(8 Голосов)

Звідки ж походять слов'яни, де джерела їхньої писемності?.. Погодьтесь, ці питання доволі клопіткі і для сучасної науки...

Але вітчизняні вчені встановили точну дату “народження” слов'ян — V ст. до н.е. Історичні реалії, численні пам'ятки, що перебувають в науковому обігу, а також дешифровані пам'ятки писемності дають можливість, бодай на рівні наукової гіпотези, датувати виникнення слов'янського письма приблизно XVII ст. до н.е. Дешифрування тексту Фестського диску, яке виконав Г. Гриневич, пропонує таку версію: “Будемо знову жити. Буде служіння Богу. Буде все в минулому — забудемо, хто ми є. Чада є — узи є — забудемо, хто є. Що вважати, Господи! Рисіюнія чарує очі. Нікуди від неї не дінешся, не вилікуєшся. Не один раз буде, почуємо ми: ви чиї будете, рисичі, що для вас почесті; в кучерях шоломи, розмови про вас. Не є ще, будемо ми її, в цьому світі Божому”.

Цілком вірогідно, що Рисіюнія — одна з праназв України, а рисичі — наші предки. Можливо, це вже пізніше з'явилася назва - русичі. Подібні пам'ятки писемності — непоодинокі. Вони знайдені на наших теренах, зокрема на пряслицях, глечиках, інших керамічних виробах періоду черняхівської культури (датується 100-500 рр.). Так, на одному з глечиків є напис “Леві лої” - лев'ячий лій, на іншому - “ліки”.

Важлива пам'ятка нашої писемності — Велесова книга (VII ст.). Навколо неї тривалий час точилися гарячі дебати, навіть заперечували оригінальність, , самобутність, автохтонність. Сьогодні її текст визнаний як оригінальний. Книгу написано алфавітом, що близький до кирилиці. Адже і до цього часу були рєзи, глаголиця, проте, на жаль, майже всі писемні пам'ятки виконані на нетривкому матеріалі, здебільшого на дерев'яних дощечках і бересті, тож вони втрачені назавжди.

Про поширення писемності серед населення (мова не тільки про “правлячу верхівку”!) свідчить і той факт, що написи зустрічаються на побутових речах: горщиках, глечиках, пряслицях, на зброї — мечах і щитах. Отже, той, хто користувався цими речами, і той, хто їх виготовляв, були письменними. Ця гіпотеза підтверджується реальними історичними свідченнями — берестяними грамотами (звісно, тими, що збереглися). Їхні тексти вкотре і вкотре підтверджують істотне поширення писемності серед багатьох верств населення.

А розповідь Кирила і Мефодія про те, що вони в Корсуні зустріли мужа руського, який говорив мовою руською і показав книгу, написану руськими письменами, свідчить, що розроблена ними абетка народилася не на порожньому місці, а мала міцне підгрунтя. Можливо, солунськими братами просто було вдосконалено слов'янську систему писемності на базі існуючої раніше.