(1 Проголосовало)

 

24 травня вшановуємо рівноапостольних братів Кирила і Мефодія, просвітителів, вчителів слов'янських.

Кирило (християнське ім'я Костянтин), якого називали Філософом, народився у 827 році в місті Солунь. Він був молодшим сином грецького воєначальника Лева. З дитинства відзначався розумом та винятковою пам'яттю. Знайомство з творами Григорія Богослова викликало в нього захоплення теологією. Талановитого юнака запросили жити у царському палаці, де він виховувався разом з малолітнім імператором Михайлом III. З царевичем він вивчав граматику, арифметику, музику, астрономію, філософію, риторику, християнське богослов'я. Їхніми учителями були видатні учені того часу. Кирило досяг значних успіхів у науці і завжди перемагав у християнських диспутах.

Подальше життя присвятив Богові і разом із своїм братом Мефодієм жив у монастирі. Під час місіонерських подорожей, зокрема до Херсонесу в Криму, вони навернули до християнства багатьох язичників.

Коли у 862 році моравський князь Ростислав попросив імператора Михайла прислати до нього духовних осіб для проповідування християнства, то вибір впав на братів Кирила і Мефодія, які володіли багатьма слов'янськими мовами. Саме тоді брати винайшли слов'янську абетку та почали перекладати Святе Письмо і богослужбові книги.

Спочатку це викликало супротив, нерозуміння і здивування багатьох представників вищого духовенства, які вважали, що для Святого Письма можна використовувати лише три мови - єврейську, латинську і грецьку. Але Папа Римський Адріан II підтримав новаторство братів, схвалив їхню подвижницьку працю. Справді, Святе Письмо має бути зрозумілим для всіх, бо всі ми рівні перед Господом Богом нашим!

У 869 році Кирило важко захворів 1 27 лютого помер. Його справу продовжив Мефодій, але вже разом з учнями. До того часу брати створили своєрідну «перекладацьку школу».

Висловлюючи велику повагу померлому, римляни поховали Кирила в усипальниці, а потім, на прохання Мефодія, перенесли його прах до собору Святого Климента, де, за переказами, біля мощей померлого ставалися дива зцілення хворих.

Кирило залишив у спадок нащадкам багато промов, перекладів, літературно-богословських праць, пов'язаних з його діяльністю слов'янського просвітителя.

Слов'янська абетка (кирилиця) стала ширитися на Русі, звісно, у вузьких колах, ще до прийняття християнства завдяки місіонерам з півдня. Як правописна норма вона була остаточно впроваджена після хрещення Русі (988 рік), головним чином для перекладу та переписування богослужбових книг, а згодом і створення оригінальних давньоруських літописів. Але в народному побутів і навіть серед представників княжих родів, бояр ще довго використовувалася руська глаголиця.

Видатний громадський та культурний діяч Галичини другої половини XIX століття Кость Горбаль чи не вперше запропонував замість кирилиці запровадити латинський правопис. Переконував, що для української мови найбільш оптимальним є його «чеський варіант». Це питання дискутується і тепер. Та чи готове до цього наше суспільство?..