Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(0 Голосов)

 

На фасаді Червоноградської СШ №12 відкрито меморіальні дошки пам'яті Михайла Зайця і Петра Савчука — випускників цього навчального закладу, які загинули в зоні АТО.

 

Освятив їх священик церкви Св. Йосафата о. Роман Сковрон.

(0 Голосов)

 

Невеличке село Будятичі Іваничівського району Волинської області прославилось цілющим джерелом. Радше сказати, що воно знаходиться майже на околиці шахтарського міста Нововолинська. Місцеві мешканці називають джерело — святим. На це є доволі вагомі, небезпідставні причини. Вода з нього допомагає кожному, хто беззастережно вірить у її оздоровчу силу, життєдайність. Не раз тут бували й мої краяни- мешканці Червонограда. Самі зцілювалися, а тепер радять відвідати джерело іншим. Воно не замерзає навіть узимку, коли панують люті морози. Про це розповідали мені очевидці, а згодом прочитав й у пресі.

Працюючи у 1989-1995 роках кореспондентом газети “Гірник” виробничого об'єднання “Укрзахідвугілля”, я доволі часто, принаймні 2-3 рази на місяць, бував у Нововолинську, але про таке диво-джерело і відати не відав. Для розповіді скористаюся деякими фрагментами, поданими у ЗМІ.

За місцевими переказами, у 1637 році на панському полі, якраз на цьому місці, де джерело, несподівано зявився образ Божої Матері. Але коли люди, неабияк вражені побаченим дивом, наближалися до джерела, то ікона, як кажуть, “не давалася в руки”, а раптово зникала у воді, наче розчинялася у ній.

Якось почули про Пресвяту Богородицю, що “стоїть” над водою, й дві сирітки з ближнього села. Прийшли до джерела, поклонилися, щиро помолилися, а ікона “далася” їм у руки. Може вона зумисне чекала саме на них?.. Хто знає, хто знає... Дівчатка-сирітки не розгубилися, поцілували ікону й відразу занесли її до храму — Будятичівської церкви Чудотворця Миколая. Тому цю ікону називають - Будятичівською.

Оскільки подія сталася у п'ятницю на десятому тижні після Великодня, то саме цього дня вже впродовж кількох століть до каплички біля джерела сходяться люди, щоб поклонитися образу Божої Матері, який зумисне приносять з церкви, попросити в Діви Марії заступництва і ласк зцілення.

Однак нужденні приходять не тільки у цей день. Вони представляють різні конфесії, адже Цариця Небесна опікується над усіма, хто вірить у Неї, щиро молиться, приступає з глибоким покаянням.

Біля ринички й каплички є й інша Будятичівська ікона, тільки викарбувана на камені. Неподалік — невеличкий басейн, де можна зануритись у святу воду, й пам'ятний знак на честь Небесної сотні.

Тут постійно лунає молитва: хтось просить заступництва Матінки Божої для себе, родини, всієї України, а хтось дякує за милість, милосердя і допомогу. Звісно, моляться й за збереження життя і здоров'я українських бійців — учасників АТО.

 

Тарас ЛЕХМАН, журналіст, м. Червоноград

(0 Голосов)

 

Ікона займає особливе місце у східній церковній традиції. І щоб зберегти святий образ, багатьом християнам довелося піти на жертви, особливо в часи поширення іконоборчої єресі. До таких належить преподобна мучениця Теодосія, яку вшановують 11 червня.

З життєпису святої відомо, що вона народилася у VIII столітті у Царгороді, в доволі заможній, але побожній сім'ї ревних християн. Коли дівчині виповнилося сім років, помер батько. Тоді мати зреклася мирського суєтного життя і вступила до монастиря, взявши зі собою донечку Теодосію. Та сталося, що через три роки померла й мати. Тоді Теодосія роздала все майно, отримане у спадок, убогим, залишивши собі тільки частину коштів на придбання трьох святих ікон. Далі продовжувала служити Господу Богу у чернечомусані.

727-го року цісар Лев Вірменин почав переслідувати своїх підданих за вшанування святих образів і розп'ять. Зокрема наказав скинути старовинний образ розп'ятого на хресті Спасителя, який чотири століття (!) висів над мідною брамою при вході до цісарського двору. Довідавшись про це, Теодосія зібрала черниць і жінок та почала спонукати їх стати на захист ікон. Ті без вагань пішли за правидницею.

Розлючений цісар наказав усіх захисниць ікон кинути до темниці. Тут їх піддали жорстоким тортурам, а згодом стратили, окрім Теодосії. Непохитну у Святій Вірі монахиню ще довго мучили. Все ж 745-го року вона померла під час чергових тортур.

Біля гробу Святої мучениці Теодосії зцілилося багато людей.

Цього року в Апостольстві Молитви УГКЦ Свята Теодосія є покровителькою червня.

 

Підготував Тарас ЛЕХМАН.

(0 Голосов)

 

Священики, парафіяни греко-католицького храму Священомученика Йосафата м. Червонограда запрошують дітей та молодь, усіх бажаючих на перегляд духовних фільмів, які мають велике виховне значення.

Кіносеанси розпочинаються щосуботи о 14. 00 в актовій залі церкви.

Перегляньте духовний фільм і збагатіться!

 

Степан ГРИЦАЙ.

(0 Голосов)

 

У перекладі з грецької слово “акафіст” означає “гімн, при читанні якого не сидять”. Спершу так називали конкретний твір — особливо хвалебний піснеспів “Акафіст до Пресвятої Богородиці”. Згодом так стали називати цілий жанр церковних піснеспівів, укладених на прославу Ісуса Христа, Божої Матері, святих, особливо визначальних церковних подій тощо.

Всі акафісти (канон жанру) складаються з 25 пісень: 13-ти кондаків (коротких молитов) та 12-ти ікосів (розширених молитов), які закінчуються розлогою молитвою. У цих піснях розкривається зміст свята чи головної події з життя святих, а також оспівується святе та праведне життя Божих угодників, достойників Христової Церкви. Усі ікоси закінчуються словом “радуйся”, а кондаки - “Алилуя!”.

Читати акафісти можна як у храмі, так і вдома. Останнє — особливо важливо робити всією сім'єю. Вони можуть ставати частиною відправи спеціальних молебнів, або можуть читатися окремо — з благословення настоятеля храму чи на бажання вірних. Інколи їх читають після ранкових або вечірніх молитов. Акафісти на честь святих зазвичай читаються у день їхнього вшанування.

Нині, на жаль, неможливо встановити походження та авторство першого акафіста. У рукописній традиції цей твір перекладався анонімно, мабуть, що й вносились правки самими переписувачами. Попри те, найдавніший список “Акафіста Ісусу Найсолодшому” датується XIII століттям. Однак церковним історикам і лінгвістам достеменно відомо, що вже через століття його переклали церковнослов'янською мовою.

Тепер загальна кількість акафістів різними мовами світу становить приблизно дві тисячі творів. Утім, Церква заохочує виконувати насамперед ті акафісти, які отримали офіційне благословення. До таких належать й акафісти до Пресвятої Богородиці, укладені нашим краянином — отцем Маркіяном Когутом (1908-1998 рр.). Він свого часу служив у Кристинопільському василіянському монастирі. А вічний спочинок знайшов на кладовищі с. Бендюга.

 

(За матеріалами ЗМІ)