Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(0 Голосов)

 

17 квітня — у церковних календарях день, приурочений преподобним отцям Йосипам.

Насамперед вшановують преподобного отця Йосипа Піснеписця, ченця, родом із Сицилії. Упокоївся 883 року. В історії богослужіння Східної Церкви відомий як автор багатьох канонів.

В українських православних храмах вшановують ще й преподобного Йосипа Багатохворобливого, ченця Києво-Печерського монастиря, який жив у XIV столітті.

За переказами, він був дуже хворою людиною, і тому дав обітницю, якщо видужає, то піде до Печерського монастиря та стане ченцем. Коли Господь почув його молитви, Йосип видужав і дотримав свого обіту: прийняв чернече постриження. Все своє життя суворо виконував чернечі обітниці. Точна дата смерті преподобного Йосипа Багатохворобливого невідома. Його мощі покояться у Дальніх (Феодосієвих) печерах.

У народному побуті українців цей день пов'язаний з першим криком журавлів і пробудженням цвіркуна.

(0 Голосов)

 

28 квітня в українських православних храмах вшановують святого благовірного князя Київського Мстислава Великого.

Він був старшим сином великого князя Володимира Мономаха. Народився 1076 року. У хрещенні - Федір. Відзначався великою побожністю та миролюбством. Збудував багато церков у Києві, Володимирі-Волинському, Луцьку та інших містах.

Княжив спочатку на Волині, після того в Новгороді, а коли помер його батько, у 1125 році став Київським князем. Під час свого князювання розгромив половців та прогнав їх за Волгу. Користувався великим авторитетом серед українських князів і правителів у Західній Європі.

Упокоївся Мстислав Великий 1132 року і був похований у Києві, у Федорівському монастирі, який сам збудував.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

(0 Голосов)

 

Життя багатьох ченців Києво-Печерського монастиря, які служили тут ще у далекому минулому, на початку заснування обителі та її розбудови, сповнені неймовірних пригод. Наприклад,  це стосується преподобного Еразма.

Він жив у другій половині XII століття. За свідченням єпископа Володимирського Симона, преподобний Еразм віддав своє майно, яке отримав у спадок від батька, на оздоблення Печерського монастиря, де він перебував.

Але одного разу сумнів охопив усі його думки і викликав тяжкі страждання. Йому стало здаватися, що краще б він усі гроші віддав бідним та вбогим. Хворий від моральних страждань, Еразм лежав у ліжку і йому здавалося, що він бачить преподобних печерських отців Антонія і Феодосія, навіть саму Пресвяту Богородицю, які підтвердили: ті гроші краще б дісталися бідним. Після цього Еразм постригся у схиму, а через три дні помер. Сталося це 1160 року.

Його мощі покояться у Ближніх (Антонієвих) печерах.

 

 

(0 Голосов)

 

27 березня у православних храмах України поминають благовірного великого князя Ростислава Мстиславовича. У хрещенні - Михаїла. Він був онуком князя Володимира Мономаха, сином святого князя Мстислава Київського.

У 1125-1159 роках за дорученням батька княжив у Смоленську. А потім кияни запросили його на князівство до Києва. Своєю миролюбною політикою він викликав симпатії багатьох князів. Навіть з давніми ворогами-половцями хотів встановити дружні відносини, оженивши свого сина Рюрика на дочці половецького хана Белука. Був дуже побожною людиною, дбав про церкви та монастирі, особливу увагу приділяв Печерському монастирю у Києві. Навіть сам хотів стати ченцем цього монастиря.

Сталося так, що довелося князю Ростиславу поїхати до Новгорода, щоб помирити новгородців зі своїми сином Святославом, який там княжив. У Смоленську відчув, що тяжко захворів, тому поспішив повернутися до Києва, де хотів в разі одужання прийняти постриг у Києво-Печерському монастирі. До Києва він так і не доїхав. Князь Ростислав помер по дорозі у с. Заручі. Сталося це 27 березня 1167 року. Тіло благовірного князя перевезли до Києва.

(0 Голосов)

 

Чимало див були здатні звершити ченці Києво-Печерського монастиря ще на початках заснування обителі. Серед них — затворник Лаврентій.

З «Печерського патерика» відомо, що преподобний Лаврентій прийшов до Печерського монастиря дуже молодим і відразу захотів жити в затворі. Але печерські отці, зважаючи на його молодий вік, відмовили Лаврентія від цього вчинку. Тому Лаврентій спочатку став звичайним ченцем, а пізніше перейшов до монастиря Святого Дмитрія у Києві та деякий час перебував там у затворі.

За праведне життя Господь наділив Лаврентія даром зцілення людей, уміннями виганяти з них бісів. Одного разу привели до нього чоловіка, одержимого бісом, але біс був таким лютим, що Лаврентій ніяк не міг з ним упоратися. Тоді було вирішено нести хворого до Печерського монастиря. Коли біснуватий почув про таке, то почав благати не робити цього, бо боїться тих Святих Отців, які покояться там. Лаврентій відповів, що хоче залишити його у печері. Біс, який сидів у людині, дуже злякався, і не встигли дійти до монастиря, як хворий одужав.

Через деякий час Лаврентій знову повернувся до Печерського монастиря. Є припущення, що 1182 року він був висвячений на єпископа Туровського. Помер 1194 року. Його мощі покояться у Ближніх (Антонієвих) печерах.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН