Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(0 Голосов)

 

 

Українська Православна Церква - Московського Патріархату (вважайте - філія Російської Православної Церкви в Україні, тому така штучна прихована назва) не лише служить в нашій державі російським інтересам, але й провокує антиукраїнські настрої. Отож надання томосу власне Українській Православній Церкві, яка безпосередньо буде підкорятися Вселенському Патріарху, а не Москві, для неї - доволі болюче питання.

Особливо це відчутно у Києві та Наддніпрянщині загалом. Бачачи антиукраїнську сутність Московського Патріархату, ті, які не є практикуючими християнами, стало критично ставитися до всього християнства взагалі. Звучать пропозиції посилити контроль держави над церквою та церковним життям. У випадку Московського Патріархату таке посилення було б виправдане з точки зору захисту національної безпеки України, але, звісно, не торкатися інтересів УПЦ-МП. Загалом же воно не відповідає здоровій моделі співіснування Церкви і Держави. Щоправда, були випадки, коли держава змушена була втрутитися у життя релігійної спільноти, яка, скажімо, пропагує суїцид (самогубство). Приклад - біле братство в Україні.

Окрім антиукраїнської діяльності керівництво РПЦ та її священики набули непривабливого іміджу з огляду на їхні моральні якості. Скандали з розпустою, пияцтвом та зажерливістю священиків, ченців, вищого духовенства РПЦ (чи того ж УПЦ-МП) підривають довіру до церкви як такої. Нарешті, ситуацією в Московському Патріархаті хочуть скористатися відверті вороги християнства.

Для нас, українців, є очевидною потреба в протистоянні українським настроям в лоні московського православ'я, яке є відверто політизоване імперськими ідеями, потрібно протистояти тим, хто хоче перетворити боротьбу проти московського церковного впливу на боротьбу проти християнства. Бо це не так! Погодьтесь, в Україні здавна співіснують різні церкви, різні конфесії, релігії, віросповідання. Однак пам'ятаймо, що ми - українці!

 

 

(0 Голосов)

 

 

Попри апологетику російської пропаганди, Московський Патріархат залишається неканонічним. Як це сталося?..

У 1448 році в Москві було обрано власного митрополита, який відтоді мав титул «митрополит московський і всієї Русі». Оскільки таке обрання суперечила всім канонам і церковним правилам, то Вселенський Патріарх не затвердив московського митрополита і понад 100 років московська церква ніким не визнавалася (була неканонічною). В Україні у той час функціонувала законна Київська митрополія, заснована ще Володимиром Хрестителем у 988 році.

У 1589 році під час візиту Константинопольського Патріарха до Москви, московський цар Борис Годунов почав вимагати визнати московську церкву та надати їй статус патріархату. Коли патріарх відмовився, його ув'язнили і протягом року протримали у полоні. Зрештою, після ув'язнення та погроз Патріарх пішов на поступки і визнав московський патріархат. Таким злочинним шляхом ця церква отримала визнання.

Наступним важливим кроком було отримання московським патріархатом контролю над Київською митрополією (від якої він раніше відколовся). Після трагічних подій XVII століття - боротьба Козацької України за національне визволення, а згодом Руїни, Москві вдалося захопити Лівобережну Україну. Прагнучи тут закріпитися, московити взяли під контроль і Українську Церкву. У той час Константинопольський Патріарх часто ставав інструментом політики турецьких султанів. Московити дали хабар турецькому візиру, і той змусив Патріарха зректися Київської митрополії на користь Москви. Це сталося 1686 року.

Не повторюймо помилок минулого!

 

 

(0 Голосов)

 

Уже тридиційно 24 листопада Апостольство Доброї Смерті церкви Св. Йосафата м. Червонограда бере участь у нічних чуваннях у м. Володимирі-Волинському, яке є батьківщиною священномученика Йосафата. Прибули спільноти з м. Сокаля, Львова, Івано-Франківська, Тернополя. Усіх прочан радо зустрів о. Марко, ЧСВВ, настоятель храму.

Нічні моління почалися Святою Літургією за померлі душі, за жертви Голодомору. Проходили вони під проводом о. Порфирія, ЧСВВ, духовного провідника Апостольства Доброї Смерті по Україні. Відбулися: Молебень до св. Йосафата, Хресна Дорога зі Страждальною Богородицею, Вервиця до св. Йосафата, Вервиця за нашу Батьківщину, за мир, за душі в чистилищі, Вервиця до Св. Духа, до Божого Милосердя, а о 4 год. зранку Свята Божественна Літургія і наука о. Порфирія. Як завжди були бажаючі вступити у наше братство, серед яких наймолодша - Вероніка Морозова (смт. Гірник), яку ми щиро привітали. На закінчення отримали благословення і окроплення свяченою водою. Усі щасливі повернулися додому, щоб продовжити молитву у нашому храмі Св. Йосафата.

Галина КІЩАК, ревнителька АДС церкви Св. Йосафата

(0 Голосов)

 

14 грудня відзначаємо день старозавітного пророка Наума. За старих часів саме цього дня діти йшли до школи. Казали: «Святий Наум наставляє на ум».

Відправивши дитину до школи, батьки зверталися з молитвами до Святого Наума, щоб наука дітям добре давалася. Адже чим би в майбутньому людина не займалася, нема такої сфери діяльності, де не знадобився б розум. А коли як не в дитинстві навчатися різного роду премудростям наук?.. Допитливий дитячий мозок здатен, ніби губка, усотувати найрізноманітніші знання. Практичні навички, досвід, майстерність приходять згодом через наполегливу працю.

За народними віруваннями, у ці дні вовки починають ходити зграями. І тільки на Йордан їх розженуть постріли мисливців.

У давнину також були переконані: якщо цього дня впіймати вовка, не зашкодити йому, то твоя дитина стане найрозумнішою, адже перебере на себе всю його хитрість і кмітливість, що ними наділила тварину природа, аби вона змогла вижити в жорстоких умовах лісу.

 

(0 Голосов)

 

 

13 грудня у церквах східного обряду вшановують Святого апостола Андрія Первозванного.

Він був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом привів до Спасителя свого рідного брата - Святого апостола Петра. Андрій із братом раніше займалися рибальством. І відправився Андрій із проповіддю Святого Слова у східні країни, до Дніпра.

Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря, на теренах майбутнього Києва. Літопис, який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва саме Андрієм Первозванним: «На цих горах засяє ласка Божа, буде велике місто...». Втім, як стверджують історики, це лише прекрасна легенда...

До того, як церква почала відзначатися свято Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє народне свято, яке пов'язане з дохристиянською обрядовістю та ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування. Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами та розвагами андріївські, як і катериненські вечорниці припадають на час Пилипіського посту й не відповідають нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію не дали бажаних результатів. Адже, незважаючи на те, що Андрій - християнський святий, все ж обряди та традиції цього дня сягають дохристиянських часів.