Березень інколи називають «котячим місяцем». Наші улюбленці, чотирилапі пухнасті друзі справляють у березні свої «весілля». Нявчать, несамовито верещать, б’ються… Звідси народне висловлювання: «Кричить, наче березневий кіт». Комусь таке надокучає, особливо вночі, коли під котячий вереск годі заснути, а хтось з цього сміється. Нічого не вдієш. Такими котиків створила Природа.

А ще у березні брунькує, розпускається верба. Оті пухнасті бруньки якраз і називають «котиками». Як тут не провести аналогію?!.

У ставленні до котів людей умовно можна поділити, мабуть, на три категорії: ті, що люблять котиків, вони для них симпатичні тваринки; ті, що ставляться до них з огидою; ті, яким до них байдуже.

Щоб там не було, але чимало людей намарно вірять: якщо чорний кіт перебіг дорогу – буде нещастя; сірий кіт – на щастя; молодята на весілля вклонялися рудому котові, щоб приніс благополуччя… Новосели спершу пускали у хату кота, де він ляже, там і ставте ліжко. Він відчуває позитивну енергетику.

Ох, чого тільки не кажуть про котів…

Щоправда, котики бувають різними: ніжні, лагідні, вміють заспокоїти, зняти стрес (ось така собі терапія за допомогою чотирилапого друга); працьовиті, які активно ловлять мишей, допомагають по господарству; агресивні, яких краще до рук не брати; хижаки, які полюють не стільки на мишей, як на курчат, каченят, горобчиків, ластівок; хитрі та підступні, люблять щось поцупити зі столу; ледарі, яким подавай готову їжу під ніс, а біля мордочки може мишка спати…

Все ж, у більшості з нас вони викликають певну симпатію. Про котиків складено дитячі колискові, вони є персонажами дитячих казок (і не тільки народних). Давня мудрість говорить: «Хата без кота – це дім без господаря», «Де нема кота – там миші господарюють».

Апокрифічна легенда розповідає про кота таке. Бог доручив котові постерегти мішок з котами, але не зазирати у нього. Кіт не втерпів, хотів дізнатися, що там у мішку, розв’язав та й зазирнув у нього. Миші враз порозбігалися. Тепер він змушений все своє життя котяче ловити мишей і спокутувати гріх…

У народі кажуть:

- З’їв кіт сало і кричить, що мало.

- Кіт – ледар, а пес – господар.

- Не вір котові!..

- Кіт умивається – гостей очікує.

- Любить кіт сало і сметану.

- Спить, наче кіт…

- Киця лащиться, але й дряпає…

- Кіт з хати – миші танцюють (миші на стіл).

- Кота в мішку не купують.

- Якби киця не скакала, то би ніжки не зламала.

- Не все коту Масниця, треба і піст знати.

- Чує кіт у глечику молоко, та морда коротка.

Народні прикмети:

- Якщо кіт не злазить з печі – буде холодно надворі.

- Кіт на мороз на припічку ховається.

- Коти люблять перед дощем спати.

- Кіт спить, згорнувшись клубочком – на погіршення погоди.

- Кіт дряпає підлогу, двері – перед вітром.

Тарас ЛЕХМАН