Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
(0 Голосов)

 

 

(Червоноград: Додаток до газети “Літературний Червоноград”, 2018- 24 с.; ілюстрації — Олега Шупляка, Юлії Часник).

Нова збірочка віршів червоноградського автора Ігоря Даха “Повертаю додому” продовжує розмову з читачем про воїнів, які стали на захист своєї Вкраїнської землі. Збірка сповнена патріотичним духом, любов'ю до України.

* * *

Щоразу зустрічі з поезіями Ігоря Даха несуть передчуття занурення у майстерно сплетене мереживо слів. Журливо-романтичні ліричні твори, сповнена твердості позиція патріота у громадянській поезії, закохане замилування природою та щемлива залюбленість у рідне село в пейзажних віршах... У цій збірці є усі ці теми, але провідною стала тема російсько-української війни. Це логічний підсумок численних відряджень автора на гарячий схід держави. Побачене і почуте вилилося у сповнені туги рядки віршів на спомин загиблих героїв впереміш з власними спогадами та життєвими спостереженнями.

Вірш “Повертаю додому”, що дав назву збірці, чергова спроба поета осягнути свій шлях, а поезії-звертання до матері чіпляють за серце своєю пронизливою щирістю. Поетичне осмислення поетом бурхливого сьогодення припаде до серця широкому колу читачів.

Марія ЛУЦЕНКО, редактор

* * *

РОЗМОВА З МАТІР'Ю

В коротку цю червневу ніч

Я з матір'ю повів розмову.

Вона, зімкнув повіки віч,

Навіки зупинила мову.

Себе у тиші я картав

І прощення просив у неї,

Що часто стежку забував

До рідної мені оселі.

Над нею плакала свіча,

Котився віск, немов сльозою,

І відчай у мені кричав,

Як птах нічний перед грозою.

* * *

ПОВЕРТАЮ ДОДОМУ

Лелекою вертаюся додому

З чужих земель до рідного гнізда.

Несу на крилах вічну спраги втому,

Як біль, за нас розп'ятого Христа.

Укотре крізь дощі та суховії

Лечу, здається, в юності роки,

Де долю виколисували в мрії

Для мене, люблячі мої батьки.

Мене стрічає пустка в сивих ранках -

Гнізда немає вже чимало літ.

Зміліла, здавна з рибою, Мощанка,

Батьків на цвинтарі згубився слід.

* * *

ВОЛОНТЕРСЬКІ КАРАВАНИ

Йдуть волонтерські каравани

В степи донецькі, де війна.

Бійцям зціляти душі й рани,

Які наслав нам сатана.

Йдуть волонтерські каравани -

Везуть тепло від матерів,

Туди, де приспані кургани

Розрили «гради» ворогів.

Туди, де піт, пропахлий кров'ю,

Надовго в'ївся в камуфляж,

Де б'ється ненависть з любов'ю,

А перемоги - лиш міраж.

Йдуть волонтерські каравани

Із заходу на схід щодня

Із мрією, що мир настане

Скрізь, там, де точиться війна...

* * *

МАТЕРІ

Не плачте, люба матінко, за мною.

Мене смертельні рани не болять.

Я вже пішов до вічного спокою,

Де ангели лиш сурмами сурмлять.

Усе, що міг, зробив для України -

За неї я віддав своє життя.

Хотілося піднять її з руїни.

...Та вже звідтіль немає вороття.

Я вірю у прийдешню перемогу.

Таких, як я, в окопах не один,

Які для себе вибрали дорогу,

Як твій єдиний неслухняний син.

* * *

ПАТРОН

Часто сниться один і той сон:

За штанину собака хапає,

В нього кличка військова - Патрон.

Звідкіля він у них, вже й не знають.

Сіра зона і він біля ніг

Крок за кроком ступав по дорозі.

В якусь мить пес під ноги нам ліг,

Навіть гавкнув на нас у погрозі.

Зрозумів, що не спинить тим нас

І рвонув уперед він щосили.

Раптом вибух. Хитнувся Донбас.

Серед степу Патрона могила.

Ігор ДАХ.

(Вірші із збірки «Повертаю додому»)