(0 Голосов)

 

Не проміняй на гроші душу,

Земного раю не бажай,

Відкинь огидливу спокусу,

Та істини не оскверняй.

 

Не прагни величі і слави

Та до небес свій зір зверни.

Живемо тут не для забави,

Здаєм на вічність іспит ми.

 

Святе не переплутай з грішним,

Зумій розгледіти обман.

Задумайся не раз над вічним

Та бережи душевний храм.

 

І довіряй лиш друзям давнім,

Що поруч все з тобою йдуть.

В твоє життя ці люди славні

Добро і спокій принесуть.

 

Тож зауваж усе, що за, що проти,

Не помились укотрий раз.

Та уникай в житті підлоти,

Будь в серці з Богом повсякчас.

 

ЖИТТЯ - ЦЕ СУЄТА

І знову день, і знову суєта,

Дрібних проблем багато і не тільки.

Рутина нам не скрашує буття,

Супи, борщі і вимиті тарілки.

 

Спливає монотонно день за днем,

Час квапиться у далі невідомі.

І ми також за ним швиденько йдем

В світи для нас незнані, незнайомі.

 

Життя людське - це суєтлива мить,

То радість й сміх, то знову біль і сльози,

То сонячно, то рясно задощить,

То засніжить, то допечуть морози.

 

Невпинно час у просторі летить,

Той лет ніхто спинити не зуміє.

Людське життя - це суєта суєт,

Та в нім головне - це ВІРА і НАДІЯ.

 

А ЧАС БІЖИТЬ

Наш час земний коротшає щодня.

І сірі будні літом і зимою

Нестримною якоюсь пеленою

Затьмарюють яскравий промінь дня.

 

Нестримно час біжить за небозвід.

Хоч би на мить в дорозі зупинився,

Чомусь спішить, немов кудись спізнився,

Манить його до себе інший світ.

 

Дороги в потойбіччя всіх ведуть.

Час не спинити у швидкому леті

На цій красивій голубій планеті,

На вічність іпит на землі здають.

 

Як небо згасить зірочку життя,

То душі линуть в вічність невідому.

Вернутись звідти не дано нікому.

Коротка мить - людське земне буття.

Надія МАРЦИНЮК