити дітей рідною словесністю, культурою. Отож ввела у навчальну програму факультатив казки. Учні охоче залишалися після уроків, аби самим творити казки. Щось таки писали. Розкута дитяча фантазія тільки сприяла цьому. Однак старші педагоги, особливо «вірні ленінці», аж ніяк не схвалювали такого новаторства.

Посеред навчально року Марії Чумарній довелося залишити школу і вибратися зі села. Проводжали її ледь не всі мешканці, на автобусній зупинці зібралося багато дітей. Один хлопчина, якому особливо вдавалися казки, гірко-гірко плакав. Не хотів відпускати вчительку. Так вже полюбив її!..

- Якось, через багато років, він явився мені уві сні, - згадує Марія Чумарна. - Тоді чимало часу я вже пропрацювала у газеті, вела передачі на радіо, писала книги, стала членом Спілки письменників і Спілки журналістів, і враз через отой сон збагнула: потрібно все залишити й створити для дітей школу нового типу, де б заняття проходили небуденно, зацікавлено, де б діти успішно засвоювали шкільну програму і знали ще більше.

Так і постала авторська школа Марії Чумарної. Її відкриття відбулося 24 серпня 1991 року, знаменно, що саме у день проголошення незалежності України. Спочатку функціонував тільки перший клас (30 учнів). З року в рік дійшло до випускних класів. Програму творили «на ходу поїзда». Ця школа вчить дітей нестандартно мислити, творчо розвиватися. «Вже тоді наші педагоги вперше застосували елементи інтегрованої освіти. Що активно впроваджується тепер, ми впровадили давно», - прокоментувала гість. А першим щаблем навчання і виховання у цій школі була і залишається українська казка.

Тож, зважаючи на дитячу аудиторію, Марія Чумарна повела мову про казки, міфи та легенди. Бо саме через них ми можемо пізнати чи наблизитись до пізнання таємниць походження Всесвіту, світогляду прадавніх цивілізацій (в т.ч. - праукраїнської), пізнати феномен української нації, душу українського народу. Адже Україна - ареал найдревнішої культури.

Дослідження Марії Чумарної в історичному та часовому вимірах сягають ще дольодовикового періоду. Автор прискіпливо простежує зв'язки культур Вавилону, Шумерії, Єгипту, Греції, Риму, Скандинавії (і не тільки цих) з праукраїнською, пропонує сміливі гіпотези, твердження.

- Росіяни спотворили наші казки, - розповідає Марія Чумарна. - Наприклад, Кощій (кость, кістка) має трактуватися як першоелемент, першооснова видимого буття; Баба Яга - енергія... Та й вовк не є недолугим. Це дуже самоорганізована тварина. Тепер їхню (росіян) інтерпретацію ми часто використовуємо як нашу казку. Але такого слід позбутися!

Попри педагогічні клопоти, на щастя, Марія Чумарна не полишила письменницької діяльності. Вона є автором 75 книг для дітей (різного віку) і дорослих. Окремі з них презентувала під час зустрічі - «Читайко-відгадайко», «Мала й Велика Україна», «Стражі», «Казки для друга», «Кумедна читанка». Також читала власні твори.

Не обійшлося без вікторини. Приз за правильну відповідь, звісно, книга. Скажімо, яка літера найбільш вживана в українській мові? Виявляється, «К». Ця літера, на думку авторки, своєрідний код нашої держави - край, країна, Україна. Є у Марії Чумарної й вірші, де всі слова починаються з літери «К».

Зустріч справді видалася цікавою, пізнавальною. Від такого спілкування школярі отримали чимале задоволення. Опісля ще відбулися зустрічі з учнями та вчителями у ЗШ №12, гімназії, творчий вечір у центральній міській бібліотеці.

Тарас ЛЕХМАН