Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(0 Голосов)

 

27 березня у православних храмах України поминають благовірного великого князя Ростислава Мстиславовича. У хрещенні - Михаїла. Він був онуком князя Володимира Мономаха, сином святого князя Мстислава Київського.

У 1125-1159 роках за дорученням батька княжив у Смоленську. А потім кияни запросили його на князівство до Києва. Своєю миролюбною політикою він викликав симпатії багатьох князів. Навіть з давніми ворогами-половцями хотів встановити дружні відносини, оженивши свого сина Рюрика на дочці половецького хана Белука. Був дуже побожною людиною, дбав про церкви та монастирі, особливу увагу приділяв Печерському монастирю у Києві. Навіть сам хотів стати ченцем цього монастиря.

Сталося так, що довелося князю Ростиславу поїхати до Новгорода, щоб помирити новгородців зі своїми сином Святославом, який там княжив. У Смоленську відчув, що тяжко захворів, тому поспішив повернутися до Києва, де хотів в разі одужання прийняти постриг у Києво-Печерському монастирі. До Києва він так і не доїхав. Князь Ростислав помер по дорозі у с. Заручі. Сталося це 27 березня 1167 року. Тіло благовірного князя перевезли до Києва.

(0 Голосов)

 

Чимало див були здатні звершити ченці Києво-Печерського монастиря ще на початках заснування обителі. Серед них — затворник Лаврентій.

З «Печерського патерика» відомо, що преподобний Лаврентій прийшов до Печерського монастиря дуже молодим і відразу захотів жити в затворі. Але печерські отці, зважаючи на його молодий вік, відмовили Лаврентія від цього вчинку. Тому Лаврентій спочатку став звичайним ченцем, а пізніше перейшов до монастиря Святого Дмитрія у Києві та деякий час перебував там у затворі.

За праведне життя Господь наділив Лаврентія даром зцілення людей, уміннями виганяти з них бісів. Одного разу привели до нього чоловіка, одержимого бісом, але біс був таким лютим, що Лаврентій ніяк не міг з ним упоратися. Тоді було вирішено нести хворого до Печерського монастиря. Коли біснуватий почув про таке, то почав благати не робити цього, бо боїться тих Святих Отців, які покояться там. Лаврентій відповів, що хоче залишити його у печері. Біс, який сидів у людині, дуже злякався, і не встигли дійти до монастиря, як хворий одужав.

Через деякий час Лаврентій знову повернувся до Печерського монастиря. Є припущення, що 1182 року він був висвячений на єпископа Туровського. Помер 1194 року. Його мощі покояться у Ближніх (Антонієвих) печерах.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

 

(0 Голосов)

 

11 березня у храмах Православної Церкви України вшановують преподобного Тита, пресвітера Києво-Печерського монастиря.

Він жив у XII столітті. У «Печерському патерику» розповідається, що Тит дуже товаришував з дияконом Євагрієм. Між ними були такі гарні стосунки, що всі дивувалися їхньому однодумству. Але диявол посіяв між ними ворожнечу. Вони так зненавиділи один одного, що навіть не хотіли бачитись. Багато разів ченці намагалися помирити їх, та марно.

Одного разу Тит захворів і попросив передати диякону, що він просить пробачити його зарази Господа Бога за те, що сердився на Євагрія. Але у відповідь Євагрій прокляв його. Тоді монахи, бачачи, що Тит помирає, привели Євагрія силоміць до брата. Побачивши брата, хворий Тит впав перед ним на коліна і почав із слізьми на очах просити пробачення та благословення. Обурений Євагрій відмовив.

І сталося диво: Євагрій несподівано впав мертвим, а Тит, навпаки,раптово одужав і встав з ліжка, ніби ніколи не хворів. Він розповів ченцям про дивне видіння. Коли помирав, то побачив ангелів, що відвернулися від нього, і побачив бісів, які дуже раділи гніву між колишніми друзями. Ось тоді й почав молити Тит Євагрія, щоб той простив йому. Коли ж Євагрій не захотів миритися, він побачив немилосердного ангела, який тримав вогняний спис. Цим списом ангел вдарив Євагрія, від чого той упав мертвим, а Титові він подав руку, і в ту ж мить хворий одужав.

Всі, Хто це чув, згадали Бога, який казав: «Простіть і простять вам».

Ця подія сталася 1190 року.

Мощі преподобного Тита покояться у Ближніх (Антонієвих) печерах.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

(0 Голосов)

 

1 лютого в українських православних храмах вшановують двох преподобних отців Макаріїв.

Перший з них - чернець Києво-Печерського монастиря. Припускають, що упокоївся він у XII столітті. Більш докладних відомостей про цього достойника не збереглося. Мощі преподобного Макарія знаходяться у Ближніх (Антонієвих) печерах. Ще один день пам'яті - 11 жовтня.

Інший преподобний отець Макарій також був чернець Києво-Печерського монастиря. Виконував обов'язки диякона. Вважають, що він жив у XIII або XIV столітті. Відомо про нього тільки те, що він строго постив і дуже ревно молився. Господь наділив його здатністю творити чудеса. Мощі преподобного Макарія-диякона покояться у Дальніх (Феодосієвих) печерах. Ще один день пам'яті - 10 вересня.

 

 

(0 Голосов)

 

Не з келихом шампанського, а з молитвою у храмі, що є важливішим, зустріли Новий рік парафіяни церкви Священомученика Йосафата м. Червонограда.

У ніч з 31 грудня на 1 січня Святу Літургію відправив о.Василь Палчинський і першим привітав мирян з Новим роком. Такі новорічні Богослужіння тут відбуваються не вперше. Людей зібралося на весь храм - і старші, і молодь, і навіть діти. Насамперед усі склали подячну молитву Господу за рік прожитий, молилися за щасливий Новий, 2019-тий, за мир і спокій в Україні, за українських бійців, просили в Бога ласк для себе і для ближніх. Чимало парафіян прийняли у Новорічну ніч Святе Причастя.