Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(0 Голосов)

 

До славетних українських золотарів минулого належить Олексій Тимофійович Іщенко.

Дата народження майстра невідома, а помер він 1811 року. Працював у Києві, мав майстерню. Виконував замовлення Києво-Печерської лаври і Михайлівського Золотоверхого монастиря.

1778-1779 років позолотив лаврські Трапезну і Всіхсвятську церкви. Опісля куполи Успенського собору та куполи Великої дзвіниці. Тут він працював у співавторстві.

1784 року Олексій Іщенко виготовив срібні карбовані царські врата Воздвиженської церкви, а наступного року викарбував срібні накладні прикраси для її престолу.

Цей майстер-золотар також створив шати на ікони «Введення в храм Богородиці», «Преподобні отці печерські», «Катерина», «Успіння», «Севська Богоматір». Здебільшого оздоблював ікони для Михайлівського Золотоверхого собору.

 

 

(0 Голосов)

 

Розвиток української сакральної архітектури відбувався під значним впливом тих тенденцій, що виникали в інших регіонах Європи. Наприклад, в Україні набули поширення церкви-ротонди, які зводилися у Візантії та прилеглих до неї державах.

Храми-ротонди стали рафінованим виразом споруд центричного типу. Церква Святого Георгія в Солуні, що стала провісником нової течії у церковному будівництві, була споруджена наприкінці IV століття на основі давньоримської купольної споруди. Святині такої просторової організації набули поширення у східному християнстві. Така конструкція храму щонайкраще відповідала своєму призначенню. Внутрішня організація простору збирає людей у гурт, громаду для слухання Євангелії та проглядається в обрисах багатьох церковних будівель, зведених у Чехії, Словаччині, Болгарії, Угорщині та в інших державах, в т.ч. - в Україні.

Храми цього типу стали будувати у слов'янських землях (найперше у Моравії) завдяки діяльності видатних просвітників Кирила і Мефодія, починаючи з кінця X століття. Саме такі святині були споруджені у Велеграді, Микульчицях (Моравія), Михайлівцях (Словаччина), на західноукраїнських землях - у Перемишлі, Дрогобичі, Збаражі, на Закарпатті і в Київській Русі загалом.

В основі багатьох прекрасних давньоруських храмів лежить вихідна конструкція - ротонда, доповнена численними архітектурними деталями, оздобами.

Дотримуються принципів такого будівництва і тепер.

 

 

(1 Проголосовало)

 

Не так вже й багато імен українських іконописців минулого відомі нашим сучасникам, або ж знаємо про них доволі мало. Наприклад, що відомо сучаснику про Якова (Ісихія) Гнатовича Гловацького (інша версія прізвища - Головацький).

Він народився у с. Віньківці (тепер смт. Хмельницької області). Достеменно дати народження і смерті - невідомі.

З 1762 року - художник Почаївського монастиря, пізніше - чернець.

У 1763-1782 роках працював у Загоровському та Підгорецькому монастирях. Для василіянської церкви у м. Бучачі (тепер - Тернопільської області) виконав низку композицій. Серед них - «Жертва Авраама», «Самсон зі львом», «Житіє Іоанна Дамаскіна і святого Володимира». На жаль, ці роботи згоріли під час пожежі 1865 року.

Яків Гловацький також є автором портрета М. Потоцького - засновника Бучацького монастиря, представника родини Станіслава Щасного Потоцького - «кристинопільського графа».

 

 

(0 Голосов)

 

Чимало архітектурних пам'яток вітчизняного зодчества залишаються маловідомими для широкого загалу. До таких, мабуть, належить церква Святого Духа у селі Потелич поблизу Рави-Руської...

Вона споруджена 1502 року і є найстарішою церквою Львівщини та тридільною в Україні - загалом. За переказами, Богдан Хмельницький побував на Богослужінні у цьому храмі, коли чекав із розвідки вістуна. А фантастичний стінопис 1620-1640 років є справжнім шедевром храмового настінного іконопису.

Церква Святого Архістратига Михаїла посідає чільне місце у музеї народної архітектури та побуту «Пирогово» неподалік Києва. Примандрувала вона до музею із села Дорогочинки Фастівського району на Київщині. Приблизна дата будівництва храму - 1528 рік.

Науковці твердять, що це найдревніша із збережених дерев'яних святинь центру та півдня України.

 

 

(0 Голосов)

 

До найдревніших святинь української сакральної архітектури належить церква Святого Юра у Дрогобичі.

Це один з найдивовижніших храмів Львівщини і водночас діючий музей, архітектурна пам'ятка світового значення, знана як «справжня поема в дереві». До Дрогобича вона потрапила 1657 року з села Надоїв на Прикарпатті. До слова, купили її не за гроші, а виміняли на сіль, яку видобували в Дрогобичі. Особливість храму у тому, що його звели без жодного цвяха, усі дерев'яні частини скріплювалися дерев'яними кілками.

Датують святиню XV-XVI століттями. Ще одна цінність - іконостас та настінні розписи XVII століття. Адже в Україні налічується лише десяток святинь, у яких донині зберігаються первісні розписи. Вони унікальні, бо відображають, як уявляли пекло і рай тогочасні українці. Цікавим, зокрема, є розпис біля хорів: пара коханців та п'яниця, яких чорт везе на тачці прямо у пащу Левіафана. Вражає і зображення пекла, в якому чомусь перебувають лише... жінки.