Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(1 Проголосовало)

Багато мешканців Червонограда побувало у василіянській церкві Святого Андрія Первозванного, що у Львові, і молилися біля чудотворної ікони Деревнянської Матері Божої. Принаймні, учні катехитичних шкіл, а такі духовні освітянські заклади  функціонують при храмах нашого міста, неодмінно відвідували цю церкву під час колективних екскурсій Львовом. Але не всі (і дорослі, і діти) знають історію святині зі села Деревня Жовківського району. Саме село розташоване неподалік траси Львів-Червоноград.

Перша згадка про чудотворну ікону датується 1786 роком. А сталося ось що…

Одне бездітне подружжя з цього села тривалий час молилося вдома перед іконою Богородиці, аби благословила їх потомством. Діва Марія вислухала молитви, і жінка у віці 42 роки (на той час – дуже рідко) народила хлопчика. Однак дитя було незрячим. Та батьки не зневірилися у Божому милосерді і милосерді Пречистої. Ще п'ять років ревно благали у молитвах Пресвяту Богородицю, щоб дарувала зір для їхньої єдиної дитини, щоденно відмовляли вервиці біля ікони. Вони вже тоді відчули її неймовірну силу.

На свято Успіння мати розповідала незрячому синочкові, якою доброю і гарною є Пресвята Діва Марія, з надією дивлячись на ікону.  І раптом дитя вигукнуло:

- Яка гарна Мати Божа!

Сталося ще одне диво – хлопчина прозрів.

Втішені батьки вирішили, що не мають ні морального, ні, тим паче, християнського права тримати таку чудотворну ікону вдома, тож передали святиню до монастиря отців-василіан у Жовкві. Тоді ж, на знак вдячності за ласки, отримані при іконі, вони власним коштом справили для неї дерев'яні шати. Богородиця не раз творила дива і зцілювала хворих. Ще на початку XX століття і пізніше про це писав «по гарячих слідах» журнал «Місіонар».

…Наступали часи репресій проти УГКЦ. У 1948 році на свято Благовіщення стараннями отця-василіанина Антонія Масюка ікону було перевезено із Жовківського до Крехівського монастиря. Як з'ясувалося згодом – тимчасово. Радянська влада закривала всі греко-католицькі чернечі обителі і церкви. Виняток (і то не для всіх) – хто перейшов на московське православ'я.

Та все ж саме о. Антонію Масюку, за Божим Провидінням, судилося врятувати Деревнянську Богоматір з вогню, коли після закриття і Крехівського монастиря місцеві атеїсти на свято Успіння палили на вогні ікони та інший церковний утвар. З тих пір о. Антоній ніколи не розлучався з чудотворною іконою. Власне, завдяки його молитві до Деревнянської Матері Божої зійшла в день Благовіщення благодать на невиліковно хвору дівчинку, донечку місцевого атеїста. Безневинна дитина отримала чудесне зцілення.

Чудотворна ікона ще довго перебувала у підпільному монастирі отців-василіан у с. Мелехів, що неподалік Львова. 18 січня 1990 року її було встановлено у василіанському монастирському храмі Святого Онуфрія у Львові, а 12 грудня цього ж року перенесено до львівської церкви Святого Андрія Первозванного, де вона зберігається і тепер. 27 червня 2001 року Деревнянську чудотворну ікону Матері Божої коронував Папа Римський Іван Павло II під час Божественної Літургії у Львові.

 

Тарас ЛЕХМАН

(1 Проголосовало)

Кожен день приносить в українські родини сумні звістки зі Сходу держави: від рук сепаратистів, доморощених тетористів та найманців гинуть бійці Збройних Сил України, нацгвардії, правоохоронних органів, мирне населення і, на жаль, серед нього – діти. Лихо сягло і терен Сокальщини – повернувся додому у домовині військовослужбовець Віктор Сивак.

Один мій знайомий сказав: «Памятаймо про воїнів, які поклали свої голови за Україну! Вони – наші Герої і наші Ангели-Охоронці, навіть тепер, на Небі!».

Щонеділі у греко-католицькій церкві Св. Йосафата м. Червонограда після Святої Літургії парафіяни читають молитви за убієнними.

Степан ГРИЦАЙ

(1 Проголосовало)

26 червня Страдч прийняв тисячі мирян, які прибули сюди на Всеукраїнську прощу, присвячену пам’яті страдецьких блаженних, Дню мирянина і 25-літтю виходу УГКЦ з підпілля.

У програмі – Молебень до блаженних, піша хода площею біля Страдецької гори, Архиєрейська Свята Літургія, Хресна дорога тощо. Багато прочан приступило до сповіді і Святого Причастя, отримало благословення духовних отців.

На прощі побували й парафіяни з греко-католицьких церков Червонограда, Сокальщини, священики.

(2 Голосов)

19 червня християни східного обряду відзначили празник Пресвятої Євхаристії. За церковними канонами, це величне свято завжди переноситься на найближчу неділю.

Отож, 22 червня після Богослужінь миряни святили віночки. А в Червонограді вже стало доброю традицією, яку зініціював настоятель Кристинопільського василіанського монастиря Святого Юра о. Ігнатій Москалюк, у такі дні здійснювати Євхаристиійний обхід містом, з молебнями та духовними піснями. Зазвичай, він «стартував» від василіанського монастиря. До ченців долучилися священики інших греко-католицьких церков і парафіяни.

(1 Проголосовало)

Упевнені, що багато мешканців Червонограда вже побували (а то й не раз) у присілку Заглина поблизу Рави-Руської, в мальовничому Розточчі. Церкви нашого міста навіть організовують колективні поїздки парафіян на Марійські прощі, які тут відбуваються регулярно. Пресвята Богородиця завжди кличе до себе, а цілюще джерело дає нам оздоровчу силу…

Заглина – частина села Монастирок Жовківського району. Воно відоме саме отим чудотворним джерелом, де, за переказом, обявилася Матір Божа.

Існує розповідь, що у XVII столітті дівчині-пастушці Марусі одного разу під час молитви з’явилася Діва Марія. Маруся була вкрай здивована, але не розгубилася. Вона відразу розповіла про появу Пречистої односельцям і священику, показала місце зяви. Але, як часто трапляється, не всі дорослі повірили. Були й такі, що сміялися з неї, глузували. Дитина плакала… Та якось підвела очі вгору і знову побачила свою Небесну Гостю. Маруся промовила:

- Вона – тут! Я бачу Її!

На прохання Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося диво: з-під землі почало бити джерело. З того часу і понині місцеві жителі називають джерело лірично й романтично – Марусею.

У 1872 році єпископ Перемиський І. Ступницький надав джерелу у Заглиній статус відпустового місця.

13 вересня тут щорічно святкують празник Положення пояса Пречистої Діви Марії. Втім, це святе місце щодня кличе християн до себе.

Тарас ЛЕХМАН