Останні новини

 

24 листопада - вшанування пам'яті Святого Теодора Студита (760-826 рр.).

Він був реформатором чернечого життя, законодавцем і творцем строгого Студійського чернечого уставу, непримиренним оборонцем святих ікон, автором численних послань, листів.

В українському народному побуті за цим днем спостерігали:

- На Теодора (Феодора) Студита зима стає сердита.

- На Студита стає холодно й сердито.

- Феодор сидить і землю студить.

- На Студита зима сідає на покуть.

- Якщо на Студита відлига, то не тішся теплом, а чекай морозів мінімум на десять днів.

- Іде сніг у день Студита - чекай добру і сніжну зиму для озимини.

- Студений Студит обіцяє холодну зиму.

Тарас ЛЕХМАН

 

21 листопада - Собор Архістратига Михаїла і всіх Небесних Сил безтілесних, велике церковне свято.

До покровительських функцій святого входить опіка над людьми, їх захист від демонів, патронат над мисливцями, доблесними воїнами - захисниками рідної землі від чужинців-загарбників. Тому в іконографії та геральдиці Михаїла зображають з мечем і щитом у руках, як от на гербі Києва.

Козаки-запорожці також вважали його своїм небесним опікуном і захисником на рівні з Богородицею-Покровою. Дослідник історії козаччини Дмитро Яворницький писав, що козаки вірили: саме Святий Архістратиг Михаїл закликає їх до бою, сповіщає про перемоги, а якщо потрібно, то сурмою попереджає про необхідність відступу.

Етнографи стверджують, що Архістратиг Михаїл «успішно замінив» язичницького бога східних слов'ян Миха (співзвучні імена!), який також мав безмежну владу, аби приборкати злі сили, адже «його воїнство - небесная сила».

Свято Михаїла (Михайла), на відміну від більшості великих і малих церковних свят, аж ніяк не пов'язується з народним аграрним календарем українців. Утім, і цього дня спостерігали за погодою та змінами у природі:

- На Михайла відлига - не буде щільного снігу аж до Миколи (19 грудня).

- Цупкий іній на Михайла - на великі сніги; густий туман сповив землю - на відлигу.

- Південний вітер на Михайла - тепло буде до половини грудня.

- На Михайла ніч ясна - зима буде красна.

- Якщо Михайло дощем не услужить, то добру весну наворожить.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

18 листопада вшановують праведного ченця Галактіона та монахиню Єпистимію, які загинули мученицькою смертю 250 року. Це сталося на берегах річки Синай.

У народі кажуть:

- Прийде Галактіон - візьме мужика у зимовий полон.

- На Галактіона сонце ясне - до доброї погоди. Але сонце таки котиться вниз.

- Сніг випаде на Галактіона - до сніжної зими.

- Якщо від Галактіона до Миколи (19 грудня) протримаються морози - зима і далі буде холодною. Чим міцніші морози - тим холодніша зима.

- На Галактіона гуска ковзає по льоду, то в січні лід витримає і свиню.

- Густі хмари на Галактіона віщують тривалі щільні снігопади. Сніг буде глибокий, але мокрий, мороз його не схопить. Такий сніг невдовзі розтане.

- Сонце оточене навколо стовпами - на сильні морози.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

- У листопаді пізня осінь протистоїть зимі і постуається.

- Не хвалися, зимонько, доки осінь не пішла.

- Осінь поступиться, а зима не прогавить.

- Як осінь піде, то зима прийде.

- Дуб скинув листя - осінь не повернеться (не буде відносного потепління).

- Щука «нажирувала» - осінь забрала (у ріку сховала).

- Сорока зиму на хвості приносить. Якщо сумна, мочить - буде похолодання; а якщо скрегоче - до потепління.

- Пізня осінь чоботи скинула, а валянки одягнула.

- Осінь чоботи скидає, зима валянки одягає.

- Осінь запасає, а зима підбирає.

- Осінь обдаровує, а зима забирає.

- Зима запитає: «Що ти восени заготовив?!.».

- Як з осені сніг заляже, то до весни не відступить.

- Восени було тепло - взимку буде холодно.

- Осінь без врожаю - зима буде голодна.

- Жили у брата три сестриці: весна-молодиця, осінь-водяниця та зима білолиця.

- Осінь сяде на горбок, обніме коліна - впаде в її поділ останній осінній листок.

- Осінь каже: «Озолочу!». А зима: «Як я захочу!». Осінь говорить: «Поля в жупан наряджу!». А зима: «Під полотнину покладу!». Весна прийде - покаже!

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

14 листопада — день вшанування пам'яті братів-мучеників за Христову віру, лікарів-безсрібників Кузьми і Дем'яна.

Не лише лікарі, а й ковалі вважають їх своїми небесними опікунами.

З прийняттям християнства образи святих достойників органічно вплелися в українську народну духовну культуру і навіть дещо «потіснили» героїв староукраїнських дохристиянських легенд, переказів, билин. Зокрема стали вважати, що брати Кузьма і Дем'ян навчили людей добувати вогонь і обробляти залізо. З цього  постало вкрай необхідне ковальське ремесло. Свої знання і вміння брати передавали лише «обраним». А й справді, коваль у селі була поважна особа. Його навіть лихий боявся. (Згадайте Вакулу Миколи Гоголя з «Вечорів на хуторі біля Диканьки»). За відсутності священика згоду на шлюб могли дати лише коваль або пасічник.

Знову ж, за давніми переказами, саме святі Кузьма і Дем'ян першими викували плуг і переорали ним страшенного Змія, якому мешканці Києва мали регулярно приносити у жертву дівчат. Від цього у Києва та на околицях залишилися Змієві вали (сліди оранки). Тепер лише привид Змія інколи може блукати печерами, підземними катакомбами та лякати людей. Але привид - безсилий, якщо не боятися і молитися до братів-безсрібників. Існують й інші фольклорні джерела.

За народним календарем, з цього дня починається зима (але тут необхідно врахувати двотижневу різницю між старим і новим календарями, бо тоді зима може початися і на Йоїла, 1 листопада).

За спостережень:

- На Кузьми і Дем'яна пролягла дорога санна.

- Срібні Кузьма і Дем'ян (дерева, кущі рясно вкриті інеєм) - наступного року буде врожай зернових.

Тарас ЛЕХМАН

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.