Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
(0 Голосов)

 

(Нотатки з журналістського блокнота)

Десяток років тому написав і надрукував у пресі рецензію на збірку духовної лірики авторки вже старшого віку. (З етичних міркувань не називатиму її прізвища). Перед тим вона отримала схвальні рецензії-рекомендації на друк збірки від трьох священиків — представників УГКЦ, УАПЦ, УПЦ-КП. Як кажуть, повний екуменізм! Вірші справді заслуговують уваги, цікаві, оригінальні, насичені образністю, глибокими філософськими роздумами. Тож духовні отці не помилилися, коли давали своє “добро”, “благословення” на видання рукопису. До речі, частину віршів авторка написала російською мовою, адже виховувалася в російськомовній сім'ї. І ця мова для неї — материнська. Гріх її забути! Зрештою, кожен має право молитися до Господа своєю рідною мовою. Тим паче, що її вірші — це своєрідні молитви.

Коли рецензія вже була надрукована у пресі, авторка, наче “на сповіді”, щиро розповіла мені таку цікаву історію про себе...

... Я — росіянка, Але бачите, що розмовляю і пишу українською. Після закінчення педагогічного інституту все своє трудове життя присвятила школі, викладала російську мову і літературу, була переконаною атеїсткою. Хоча бабуся (дай їй, Боже, Царство Небесне) завжди напоумлювала мене: “Пам'ятай, що ти хрещена!..”.

Ще наприкінці 80-х — початку 90-х років минулого століття, коли почали відроджуватися церкви, тим паче, коли Україна стала незалежною, а люблю Україну всім серцем своїм, почала і я відвідувати храм. До того ж, вийшла на заслужений відпочинок — часу вільного вдосталь. Зізнаюся, що відвідувала церкву з цікавості, зрештою, тому, що й інші відвідують, але робила це без глибокої віри, без належного осмислення.

Та якось заманили мене до себе Свідки Єгови, все цупкіше і цупкіше обмотували своїми тенетами. Проте, у деяких питаннях не хотіла погоджуватися з ними, бо вже багато чого дізналася з вчення християнської Церкви, почула з уст священиків, ревних практикуючих християн. Наприклад, бентежило, чому Єгови не визнають святою Діву Марію, не визнають її Богородицею, чому не визнають Ісуса Христа нашим Господом... Тому сама, без стороннього впливу і коментарів вирішила ретельно вивчати Святе Письмо. І ось натрапила на розповідь про перше чудо Ісуса Христа, яке Він здійснив на прохання своєї Матері у Кані Галилейській, перетворивши воду на вино. (Хоч спочатку завагався). Ще раз і ще раз прочитала цей уривок з Нового Завіту і зробила такий висновок: “А якщо попросити Богородицю, попросити через щиру молитву, щоб Вона попросила (даруйте за повторювання слова) свого Сина, аби Той здійснив чудо (ні-ні, не для мене, а, скажімо, для сусідського хлопчика, який важко хворіє, щоб одужав), то невже Богородиця Мати не вислухає це прохання і не попросить свого Сина, а Син не послухає Матері?..”.

Хай звучить це наївно, але цими міркуваннями я поділилася зі Свідками Єгови. Ой,що тоді було! Налетіли на мене, мов те чорне вороння, каркають:

- Це все образи, метафори. Це все побрехеньки!..

- Викинь це з голови, викинь зі свого серця!..

Так, тоді я викинула дещо з голови і зі свого серця, але не Богородицю, Ісуса Христа, Христову Церкву...

Тарас ЛЕХМАН, журналіст

P.S. Звісно, як журналіст, я не маю права і не хочу ображати релігійні почуття інших. Отож, подаю ці нотатки, як дискусійні...