До церковних свят, які не мають конкретних дат, належить Вознесіння Христове (цього року святкуємо 2 червня). Його відзначають на сороковий день після Великодня, Христового Воскресіння. Про нього докладно сказано у Євангелії від Луки. Це свято завжди припадає на четвер. Тому у народі кажуть: «Не прийде Вознесіння (Вшестя) у середу, а тільки у четвер». Релігійна сутність свята - Ісус Христос вознісся, зійшов на Небо.
За народними віруваннями (та й багатовіковими спостереженнями) на Вознесіння активно проростає зело (все зелене, тобто всі рослини) - у лісі, у полі, на лугах... Щоби не заважати його буйному росту, селяни у цей день не працювали, а лише молилися Творцеві світу. Насправді ж, Вознесіння належить до великих двонадесятих церковних християнських свят, тому у цей день важка фізична праця заборонена Церквою. Час потрібно приділити молитві.
Від Великодня до Вознесіння вітаються: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!». На саме Вознесіння у храмах виносять плащаницю і вже звучить вітання: «Слава Ісусу Христу! Навіки слава Богу нашому!».
У цей день господарі обходили свої поля з посівами, бо «на Вшестя жито має викинути колос». Дивилися, чи буде щедрим урожай. Якщо колоски мізерні - наберешся біди.
Молодь організовувала на околицях сіл різноманітні забави.
Між Вознесінням і Трійцею - десять днів. Це остання межа (час) посіву і садити городину.
Вважають:
- Якщо на Вознесіння гарна погода - на добрий врожай; мокро - на недорід.