За селянським аграрним календарем, неписаним, але дещо передбачуваним планом городніх і польових робіт, кукурудзу потрібно зібрати до свята Покрови (за старим календарем), принаймні, впоратися з цією роботою до 12-13 жовтня. Більше того, очистити качани від лушпиння, але не відривати його, а вправно попарно переплести і повісити на мотузки у добре провітрюваному місці, щоб висихали. Як правило, вішають під стріхою, на горищі.

Така поспішність продиктована тим, що посеред осені можуть зачастити рясні дощі, або випасти сніг, вдарити мороз. А тут ще й стебла кукурудзи, які йдуть на корм коровам, коням, вівцям, козам потрібно належно поставити у стіжки для зберігання.

Це вже потім кукурудзу лущили, висушені зерна насипали у мішки і зберігали у коморі. Звісно, найкраще зерно (добірне) призначалося для посіву і приготування страв (каші, мамалиги, навіть хліб пекли після помолоту), іншим годували домашню птицю, давали поросятам, кроликам.

Не без того, щоб щось не перепало мишам, які вельми ласі на кукурудзяне зерно. Утім, миші у коморі можуть поласувати й іншим зерном. Щодо кукурудзяного, то й на полі підкріпляться насінням з незібраних качанів.

Тому з тих господарів, які не впоралися з роботою вчасно, кепкували:

-У нього в коморі і миші голодні.

-Не заготовив кукурудзи, то будеш голодний, як миша церковна.

-Взимку корова спитає, чи господар кукурудзу має…

Тарас ЛЕХМАН