Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(1 Проголосовало)

Черговий номер журналу-двомісячника «Скинія» (№ 3-4, 2014 р.), який видає Згромадження отців – оріоністів УГКЦ (м. Львів) з благословення митрополита Львівського Ігоря Возняка, присвячений подіям на Майдані, Небесній Сотні. Тут вміщено цикл публікацій під загальною назвою «Духовний вимір Майдану».

З-поміж інших матеріалів часопису, читачів зацікавлять статті відомого публіциста Мирослава Мариновича «Коли ми стаємо справжніми», Мар’яни Карапінки «Майдан Серця», політико-філософські , релігійно-духовні роздуми священиків, мирян щодо ситуації в Україні та навколо неї.

Журнал можна придбати у парафіяльному кіоску церкви Священомученика Йосафата м. Червонограда.

Тарас ЛЕХМАН.

(1 Проголосовало)

Свято Матері (цього року – 11 травня) не залишилося поза увагою і в церквах Червонограда. Після Богослужінь священики вітали всіх матерів, а церковні хори співали «Многая літа!», діти молилися за здоровя найріднішої людини.

Зокрема о. Василь Палчинський (церква Святого Йосафата, УГКЦ) наголосив у проповіді на ролі матері-християнки в духовному вихованні дитини.

 

 

(1 Проголосовало)

(Фрагменти історії)

30 травня 1909 року у Сокалі сталася знаменна подія – урочисто освятили греко-католицьку церкву Верховних Апостолів Петра і Павла. Отож, у 2014-му вона святкує 105-ліття. Поважна дата!

Навіть у радянські часи, щоправда з вимушеним переходом на православ’я, ця культова споруда залишалася діючою церквою округи, яку відвідувало й чимало мешканців Червонограда. Тут вони потайки брали шлюб, хрестили дітей, святили великодній кошик та йорданську воду, молилися на Богослужіннях.

А як все починалося?..

Наприкінці XIX- XXстоліття у Сокалі було заплановано побудувати церкву, яка б вміщувала велику кількість вірних. Нею мав стати соборний храм Верховних Апостолів Петра і Павла. Це будівництво зініціював о. Олександр Зубрицький, який трудився на парафії протягом 1878-1887 років. Його одностайно підтримав парох о. Микола Роздільський, що очолював парафію у 1879-1896 роках, та міщани Сокаля.

З приходом до Сокаля о. Ореста Чеховича, який тут душпастирював у 1898-1902 роках, під будівництво церкви придбали земельну ділянку по вулиці Львівській (тепер – вулиця Митрополита Андрея Шептицького) вартістю 15 тисяч крон.

Проект церкви розробив львівський архітектор В. Нагірний. Спочатку вона мала бутиз одним куполом, а її посвячення планували здійснити у празник Зіслання Святого Духа. Однак раптово помер о. Орест Чехович. Тому його справу продовжили отці Микола Кишкевич і Василь Левицький, які мали дещо інше уявлення про майбутній храм. Вони вирішили змінити проект на більшу церкву, зокрема, побудувати її трикупольною, яка, власне, і тепер величається у Сокалі.

1 червня 1904 року розпочали копати фундамент (робота тривала 14 днів), а вже 2 липня цього ж року отець-митрат Василь Левицький освятив наріжний камінь.

(1 Проголосовало)

Світле Свято Воскресіння Христового – це ще й день милосердя і подяки.

Після урочистого Пасхального Богослужіння адміністратор церкви Святого Йосафата м. Червонограда о. Михайло Нискогуз щиро дякував усім гірникам Прибужжя, керівникам шахт (називаючи їх поіменно), допоміжних підприємств та організацій, адміністрації ДП «Львіввугілля» за безкорисливу допомогу, пожертви, які вони надають на оздоблення храму, здійснення робіт з розпису, інші благочинні справи.

- Такі пожертви – тільки на Славу Божу! – наголосив отець-парох.

Тарас ЛЕХМАН

(1 Проголосовало)

Ікони в українському християнстві набули особливої пошани, тим паче – чудотворні. Ось такою святинею може пишатися і Червоноград – Кристинопільською Матір’ю Божою, яка не раз рятувала люд від лиха, зцілювала і зцілює хворих.

Зберігається ікона в Кристинопільському монастирі отців-василіан. Тривалий час вона була власністю родини Садовських, яка проживала на теренах Східної Галичини.

У 1765 році Станіслав Садовський передав цю родинну реліквію до монастирської церкви Святого Юра в Кристинополі. Вже тоді ікона славилася як чудотворна. Про це свідчать одинадцять срібних табличок із зображенням ласк (так звані – воти), які отримали люди, молячись перед нею.

У 1773 році ченці-василіани виготовили для Кристинопільської Богородиці срібну сукню і золоті корони, а через чотири роки о. Ігнатій Беньковський намалював з неї копію, яка збереглася до наших днів.

1815 року австрійська влада нахабно обдерла коштовності з ікони, бо казна була порожньою… Отож, знайшли чим її поповнювати. Але тодішній ігумен Маркіян Тарнавський наказав виготовити новий наряд. Сукня була зроблена з дерева, дуже гарно різьблена і позолочена. У такій прикрасі ікона пробула до 1901 року. Цього ж року о. Маркіян Повх завдяки фінансовимпожертвампарафіян виготовив нову сукню і корону. Все – зі срібла. В часі торжества о. Мелетій Лончина написав пісню «Пресвятая Діво Мати…», присвячену КристинопільськійБогородиці.

У монастирських книгах залишилися записи про численні дива, пов’язані з оздоровленням хворих завдяки молитвам дочудотворної ікони Кристинопільської Богоматері. Не раз Божа Мати рятувала церкву і монастир від пожеж, хоч горів увесь Кристинопіль.