13 грудня - свято апостола Андрія Первозванного.

Первозванним назвали його через те, що він першим з учнів Ісуса Христа був покликаний на апостола. Це свято стало дуже шанованим ще у наших предків, оскільки саме Андрій Первозванний просвічував східних слов'ян у питаннях християнської віри.

День Андрія Первозванного не тільки церковне свято, а й народне, з прадавніх часів відоме під назвою Калита. Інша назва - Народження (Різдво) Сонця, і тривало воно аж місяць. (Аналог Різдвяних свят). Пізніше, з поширенням християнства, отримало назву - Андрій-Калита.

Як вважали, Андрія - особливий день, коли дівчата могли заглянути у майбутнє і дізнатися про свою долю. Тому у ніч з 12 на 13 грудня юнки ворожили. Традиційно на Андрія молодь влаштовувала гуляння (Андріївські вечорниці), тільки без веселих пісень (окрім колядок) і танців. Адже під час Різдвяного посту таке заборонено. Проте розваг та ігор було вдосталь.

У день Святого апостола Андрія потрібно обов'язково сходити до церкви і помолитися за дітей. Головне вірити, що Святий Андрій почує всі молитви, а особливо прохання матерів про щастя своїх дочок в особистому житті.

Свято Андрія Первозванного - перше в Різдвяному циклі. Тому на «іменини Андрія» накривали святковий стіл, але, з огляду на Різдвяний піст, страви були пісними.

Народні прикмети:

- Якщо у ніч на Андрія або у саме свято іде сніг, холодно - зима буде дуже довгою і морозною.

- Якщо сніг випав за тиждень до Андрія і розтанув - зима буде теплою, а якщо після 13 грудня і не тане, то холодною.

- Якщо в день Андрія сонячна погода - наступного року буде багатий урожай.

- Яскраво горять зорі - будеш збирати лісові горіхи.

Тарас ЛЕХМАН

11 грудня - день вшанування священомученика Іринарха, який загинув за християнську віру у III столітті від рук поган.

Спочатку він і сам сповідував язичництво. Але коли побачив, як семеро християнок мужньо прийняли смерть в ім'я Христа, то беззастережно увірував в Ісуса і прийняв хрещення. Іринарха також не зламали жодні тортури.

Народні прикмети:

- Сильний вітер у цей день - січень буде вітряним.

- Тиха погода - на помірний січень.

- Сонце сходить червоне і в червоній зорі - чекати тривалої хуртовини.

- Великі морози у цей день обіцяють надійний врожай, але за умови, якщо землю покрив сніг.

- Іній густий на деревах - до врожаю вівса.

- Снігова крупа - на дощове літо.

- Вдарив грім - буде недорід.

- Випав глибокий сніг, то протримається аж до Миколи (19 грудня).

Тарас ЛЕХМАН

9 грудня — ще одне свято Юрія. Аби не виникало плутанини з днем Весняного Юрія (6 травня), то у народній традиції українців грудневе свято називають днем Зимового Юрія.

В одній з різдвяних колядок співається:

- У Святого Дмитра - труба із срібла,

У Святого Юра - труба із тура...

Звісно, у ній мовиться про одного і того ж святого, але з акцентом на зимові святки.

Тим паче, що в народному господарському календарі цих два свята певною мірою взаємопов'язані. Наприклад: «Якщо Зимовий Юрій зі снігом, то Весняний Юрій буде з травою».

Інші народні прикмети:

- Який день на Юрія - така й решта зими.

- Вода в криниці увечері на Юрія тиха, не бурлить - зима буде тиха і тепла; чується дзюрчання - чекати сильних морозів і завірюх.

Фенологічні спостереження підтверджують, що на Зимового Юрія вовки вперше збираються в тічки і проводять свої шлюбні ігри. Це триває аж до Водохреща (19 січня). У цей час сіроманці стають особливо небезпечними. Втім, вовк завжди небезпечний, а ще й тоді, коли голодний та холодно. Зима з глибокими снігами - важкий сезон для полювання, насамперед для старих звірів.

Є й інші твердження: сіроманці розпочинають свої весільні гуляння 17, 18, 19 грудня - на свята Варвари, Сави і Миколи.

Тарас ЛЕХМАН

7 грудня — свято великомучениці-християнки Катерини.

Дослідники давніх вірувань вважають, що колись це було свято Дівочої долі, але згодом церква пов'язала його зі Святою Катериною. Наші пращури вірили: при народженні людини Бог неодмінно посилає їй долю - добру чи лиху. Це яскраво відтворено у народних піснях, приказках, побажаннях, віншуваннях. У пантеоні язичницьких богів східних слов'ян навіть була богиня Доля. Також вважали, що людською долею опікується богиня Берегиня.

Найчастіше до своєї долі (в образі Катерини) зверталися дівчата, щоб вона дарувала їм щасливе подружнє життя. Зверталися у молитвах до християнської достойниці Катерини і жінки, в яких не склався родинний затишок.

Як і в ніч на Андрія, так і в ніч на Катерини дівчата ворожили на свою долю. Ставили гілку вишні у глечик з водою, щоб вона до Різдва розквітла; потайки підслуховували під чужими вікнами розмови господарів, мовляв, яке ім'я почує першим, то так зватимуть її судженого... Ворожили здебільшого осібно.

А от цікавим акордом колективних ворожінь, якого з особливим нетерпінням чекали хлопці, було «кликати судженого до каші». Дівчата насипали в миску заздалегідь звареної каші, гуртом виходили на двір і вигукували:

- Іди, суджений, кашу їсти!

Або:

- Іди, Доле, кашу їсти!

При цьому з усієї сили гатили макогоном по плоті. Хлопці, що неподалік ховалися, неодмінно відгукувалися на таке запрошення.

У народі кажуть:

- З приходом Катерини сподівайся на люті морози.

- На свято Катерини не вилазь з-під перини.

- Як Катерина по воді, то Різдво по льоді.

- На Катерини холодно - буде голодно. Зима видасться затяжною, а весна буде пізньою.

Тарас ЛЕХМАН