(0 Голосов)

 

Співали вечори, світанки розцвітали,

І день кудись ішов, то біг він, як з гори;

Було, пісне, солоне чи й гірке ковтали -

Чомусь за всім бануєш, як не говори.

 

Чи ждеш, чи вже не ждеш від Господа нічого,

Вже як тобі не є, - вертаєшся в «колись»,

До найріднішого, щербатого порога,

Де ласка і любов зі щирістю сплелись.

 

ЧЕРВОНОГРАД

З коріння давнього села,

Де польський пан гуляв в розкошах,

Вкраїнська доля розцвіла,

Червоноградом стала гожим.

 

Зростає місто вздовж та вшир,

Увись здіймає стрімко руки,

Пружинить силу богатир,

Плекає він красу й науку.

 

Його скарбниця - в глибині,

Де труд звитяжний родить світло,

Зростає слава шахтарів,

По Україні йде і світом.

 

Тут вулиць милі береги

З каштанів, кленів, лип, акацій...

Є світлим джерелом снаги

До звершень, до звитяг у праці.

 

Хоч місту скоро сімдесят,

Однак воно все молодіє,

Міняє стиль свій і фасад,

Живе сучасним, творить, діє.

 

Як різний цвіт у квітниках,

Червоноградки красять місто.

Талантів в нас - прудка ріка,

Вінчає труд натхненна пісня.

 

КЛЮЧ ДО СВІТЛИЦІ

Коли до хитрощів удавсь

Езоп, щоб клопоту не мати,

То люд не гнівався, сміявсь,

В байках всяк міг себе впізнати.

 

Попробуй пальцем покажи:

Отой - брехун, отой - ледащо,

Той жив на світі, як не жив,

Той - злодій і душа пропаща;

 

Той - безголовий, той - чванько,

Того вже заздрощі загризли,

І риє ближньому підкоп

Або отрути в душу бризне...

 

Але в людини два плеча,

Щось Ангел білий, чорний чинить...

Позичить в байки хтось ключа -

Й світлицю для душі відчинить.

 

* * *

Народе, тішся і малою перемогою

Та до нових випробувань готовий будь.

Щоб подолати дужого і злого ворога,

Ще стелиться тобі терниста й довга путь.

Надія ОЛЕМАР