Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Байки

У глибині віків бере свій початок байка. Як і міф, вона була однією з перших форм художнього мислення. Байки - це короткі оповідання повчального змісту, на початку, або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка – мораль.

Кожну байку можна розпізнати за кількома її яскравими особливостями. Окрім моралі, котра є сигнальним маячком будь-якої байки, не менш важливою та впізнаваною її особливістю є алегорія. Тобто,  зображення одних предметів та явищ через інші. Саме завдяки цьому пересічними  персонажами у байках виступають тварини, рослини та речі, через яких байка, наче зі сторони, показує нам нас - людей. Але й самі люди зрідка також можуть бути персонажами байки - однак лише тоді, коли їхні образи виступають символами тих чи інших людських рис.

Окрім цього, байку неможливо уявити без комізму та сатири — її невід'ємних супутників. Адже, як іще краще можна показати непривабливість деяких людських недоліків, як не зробити їх смішними в очах читача? :)

(1 Проголосовало)

 

* * *

Дід сидів і довго думав:

- Де б знайти внукові друга?

Довго думати не став.

Пес прибився. Він і взяв.

* * *

Завірюха завивала,

В діток книжки виривала.

А до школи треба йти.

Там спитають: “Де книжки?..”.

* * *

І над лісом, і над гаєм

Блискавиця б'є, гуляє.

Грім гуркоче, грім гримить,

Дрібний дощик крапотить.

 

Віктор СІНЬКОВСЬКИЙ, м. Червоноград

(22 Голосов)

Жив колись змій. Він їв людей і не давав їм проходу. І врятував людей од цього змія один коваль. Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того змія з світу, звісно, щоб він людей не нівечив. От змієві, як той коваль кує в кузні, досадно, що іде від коваля стук. Прилітає змій до кузні, а вона зачинена залізними дверима.
- Гей, ковалю, що ти тут ляпаєш, не даєш мені спати? Я тебе з'їм!..
- Що ж, то твоя воля. Не боронь тільки мені востаннє помолитись!
- Молись!
От коваль за молот та давай скоріше робити гвіздка.
- Чом же ти не молишся, а знову ляпаєш? - гукає змій.
- Та я молячись, - каже коваль, - ляпаю по ковадлу.
- Ну, швидше, а то в мене вже слина з рота тече.
- Зараз!
От зробив коваль гвіздка.
- Вже, - каже, - я готовий. Як же, - питає, - ти мене їстимеш? Ось в стінах є дірки (звісно, пробують свердла), так ти висолопи сюди язик, я сяду на його, а ти і проглинеш мене.
Згодився змій, висолопив у дірку язика, а коваль за гвіздка та й прибив язик до стіни. Змій сюди-туди - не одірветься. А коваль за гнуздечку та й загнуздав змія. Запріг його в соху та й проорав, виорав поле і змія, звісно, улелекав1 . Люди зраділи та й собі давай корчувати ліс на поле.

(25 Голосов)

Один чоловік упіймав соловейка і хотів з'їсти. Але пташок каже до нього:
- Ні, ти мною не наїсися, чоловіче; краще пусти мене, і я тебе навчу трьох речей, які тобі у великій пригоді стануть.
Той чоловік втішився і пообіцяв відпустити, якщо той добре скаже.
І каже соловейко:
- Ніде того не їж, що не годиться. Ніде того не шкодуй, чого вже не можна повернути. Ніколи словам неправдоподібним не вір.
Почувши це, чоловік пустив соловейка.
А соловейко хотів довідатись, чи навчився той чоловік його ради. Полетів угору і каже до нього:
- О-о-о! Зле зробив, що мене пустив! Якби ти знав, який я скарб у собі маю, ніколи не пустив би мене! Бо в мені є дорога і велика перлина; якби ти її дістав, зараз би багачем зробився.
Почувши те, чоловік дуже засмутився, підскочив угору до соловейка і просив, щоб він повернувся до нього.
Тоді соловейко каже:
- Тепер я пізнав, що ти дурний чоловік. Все, що я тебе вчив, пішло марно. І шкодуєш за тим, що вже не може повернутись. Неправдоподібним словам ти повірив! Дивися, який я маленький. Де ж у мені може вміститися велика перлина?
Та й полетів собі.

(22 Голосов)

Був газда і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як постарівся, газда узяв та й нагнав. Іде той кінь лісом, та й здибав лева. Лев каже до коня:
- А ну поборімся.
Кінь каже:
- Знаєш що? Ходім до скелі та й там поборемося.
Прийшли вони до скелі. Кінь був підкований, як ударить копитами в скелю - аж іскри осипалися. Тоді каже до лева:
- А ну, чи ти так годен?
Лев як ударив лапами, аж скеля стряслася, але іскри не сипалися так, як від коня. Тоді лев відійшов за кілька корчів, здибав вовка та й каже до нього:
- Видиш, брате, тут є такий звір, що як ударить копитами у скалу, аж іскри посипляться.
- Я таких їм, - каже вовк.
Але вовк не видів коня, бо був менший, а лев видів, бо був більший. Тоді лев каже до вовка:
- А ну я тебе підійму та будеш видіти.
Лев узяв вовка в лапи, підійняв його, але так стис, що й задушив. Тогді лев вовка питається:
- А що, видиш?
Вовк навіть не відгукується. Поклав його лев на землю, дивиться, а він небіжчик. Тоді лев каже:
- Видиш, який ти дурний, ще і не видів, та вже умер, а якби ти вздрів, що би було?

(22 Голосов)

Один циган піймав молоденького ведмедика, приручив його до себе і вимуштрував його робить всякі примхи. Ведмідь виріс, звикся з чоловіком і слухавсь його. Циган ходив із ним по селах і дурив там баб. Ведмідь викомарював різні комедії, показував, як п'яні валяються, як баби ідуть на роботу, як із роботи - інше...
Одного разу циган ішов із ведмедем з одного села в інше. Дорога була далека, циган натомився, одійшов трохи від дороги, ліг спочивать, а ведмедеві сказав:
- Ти ж гляди, Михайле, нікого до мене не підпускай, всіх гони од мене подалі, а хто не послуха, того бий.
- Добре, хазяїне, нікого не підпущу, спи собі.
Циган заснув, а ведмідь сів над ним і очей з його не зводив. Не вспів циган гаразд заснуть, як уже причепилася до його муха. Спочатку муха сіла циганові на ніс. Ведмідь кивнув лапою. Муха з носа злетіла і сіла на щоку. Ведмідь знов махнув лапою. Муха піднялась, повертілась-повертілась-повертілась над циганом і сіла йому на лоб. Ведмідь розсердився і каже:
- Погоди, бісова личина, я тебе навчу, як дратувати мене!
Розмахнувся з усієї сили, як торохнув цигана камінюкою по лобі! Циган і не колихнувся. Ведмідь зажурився, жалко йому стало свого хазяїна. А муха стала з його глузувать:
- Ех ти, кудлатий дурень, ти думав мене вбить, а свого хазяїна попав! От так услужив, нічого казать.
Застав дурня богу молиться, а він і лоб проб'є, або як кажуть: "Услужливий дурень страшніший ворога".