Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(2 Голосов)

Тарас Лехман, 13 березня 2014

Цього рокусвятиня Червонограда – Кристинопільський монастир отців – василіан відзначає 250-ліття.

Але початки його історії сягають не 1764, а 1762 року, коли тодішній власник Кристинополя Франциск Селезій Потоцький задумав заснувати у місті (власне, у той ще час невеличкому містечку) дім для місіонерів Чину Святого Василія Великого. Вони вже доволі розгалужено й активно діяли на теренах Галичини, зокрема у Прибужжі.

Відтак магнат звернувся до єпископа Белзького та Холмського Максиміліана Рилла, щоб той віддав управу парафією у Кристинополі отцям-василіанам.

Тоді малочисельна українська громада мала для своєї духовної обслуги невеличку деревяну церкву. Саме на її місці граф Потоцький постановив збудувати василіанський монастир і василіанську церкву. Проект було затверджено протоархимандритом Іпатієм Білинським.

1764 року, на саме Різдво Христове, чернеча братія із сусіднього Волсвинського монастиря перейшла до Святоюрської церкви у Кристинополі. І з цих пір бере свій відлік часу монастир. Першим ігуменом нової чернечої обителі став о. Теодозій Грегорович.

Коли у 1768 році велика пожежа доволі серйозно пошкодила церковний дах, завдала й інших збитків, у 1771-1775 роках дійшло до будови нової церкви і монастиря, які красуються і тепер. Щоправда, у цей проміжок часу (до сьогодення) проводилося кілька реставраційно-будівельних робіт. Ігуменом новозбудованого монастиря став о. Корнилій Сорочинський.

Кристинопільський василіанський монастир почав відігравати важливу роль у духовному житті громади нашого краю. До нього були прилучені два сусідні монастирі – у Волсвині та Городищі. А небесним покровителем монастиря обрали Святого Юрія, якого, за календарем, церкви східного обряду вшановують 6 травня. Тож цього дня в монастирській церкві – храмове свято.

З року в рік ця чернеча обитель неустанно поширювала коло своєї місійної діяльності та катехизації населення, що обіймало аж три єпархії: Холмську, Володимирську і Луцьку.

(3 Голосов)

23 жовтня 2011 року (тобто, рік тому) у Червонограді було освячено тимчасову церкву (каплицю) для новоутвореної парафії Введення в храм Пресвятої Богородиці. Споруда знаходиться у районі селища Ватутіна. Адміністратором нової парафії призначили отця Павла Василишина. Таким чином на теренах нашого міста зявилася ще одна християнська спільнота УГКЦ.

Рік тому Божественну Літургію з нагоди відкриття каплиці очолив Правлячий Архирей Сокальсько – Жовківської єпархії, владика Михаїл Колтун. З єпископом співслужили ієромонах Кристинопільського монастиря Святого Юра Ігнатій Москалюк, місцеві священики Михайло Нискогуз, Володимир Ващук, душпастирі з інших парафій. Тоді участь в урочистостях взяли парафіяни, сестри Згромадження Святого Йосафата, міський голова Ігор Чудійович.

Територія під будівництво нового храму знаходиться поблизу річки Солокія. Там і встановили тимчасову капличку, яка свого часу також слугувала тимчасовою капличкою для парафії невдовзі спорудженої церкви Пресвятої Богородиці – Владичиці України, що у районі автобусної зупинки Стара Шахтарська. Облаштування території та будівельні роботи розпочали у листопаді 2010 року.

У своїй проповіді владика Михаїл Колтун закликав присутніх жити згідно принципів християнської моралі. І тепер залишаються актуальними його слова: «Якщо ми не молимося, то маємо проблему в собі, а не в комусь».

Це свято річної давності завершилося подячними промовами, окропленням свяченою водою зовнішніх стін каплиці, прилеглої території та всіх вірян.

І пам’ятаймо, що сьогоднішній день також стане історією!

(9 Голосов)
Приємною подією у християнському житті міста стало освячення церкви Пресвятої Богородиці, яке відбулося 6 вересня 2009 року. Ще п’ять років тому було освячено наріжний камінь наріжний камінь і хрест майбутньої церкви на Старій шахтарській. Згодом відбулося посвячення каплички церкви Пресвятої Богородиці і в місті народилася ще одна греко-католицька громада. А через три роки виросла справжня пам’ятка архітектури - дерев'яна п'ятикупольна церква. Вона побудована у гуцульському стилі XVIII століття. Об'їжджаючи карпатські краї у пошуках майстрів для будівництва храму настоятелю церкви пощастило знайти умільця, який вже мав готовий проект будівлі. Ця церква є зв'язком між минулим і сьогоднішнім. Саме в таких церквах молилися наші прадіди, діди, батьки, вона є взірцем церков Галичини XVIII століття. Споруджували новий храм із зрубів дерев Яремча без жодного цвяха. Використовували в будівництві лише природні матеріали - дерево, камінь, метал. Бічний престіл Богородиці Неустанної Помочі вирізьбив Іван Гладій за проектом художника Богдана Панчишина. Престіл виконав червоноградець Василь Войнович.
 

Цю інформацію ми отримали завдяки старанням працівників Центральної Міської Бібліотеки міста Червонограда.

(9 Голосов)
Історія парафії св. Йосафата УГКЦ у м. Червоноград творилась протягом 14 років. Заклали камінь під нову церкву ще у 1991 році. Громада складалася з політв'язнів і їх родин, які за любов до своєї Батьківщини провели свою молодість у сталінських концтаборах, і не маючи матеріальних благ, хотіли побудувати величний храм.
У новому соборі тепло, оскільки храм має автономне газове опалення, до того ж підлога також з підігрівом. У великих підвальних приміщеннях проводитимуться заняття недільної школи, репетиції церковного хору. Храм унікальний. На будівництво пішло тисячі кубометрів піску, цементу, цегли, бетону, деревини, арматури і залізобетонних плит перекриття. В основному побудований храм за пожертви віруючих, декілька відсотків дала наша діаспора. Велику лепту у будівництво храму вніс настоятель церкви о. Михайло Нискогуз. Але найвища цінність храму, що в щирій молитві, тяжкій фізичній праці на велику Богоугодну справу він об'єднав парафіяльну громаду. Бронзову скульптуру Христа, котра розміщена перед новою церквою, пожертвували друзіпарафії.
(6 Голосов)
Колишній костел Св’ятого Духа є найдавнішою спорудою Червонограда. У 1692 році за кошти Юзефа - Феліціана Потоцького було споруджено храм Зіслання св. Духа. Споруда костелу була виконана в стилі бароко. В інтер’єрі костелу ще до 1990 року зберігався розпис XVIII століття і дещо пізнішого періоду. Сюжет більшості розписів становили сценки з життя святого Бернарда та інших видатних діячів цього ордену. Розписи належали пензлю придворного художника Франца-Селезія Потоцького - Станіславу Строїнському. Вівтар костелу також був характерним для доби бароко. Його прикрашали дерев'яні різьблені скульптури, що були характерні західноукраїнським костелам. Навколо центральної частини розміщувалися фігури святих Бернарда та Франциска. На деякій відстані від них стояли статуї пап Григорія і Урбана. Вівтарі в бічних каплицях були виконані за рахунок ілюзорного живопису.
Славився костел своєю реліквією - мощами святого Климентія. При костелі діяв бернардинський монастир. В період найбільшого розвитку міста в монастирі жило 10-12 монахів і кілька послушників. Будівля неодноразово потерпала від пожеж. Після великої пожежі 1852 року у костелі художник Станіслав Родецький поновив поліхромію С. Строїнського. Війни XX століття не завдали шкоди костелу та монастирю. Лише у 1944 році була пошкоджена верхівка купола. Після 1951 року, коли територія відійшла до СРСР, костел був недіючим і використовувався не за призначенням. Поступово він перетворювався в руїну.