- У листопаді пізня осінь протистоїть зимі і постуається.

- Не хвалися, зимонько, доки осінь не пішла.

- Осінь поступиться, а зима не прогавить.

- Як осінь піде, то зима прийде.

- Дуб скинув листя - осінь не повернеться (не буде відносного потепління).

- Щука «нажирувала» - осінь забрала (у ріку сховала).

- Сорока зиму на хвості приносить. Якщо сумна, мочить - буде похолодання; а якщо скрегоче - до потепління.

- Пізня осінь чоботи скинула, а валянки одягнула.

- Осінь чоботи скидає, зима валянки одягає.

- Осінь запасає, а зима підбирає.

- Осінь обдаровує, а зима забирає.

- Зима запитає: «Що ти восени заготовив?!.».

- Як з осені сніг заляже, то до весни не відступить.

- Восени було тепло - взимку буде холодно.

- Осінь без врожаю - зима буде голодна.

- Жили у брата три сестриці: весна-молодиця, осінь-водяниця та зима білолиця.

- Осінь сяде на горбок, обніме коліна - впаде в її поділ останній осінній листок.

- Осінь каже: «Озолочу!». А зима: «Як я захочу!». Осінь говорить: «Поля в жупан наряджу!». А зима: «Під полотнину покладу!». Весна прийде - покаже!

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

14 листопада — день вшанування пам'яті братів-мучеників за Христову віру, лікарів-безсрібників Кузьми і Дем'яна.

Не лише лікарі, а й ковалі вважають їх своїми небесними опікунами.

З прийняттям християнства образи святих достойників органічно вплелися в українську народну духовну культуру і навіть дещо «потіснили» героїв староукраїнських дохристиянських легенд, переказів, билин. Зокрема стали вважати, що брати Кузьма і Дем'ян навчили людей добувати вогонь і обробляти залізо. З цього  постало вкрай необхідне ковальське ремесло. Свої знання і вміння брати передавали лише «обраним». А й справді, коваль у селі була поважна особа. Його навіть лихий боявся. (Згадайте Вакулу Миколи Гоголя з «Вечорів на хуторі біля Диканьки»). За відсутності священика згоду на шлюб могли дати лише коваль або пасічник.

Знову ж, за давніми переказами, саме святі Кузьма і Дем'ян першими викували плуг і переорали ним страшенного Змія, якому мешканці Києва мали регулярно приносити у жертву дівчат. Від цього у Києва та на околицях залишилися Змієві вали (сліди оранки). Тепер лише привид Змія інколи може блукати печерами, підземними катакомбами та лякати людей. Але привид - безсилий, якщо не боятися і молитися до братів-безсрібників. Існують й інші фольклорні джерела.

За народним календарем, з цього дня починається зима (але тут необхідно врахувати двотижневу різницю між старим і новим календарями, бо тоді зима може початися і на Йоїла, 1 листопада).

За спостережень:

- На Кузьми і Дем'яна пролягла дорога санна.

- Срібні Кузьма і Дем'ян (дерева, кущі рясно вкриті інеєм) - наступного року буде врожай зернових.

Тарас ЛЕХМАН

12 листопада християни східного обряду вшановують Святого Зиновія, милосердного лікаря, який загинув мученицькою смертю 290 року, і його сестру-помічницю Зиновію.

У народі це незначне за церковними канонами свято називають - днем Зенона і кажуть:

- Прийшов Зенон - прийшов холодний сезон.

- На Зенона снігова крупа - зима буде крута!

- На Зенона відлига - зима буде, як рідка мамалига (сніжна, але без морозу; земля перетвориться на суцільне болото).

Тарас ЛЕХМАН

10 листопада - свято Параскеви-П'ятниці, яку інколи називають Порошихою.

У народній уяві цей образ найчастіше постає у вигляді високої стрункої жінки, одягнену у довгу чорну сукню і з чорною хусткою на голові. Вона може шкодити жінкам, які не вшановують її (Параскеву), не моляться до неї, не дотримуються посту у п'ятницю, працюють у день її іменин. Тому Параскева псує таким жінкам прядиво, нитки волочить і рве, навіює страшні сни, постає перед ними в образі мари.

Але Параскева-П'ятниця наділена ще одним образом - Зими (Порошихи), який аж ніяк не схожий на попередній. Адже тоді Параскева одягає білу хутряну шубу, закутує голову білою пуховою хусткою, перекидає через плече білу торбину, з якої жменями дістає сніг, іде і розсипає його по всій землі. Від важких подихів Порошихи несеться пронизливий злий вітер. Від її холодного погляду замовкають птахи, ховаються у гущавинах звірята, а люди не хочуть виходити з хати. Недоброї слави набула вона..

Кажуть:

- Порошиха стежки снігом замітає.

- На Параскеви любить бути пороша.

- Не злися на Порошиху, бо ще дужче снігом замете.

- Якщо на Порошихи зима стала на ноги, остаточно утвердилася - рік буде голодний.

- На Порошихи випав перший сніг - да ранньої зими.

- Мороз на Порошихи - зима буде холодна.

Загалом, на зиму загадували не тільки у день Порошихи...

Доречно сказати, що свято Параскеви, особливо, коли воно припадає на п'ятницю або суботу, вважають поминальним днем.

Тарас ЛЕХМАН