Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(0 Голосов)

 

14 грудня відзначаємо день старозавітного пророка Наума. За старих часів саме цього дня діти йшли до школи. Казали: «Святий Наум наставляє на ум».

Відправивши дитину до школи, батьки зверталися з молитвами до Святого Наума, щоб наука дітям добре давалася. Адже чим би в майбутньому людина не займалася, нема такої сфери діяльності, де не знадобився б розум. А коли як не в дитинстві навчатися різного роду премудростям наук?.. Допитливий дитячий мозок здатен, ніби губка, усотувати найрізноманітніші знання. Практичні навички, досвід, майстерність приходять згодом через наполегливу працю.

За народними віруваннями, у ці дні вовки починають ходити зграями. І тільки на Йордан їх розженуть постріли мисливців.

У давнину також були переконані: якщо цього дня впіймати вовка, не зашкодити йому, то твоя дитина стане найрозумнішою, адже перебере на себе всю його хитрість і кмітливість, що ними наділила тварину природа, аби вона змогла вижити в жорстоких умовах лісу.

 

(0 Голосов)

 

 

13 грудня у церквах східного обряду вшановують Святого апостола Андрія Первозванного.

Він був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом привів до Спасителя свого рідного брата - Святого апостола Петра. Андрій із братом раніше займалися рибальством. І відправився Андрій із проповіддю Святого Слова у східні країни, до Дніпра.

Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря, на теренах майбутнього Києва. Літопис, який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва саме Андрієм Первозванним: «На цих горах засяє ласка Божа, буде велике місто...». Втім, як стверджують історики, це лише прекрасна легенда...

До того, як церква почала відзначатися свято Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє народне свято, яке пов'язане з дохристиянською обрядовістю та ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування. Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами та розвагами андріївські, як і катериненські вечорниці припадають на час Пилипіського посту й не відповідають нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію не дали бажаних результатів. Адже, незважаючи на те, що Андрій - християнський святий, все ж обряди та традиції цього дня сягають дохристиянських часів.

 

 

(0 Голосов)

 

 

13 грудня у церквах східного обряду вшановують Святого апостола Андрія Первозванного.

Він був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом привів до Спасителя свого рідного брата - Святого апостола Петра. Андрій із братом раніше займалися рибальством. І відправився Андрій із проповіддю Святого Слова у східні країни, до Дніпра.

Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря, на теренах майбутнього Києва. Літопис, який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва саме Андрієм Первозванним: «На цих горах засяє ласка Божа, буде велике місто...». Втім, як стверджують історики, це лише прекрасна легенда...

До того, як церква почала відзначатися свято Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє народне свято, яке пов'язане з дохристиянською обрядовістю та ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування. Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами та розвагами андріївські, як і катериненські вечорниці припадають на час Пилипіського посту й не відповідають нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію не дали бажаних результатів. Адже, незважаючи на те, що Андрій - християнський святий, все ж обряди та традиції цього дня сягають дохристиянських часів.

 

 

(1 Проголосовало)

 

Церква Священомученика Йосафата м. Червонограда стала місцем проведення III з'їзду мирян Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ. Його тема “Покликання до святості сьогодні”, а гасло: “Будьте святі, як Я святий” (1. Пет.1.16). З-поміж іншого, метою таких заходів є зближення духовенства і пастви, визначення нагальних духовних потреб вірних. Спочатку на участь у з'їзді було заявлено 105 делегатів (17 священиків і 88 мирян) від 16 деканатів. Але в останній день їх кількість, за даними реєстраційної комісії, зросла до 111. Організатори дозволили їм взяти участь у роботі.

Захід розпочався зі спільної молитви до Пресвятої Богородиці. Після вступного слова голови комісії мирян Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ о. Ярослава Царика, делегатів з'їзду привітав єпископ-помічник Владика Петро Лоза. Зокрема він сказав:

- Життя Церкви не можна уявити без життя мирян. Мрія, мета людини - бути у Раю. Але у Раю перебувають тільки святі. Цієї святості можна досягти через щиру молитву у храмі, вдома, через Святе Причастя, добрі діла. Ніколи не йдіть за гріхом. Ми всі покликані до святості, до Раю, бо за це помер на хресті наш Господь. У своїх справах спирайтеся не тільки на власні сили, а й на Ласку Божу. Завжди зважайте, якими ви є усім'ї, у церкві, у побуті, на роботі...

З вітальним словом також звернувся до делегатів і запрошених секретар Червоноградської міської ради Олександр Грасулов.

Далі звучали доповіді. Першу з них - «Євангелізація, миряни та суспільні виклики» виголосив доктор філософських наук, завідувач кафедри політичних наук Українського Католицького Університету Юрій Підлісний. Він нагадав притчу про відкинутий наріжний камінь. Ісус Христос часто стає «відкинутим каменем». Це розумійте, як відкинута Церква. Так, церква відділена від держави (ст. 35 Конституції України). Але таке відмежування є доволі формальним. Вірні тієї чи іншої церкви є водночас громадянами держави. Тільки-от яку політичну позицію вони займатимуть, зважаючи на те, що пропонує їм держава (президент, уряд)?.. УГКЦ завжди стояла в обороні України, національних інтересів українського народу. Тому опинялася то в «катакомбах» (була під забороною), то перебувала в опозиції до представників вищої державної влади. Однак завжди підтримувала і буде підтримувати керманичів держави у питаннях збереження цілісності України, підвищення добробуту народу, надаватиме всіляку підтримку захисникам Вітчизни (волонтерство, розширення інституту капеланів тощо). Не дивуйтесь, але такі дії можливі тільки через тісну співпрацю священиків і мирян, починаючи з найменшої парафії й аж до Глави УГКЦ. А добра ініціатива часто, якщо не здебільшого, зароджується саме у середовищі мирян.

Доповідач нагадав і про проблеми євроінтеграції України. Ми прагнемо у Євросоюз, але повинні відкинути ті «демократичні цінності», які він пропонує і пропагує, скажімо сурогатне материнство (можна йти шляхом усиновлення), одностатеві шлюби, розпусту, що різко засуджує Церква. Інакше - втратимо національну ідентичність, християнську мораль, духовність, закриємо собі шлях до святості. Навпаки, наші цінності потрібно пропагувати у Євросоюзі, відстоювати їх, сприйматимуть вони це чи ні. Маємо бути до цього готові. Здавалося б, песимістична картина. Та все ж, на думку доповідача, вихід є: пропагувати у суспільстві Добру Новину, проводити катехизацію дітей, молоді, дорослих (і вони почасти цього потребують). Тож поставити на суспільний порядок денний Євангеліє, бо інакше каміння заговорить.

Другу доповідь «Документи Церкви про роль мирян у житті парафії» виголосив доктор богослов'я о. Василь Палчинський. Її концептуальні тези:

- До Другого Ватиканського Собору спостерігалася велика різниця між священослужителями і мирянами (два рівні і строга ієрархія), що часто не сприяло тісній взаємоспівпраці, навіть взаєморозумінню. На таку проблему ще свого часу вказував у листі до Ватикану Митрополит Андрей Шептицький. Звертав на це увагу й Папа Римський Пій XII. І от сталося: Другим Ватиканським Собором прийнято рішення, що все духовенство (попри ієрархію) і миряни - єдине тіло Церкви. Голова - Ісус Христос. Водночас слід пам'ятати: де пастух, а де овечки?.. Справа пастиря (він - наслідник святих апостолів на землі) не тільки скеровувати паству, а й служити їй, вивчати її духовні потреби, запити. Але і паства повинна слухати пастиря, підтримувати його, допомагати у служінні. Важливо досягти консенсусу: не те, що я хочу, не те, що ти хочеш, а те, чого вчив і чого хоче Ісус Христос.

З третьою доповіддю «Покликання жінки до святості сьогодні» виступила вчитель християнської етики, катехит Леся Палюх.

- Світ не вичерпав себе! - запевнила доповідач.

Навела порівняльну характеристику образів святості жінки у Старому Завіті (як от, Юдита, що здійснила подвиг заради свого народу) і Новому Завіті (насамперед, Богородиця). Провела аналогію із сучасністю, акцентуючи на великій християнській місії Блаженної сестри Йосафати, Святої Матері Терези. Так сталося, що Конгрегація Милосердя лягла саме на плечі жінок. Мати Тереза не мріяла про святість. Вона просто чинила Милосердя, прагнучи «вміти жити, як Христос».

Нові спільноти мирян «Лицарі Колумба», «Легіон Марії», «АІС - Міжнародна Асоціація Милосердя» представляв для делегатів з'їзду о. Ярослав Царик. Власне, це стало початком жвавої дискусії.

Аналізуючи діяльність різних молитовних спільнот, братств, апостольств (їх існує чимало - Апостольство Молитви, Апостольство Доброї Смерті, Матері Молитви... - відроджуються старі, з'являються нові, засновується більше осередків, а ще функціонують молодіжні молитовні спільноти, що дуже важливо для нашого суспільства), неважко здогадатися: покладаються нові й нові відповідальності не тільки на духовенство, а, насамперед, на мирян, самих членів спільнот. Прозвучало цікаве застереження: не варто вступати відразу у кілька молитовних апостольств, осередків. Адже мирянин повинен строго дотримуватися приписів та уставів того чи іншого згромадження, ревно виконувати дані обітниці. А серед них - обов'язкова молитва (визначена кількість годин на день). Так от, хай це прозвучить не глузливо, коли мирянин перебуває відразу у кількох спільнотах, то, щоб прочитати всі молитви (згідно уставу та даних обітниць перед кожним згромадженням), йому доби не вистачить. Однак, пам'ятайте, що сама молитва (слово), але без діла, інколи нічого не варта. Адже практикуються години Милосердя, що також входить в обов'язки членів молитовних об'єднань. Так-так! Саме година! Нехай ти витратиш годину часу на 3-5 днів, аби провідати хворого, провести з ним духовну бесіду, морально підтримати (слово також лікує), придбати ліки, прибрати у його квартирі, приготувати обід... Та чимало потрібно зробити добрих справ. Візьмете на себе таку відповідальність?..

Практику не тільки молитви за хворого, нужденного, а й годин Милосердя (якщо це можна назвати годинами?) взяла на своє озброєння спільнота «Легіон Марії» (м. Великі Мости). Її члени опікуються хворими, інвалідами, старенькими самотніми людьми, які перебувають у терцентрі для перестарілих у с. Волиця. Активно працює в цьому напрямку й осередок Апостольства Доброї Смерті з Червонограда. З інформацією про це виступали їх ревнителі.

Зважте на інший важливий фактор. Добре, коли парафія велика, є кілька священиків. Тоді легше засновувати кілька згромаджень мирян (головне, щоб були активні члени, а ряди згромадження зростали), і кожне з них може мати свого духовного наставника. А якщо це невелика сільська парафія, один священик і... десять спільнот. Риторичне запитання: чи зможе духовний отець фізично впоратися з таким навантаженням, зокрема для всіх відправити окремий молебень? Погодьтесь, доби забракне.

Втім, варто затямити, що усіх згромадження мирян не суперечать (та й не можуть!) діяльності один одного, вони (а це - миряни) є єством, тілом Церкви. Формальним перебуванням у кількох спільнотах, але фактичною бездіяльністю до святості не наблизитись!

Підсумовуючи виступи доповідачів, дискусії, адміністратор церкви Священомученика Йосафата о. Михайло Нискогуз сказав: «Дух мирян є дуже сильний! Навіть, якщо і меншає кількість парафіян, практикуючих християн, то не зменшується активність діяльності нашої Греко-Католицької Церкви. Цей дух не втрачає у молитві, Вірі,Надії, Любові, добрих справах!».

Для учасників з'їзду, запрошених, гостей (вхід для всіх - вільний!) звучали духовні пісні у виконанні керівника дитячого церковного хору Оксани Гейко.

Опісля відбулася робота у групах (секціях). Обрали делегатів на III Всеукраїнський з'їзд мирян, прийняли для нього резолюції, подали пропозиції.

Ще перед тим у церквах єпархії була проведена активна робота з соціологічного опитування парафіян. Аналіз даних допоможе Комісії УГКЦ у справах мирян (м. Київ) глибше вивчити духовні потреби вірних, якість довіри, взаємин «миряни-духовенство».

Тарас ЛЕХМАН

(0 Голосов)

 

Катедральний собор Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла (м. Сокаль) запрошує на нічні чування за участю духовного провідника Апостольства Доброї Смерті в Україні о. Порфирія Шумила, ЧСВВ, які відбудуться 6-7 жовтня 2018 р.

17.30 — мобелень у церкві Святого Духа (смт. Жвирка);

19.00 — початок нічних чувань у соборі Петра і Павла (м. Сокаль).

Збір членів АДС і всіх бажаючих о 16.00 біля церкви Священомученика Йосафата (м. Червоноград).

Довідки за тел.: 095-21-66-389