Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(1 Проголосовало)

 

(Нотатки з журналістського блокнота)

Десяток років тому написав і надрукував у пресі рецензію на збірку духовної лірики авторки вже старшого віку. (З етичних міркувань не називатиму її прізвища). Перед тим вона отримала схвальні рецензії-рекомендації на друк збірки від трьох священиків — представників УГКЦ, УАПЦ, УПЦ-КП. Як кажуть, повний екуменізм! Вірші справді заслуговують уваги, цікаві, оригінальні, насичені образністю, глибокими філософськими роздумами. Тож духовні отці не помилилися, коли давали своє “добро”, “благословення” на видання рукопису. До речі, частину віршів авторка написала російською мовою, адже виховувалася в російськомовній сім'ї. І ця мова для неї — материнська. Гріх її забути! Зрештою, кожен має право молитися до Господа своєю рідною мовою. Тим паче, що її вірші — це своєрідні молитви.

Коли рецензія вже була надрукована у пресі, авторка, наче “на сповіді”, щиро розповіла мені таку цікаву історію про себе...

... Я — росіянка, Але бачите, що розмовляю і пишу українською. Після закінчення педагогічного інституту все своє трудове життя присвятила школі, викладала російську мову і літературу, була переконаною атеїсткою. Хоча бабуся (дай їй, Боже, Царство Небесне) завжди напоумлювала мене: “Пам'ятай, що ти хрещена!..”.

Ще наприкінці 80-х — початку 90-х років минулого століття, коли почали відроджуватися церкви, тим паче, коли Україна стала незалежною, а люблю Україну всім серцем своїм, почала і я відвідувати храм. До того ж, вийшла на заслужений відпочинок — часу вільного вдосталь. Зізнаюся, що відвідувала церкву з цікавості, зрештою, тому, що й інші відвідують, але робила це без глибокої віри, без належного осмислення.

Та якось заманили мене до себе Свідки Єгови, все цупкіше і цупкіше обмотували своїми тенетами. Проте, у деяких питаннях не хотіла погоджуватися з ними, бо вже багато чого дізналася з вчення християнської Церкви, почула з уст священиків, ревних практикуючих християн. Наприклад, бентежило, чому Єгови не визнають святою Діву Марію, не визнають її Богородицею, чому не визнають Ісуса Христа нашим Господом... Тому сама, без стороннього впливу і коментарів вирішила ретельно вивчати Святе Письмо. І ось натрапила на розповідь про перше чудо Ісуса Христа, яке Він здійснив на прохання своєї Матері у Кані Галилейській, перетворивши воду на вино. (Хоч спочатку завагався). Ще раз і ще раз прочитала цей уривок з Нового Завіту і зробила такий висновок: “А якщо попросити Богородицю, попросити через щиру молитву, щоб Вона попросила (даруйте за повторювання слова) свого Сина, аби Той здійснив чудо (ні-ні, не для мене, а, скажімо, для сусідського хлопчика, який важко хворіє, щоб одужав), то невже Богородиця Мати не вислухає це прохання і не попросить свого Сина, а Син не послухає Матері?..”.

Хай звучить це наївно, але цими міркуваннями я поділилася зі Свідками Єгови. Ой,що тоді було! Налетіли на мене, мов те чорне вороння, каркають:

- Це все образи, метафори. Це все побрехеньки!..

- Викинь це з голови, викинь зі свого серця!..

Так, тоді я викинула дещо з голови і зі свого серця, але не Богородицю, Ісуса Христа, Христову Церкву...

Тарас ЛЕХМАН, журналіст

P.S. Звісно, як журналіст, я не маю права і не хочу ображати релігійні почуття інших. Отож, подаю ці нотатки, як дискусійні...

 

 

 

(1 Проголосовало)

 

31 грудня члени Апостольства Доброї Смерті церкви св. Йосафата м. Червонограда вирушили до с. Підгірці Бродівського району до Свято-Благовіщенського монастиря на нічні чування. Сюди з'їхалися апостоляни з Івано-Франківська, Радехова, Белза, Червонограда... Таке паломництво напередодні Нового року та Різдва Христового вже стало доброю традицією. Дуже приємно бачити тих людей, які люблять Христа і, відклавши, здавалося б, нагальні справи, все ж приїхали до Підгірців. Нічні чування — це духовні ліки у цей важкий для України час. Важливість їх полягає в тому, що ми можемо випросити у Бога різні ласки, жертвуючи відпочинком і сном.

Розпочалися нічні моління о 20.00 подячною Святою Літургією, яку відслужили о. Віктор (настоятель Підгорецького монастиря) та о. Порфирій (духовний наставник АДС по Україні), де ми подякували Богові за всі отримані ласки за минулий рік. Приступили до Таїнства Покаяння. Наймолодша апостолянка 10-річна Настя Булега привітала о. Віктора з прийдешніми Різдвяними святами і Новим роком. Всіх учасників пригостили гарячим запашним чаєм з канапками.

Після цього — виставлення Найсвятіших Тайн та молебень до Святого Духа, роздуми о. Порфирія біля Євхаристійного Ісуса. Під час Адораційних молитов у храмі - тиша, наш погляд притягує живий Бог Ісус, утаємничий у хлібі, якому можемо все довірити, за все Йому дякувати і все випросити. Це особлива атмосфера затишку і любові, яка відкривала серця людей. Слова розважання о. Порфирія, ЧСВВ просвітлюють розум, западають в серця добрими настановами.

Звучить подячна пісня св. Амвросія “Тебе Бога хвалимо”.Новий рік, який ступав на землю зустріли святково, вийшовши з храму до церковних дзвонів, які почали дзвонити о 24.00. Потім поколядували, повернулися до храму і заспівали “З нами Бог”. Оскільки наближався день народження св. Терези, яка є також покровителькою нашого братства, було відправлено молебень до св. Терези від Дитятка Ісуса, Акафіст “Подяка Пресвятій Тройці”, в третій годині ночі читали молитви до Божого Милосердя і співали Вервицю. Далі — молебень до Різдва Христового, суплікація. Молитовне єднання з Богом завершилося урочистою Святою Літургією, окропленням свяченою водою, апостольським благословенням. На закінчення — подячна Вервиця до семи мечів болю Страждальної Богородиці. Духовно піднесені, з миром, любов'ю, спокоєм повернулися додому.

Галина КІЩАК, ревнителька АДС церкви св. Йосафата м. Червонограда.

 

(0 Голосов)

 

Чи замислювались ми над тим, що є тлінне, а що вічне? Здавалося б, близькі, знайомі, ледь не повсякденного вжитку слова. Але, погодьтесь, не так вже й достеменно знаємо їхню суть, глибину змісту, тим паче з огляду на церковне вчення, християнську етику та мораль. Порозмірковувати над цим, зрештою, над сенсом людського буття спонукає нова книга о. Порфирія Шумила, ЧСВВ “Тлінне і ВІЧНЕ” (Івано-Франківськ, 2017. - 92 с.).

До неї увійшло десять роздумів духовного отця над текстами Святого Письма, автор хоче по-новому відкрити перед читачем оте, здавалося б, доволі знайоме земне і неосяжне Небесне, людське і Божественне. Все це “становить наше людське життя, яке створене Богом, обманене через спокусу і врятоване Словом Божим Ісусом Христом через Його воплочення, смерть і воскресіння, Котрий послав Святого Духа від Отця, щоб довершив спасіння людського роду”, - сказано в анотації.

Для спасіння “є важливою співпраця людини з Богом, - читаємо у передмові, - і велике довір'я до Нього. Бог є початком і завершенням життя, Він — джерело вічного і нетлінного”.

Глобальні проблеми духовності людства і кожної людини зокрема порушено у розділах (загалом, їх — 13) “Вавилонська вежа і Вифлеємська печера”, “Смерть і життя”, “Молитва і піст”, “Пресвяте Христове Серце”...

Акцентую увагу на розділі “Діти”. Цитую: “Коли Христос у пальмову неділю в'їжджав на осляті у Єрусалим, люди різали пальмове гілля і клали перед Ним, а діти кричали: “Осанна Синові Давида! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє, осанна на висоті” (Мт. 21, 9). Первосвященики і книжники дорікали Ісусові, щоб ті змовкли, Господь же сказав: “Кажу вам: коли отці замовчать, то кричатиме каміння” (Лк. 19, 40). “Хіба ви ніколи не читали: устами немовляти та сущих Ти вчинив собі похвалу” (Мт. 21, 16).

Богові подобалося наповняти дитячі серця своєю любов'ю, щоб вони були чистими і невинними, повсякчас могли гідно і щиро возвеличити свого Творця. Риторичні запитання: А що тепер роблять для цього дорослі, батьки?.. Чи всі ми (дорослі) дотримуємось Законів Божих у сфері християнського виховання дітей?.. Чи належно це робимо?.. Відповідь доволі проста, бо й запитання риторичні: проведіть чітку межу між земним (тлінним) і Божественним (вічним), навчіть дітей розрізняти тлінне і вічне.

Ця книга, безперечно, не для “легкого читання” (як й інші духовні твори о. Порфирія). Читати її потрібно уважно, вдумливо й при цьому аналізувати власні вчинки, помисли, свій, вже пройдений етап життєвого шляху.

Тарас ЛЕХМАН, журналіст

 

 

(1 Проголосовало)

 

СКАРБ НАШИХ МУЧЕНИКІВ ТА ІСПОВІДНИКІВ

25 листопада 50 членів Апостольства Доброї Смерті церкви Св. Йосафата м. Червонограда вирушили на нічні чування до м. Володимира-Волинського, де народився Священомученик Йосафат Кунцевич. Також прибули члени Апостольства зі Львова, Радехова, Івано-Франківська, щоб помолитися і випросити ласки у нашого святого, який не боявся стати в обороні Христової Правди, прийняти мученицьку смерть. Святий Йосафат став блискучим проповідником, відзначався ревністю у молитві, строго постив, жертовно працював для єдності Церкви.

Невеличкий храм у Володимирі-Волинському був вщент заповнений прочанами, які прибули на молитву та святкування престольного празника. Нічні чування відбувалися під керівництвом о. Порфирія, духовного провідника АДС в Україні, та о. Никодима, ігумена Погінського монастиря отців-василіян. А запросив їх о. Марко, настоятель храму Св. Йосафата у Володимирі-Волинському.

Почалися нічні чування відправою Святої Літургії за тих, хто загинув в роки Голодомору, також відправили парастас. Опісля член АДС  Тарас Кардаш з Червонограда привітав о. Марка з храмовим святом.

Велика Вечірня з Литією, молебень до Священомученика Йосафата, Адорація Євхаристійного Ісуса, Акафіст до Співстраждальної Пресвятої Богородиці, Вервиця для отримання ласк щасливої смерті, Акафіст до Святого Духа, Хресна Дорога з розважаннями, Вервиця до Божого Милосердя, молебень до Святого Василія Великого, суплікація — така програма відзначення храмового свята. Завершилася вона Святою Літургією, яку розпочали служити о 4 годині ранку, де кожен мав можливість прийняти Ісуса до свого серця. Приємно відзначити, що Галина Качмарик, Любов Процюк та Ганна Шурак вступили в АДС саме у храмі Св. Йосафата м. Володимира-Волинського. Мелодійний спів гурту “Жива вода” разом з усіма прочанами прославляли Бога та Пресвяту Богородицю протягом нічних чувань.

Наприкінці святкувань усі отримали благословення, мирування, помолилися Вервицю подяки, Вервицю до Семи Мечів Болю Страждальної Матері Божої.

Дякуємо Богові, що мали таку нагоду побувати у місті, де народився Священомученик Йосафат, молитися до нього та випрошувати ласки. Отримавши благословення о. Порфирія, ми щасливо повернулися додому, щоб взяти участь у Святковій Літургії, вже у нашому храмі Св. Йосафата м. Червонограда.

Оксана ВОЛОШИН, член АДС церкви Св. Йосафата м. Червонограда

 

(0 Голосов)

 

На базі Львівського національного аграрного університету (м. Дубляни) відбувся турнір інтелектуальної гри “Що? Де? Коли?” на тему “ Чеснота чи гріх?” серед учнів катехитичних шкіл Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, приурочений 150-річчю канонізації Священомученика Йосафата Кунцевича та 125-річчю від дня народження ісповідника віри Йосифа Сліпого. Участь у ньому взяло 13 команд. Кожна команда складалася з представників двох вікових групмолодшої і старшої.

Червоноградський деканат представляли юні парафіяни церкви Св. Йосафата. Духовний наставник червоноградців о. Роман Сковрон вельми задоволений результатами виступів своїх підопічних. У молодшій віковій категорії (10-13 років) команда “Діти радості” - Марта Сковрон, Анастасія Булега, Вікторія Войтович, Мар'яна Микелита, Лілія Кузьмінова, Ірина Надашківська зайняли почесне III місце. У старшій віковій категорії (14-17 років) команда “Жертовні серця” - Віталій Саноцький, Софія Конопельська, Вікторія Рибіцька, Юрій Іванчук, Софія Паращинець, Маркіян Лехман зайняли II місце.

Однак кожен учасник отримав солодкі подарунки, а переможці і призери — ще й дипломи за підписами Єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ Михаїла Колтуна та голови катехитичної комісії о. Михайла Микити (він і вручав нагороди).

Зрештою, всі юні ерудити проявили, як на свій вік, глибокі знання з християнської етики, Святого Письма, вчення Отців Церкви. Але хтось відповідав швидше і влучніше...

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11 “а” класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”.