Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Церкви міста

Так вже традиційно склалося, що основою духовності українського суспільства є, передусім, Церква. Безперечно, не виняток цьому Червоноградмісто доволі поліконфесійне та полі етнічне. Є у нас православні, греко-католицькі, римо-католицькі храми, протестантські церкви… Така тенденція спостерігається ледь не з часів заснування КристинополяЧервонограда. Нас цікавить кожна церква, життя і діяльність кожної громади, зокрема у сфері пропаганди суспільної духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, виховання дітей, популяризації української культури, сакрального мистецтва… Про це – у рубриці «Церкви міста».

(0 Голосов)

 

30 червня — 1 липня IX з'їзд Апостольства Доброї Смерті відбувся на Ясній Горі у Гошеві Долинського району Івано-Франківської області, на базі василіянського монастиря Преображення Господнього, де зберігається чудотворна ікона Гошівської Богоматері. У з'їзді взяло участь понад 1,5 тисячі прочан з Івано-Франківська, Гошева, Радехова, Золочева, Дрогобича, Рогатина, Долини, Самбора, Лаврова, Львова, Надвірної, Бурштина, Чернівців, Галича, Яворова, Коломиї, Яремча, Калуша, Нового Роздолу, Дублян, Міжгір'я, Харкова, США (Нью-Йорк), Італії. Тільки з Червонограда (з церкви Священомученика Йосафата) були присутні 100 членів АДС. Вперше на такому духовному заході побувало 20 членів Апостольства зі Сокаля.

Почався з'їзд реєстрацією учасників. Після чого відбулася Вервиця до Божого Милосердя, на потім урочиста конференція, на якій виступив духовний провідник АДС о. Порфирій Шумило, ЧСВВ. Він же й привітав учасників з відкриттям з'їзду. Отець Василь Білаш також привітав членів Апостольства і передав благословення Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука, розповів про діяльність цієї спільноти в Україні. Настоятелька Апостольства с. Даниїла Почтар проаналізувала роботу членів АДС за попередній рік. Тепер спільнота налічує 35 тисяч членів. Протягом року (з часу проведення VIII з'їзду) створено 7 нових осередків, організовано 10 молитовних зустрічей та 5 місій. Сестра Даниїла наголосила, що наступного року - 20-ліття створення АДС, тривають зйомки фільму про діяльність Апостольства.

Також виступили ревнителі осередків з Харкова, Львова (церкви Св. Андрія), Чернівців, Івано-Франківська. Надія Погайдак з Нью-Йорка прочитала вірш-привітання від членів місцевого осередку АДС, подарувала ікону Страждальної Богородиці, інкрустовану бурштином.

Після цього була проведена спільна Вервиця до Гошівської Богородиці. Діти, члени АДС церкви Св. Йосафата м. Червонограда - Марія Тесленко та Анастасія Булега склали свої вітання учасникам з'їзду, настоятелю монастиря о. Веніаміну, ЧСВВ та духовному провіднику о. Парфирію, ЧСВВ, побажали плідної праці в утвердженні духовності.

О 18.00 розпочалася Свята Літургія, а після неї - Молебень до Пресвятого Серця Христового (оскільки червень - місяць Ісуса Христа), обхід з Найсвятішими Тайнами довкола монастирської церкви, Хресна Дорога, панахида за всіма померлими членами Апостольства, Акафіст до Страждальної Богородиці, співана Вервиця до Божого Милосердя, Молебень до Пресвятої Богородиці.

О 4.00 (ранку) також відправили Святу Літургію, де кожен мав можливість з'єднатися з Христом, отримати Боже Благословення.

На завершення - 38 мирян з церкви Св. Йосафата м. Червонограда, Сокаля та Сокальського району (Белз, Жвирка, Себечів, Муроване, Копитів, Жужеляни, Суховоля), Тернополя, Львова поповнили ряди АДС: Любов Гіга, Ірина Ільницька, Руслана Єрьоміна, Любов Бережінська, Анна Кочан, Наталя Кісіль, Галина Галкіна, Галина Довган, Марія Крищук, Юлія Мордяхіна, Ірина Матвійчина, Надія Вовчак, Людмила Гринчук, Анна Прокоп, Ольга Тихончук, Галина Пришляк, Христина Мазур, Ольга Олійник, Леся Лесик, Анна Калиш, Надія Довба, Світлана Пивоварчук, Софія Семисюк, Леся Войтович, Віктор Марець, Валентина Степанчук, Наталя Палка, Анна Антонюк, Мирослава Баран, Іванна Баран, Ольга Іванчук, Любов Богун, Олександра Потоцька, Йосафат Перетятко, Любов Муравська, Марія Куп'як, Віра Сенюк, Світлана Ребізант.

Отець Порфирій Шумило ще раз поблагословив учасників з'їзду і подякував за участь. Тепер готуємося до X з'їзду і 20-річчя Апостольства Доброї Смерті.

Галина КІЩАК.

Ревнителька Апостольства Доброї Смерті церкви Св. Йосафата.

м. Червоноград

 

(0 Голосов)

 

(Подане за описом святителя Філарета, архієпископа Чернігівського).

* * *

За часів царювання римського імператора Максиміана жив на Сході у місті Іліополі шляхетний і багатий чоловік, еллін за походженням, на ім'я Діоскор.  Була у нього дочка Варвара, яку беріг він, “наче зіницю ока”, адже вона була його єдиною дитиною. Дівчина вражала своєю красою, і не було у тому краї нікого, вродливішого за неї. Боячись, щоб вона не припала до вподоби людям, нижчим за походженням (їх вважав недостойними одружитися із своєю дочкою), Діоскор збудував башту, де для Варвари впорядкували розкішні палати; її оточували виховательки, які заміняли покійну матір, і багато рабинь.

З вікон башти Варвара насолоджувалася прекрасним краєвидом мальовничої місцевості. Вона не могла намилуватися красою неба, пишнотою лісів, загадковістю гір. Проміння сонця і світло місяця, численні зорі породжували в її свідомості різні запитання.

- Хто створив усю цю красу? - питала вона у своїх наставниць.

- Усе це створили наші боги, - чула вона у відповідь.

- Як це боги? - запитувала Варвара.

- Ті боги, яких шанує твій батько і тримає їх у своєму домі - золоті, срібні, дерев'яні. Вони створили все, що ти бачиш, і твій батько поклоняється їм.

Але не вірила цим словам розумна дівчина і так міркувала: «Боги, яких шанує батько, зроблені людськими руками. Як же ці боги можуть створити небесний простір і всю земну красу?».

Так роздумуючи, дедалі частіше придивлялася вона до природи і намагалась у навколишньому світі знайти відповідь на своє запитання: хто все створив? І ось одного разу її святу допитливість осяяла благодать небесна, очам її розуму відкрилося бачення Єдиного і Неосяжного Бога, Який премудро створив Небо і Землю. Власним розумом дійшла вона до такого міркування: «Може бути тільки Один Такий Бог, Який створив Небо і утвердив основи Землі, осяяв усю Землю сонячним світлом, прикрасив її різними рослинами. Лише Один може бути Такий Бог, Який все влаштував і над усім промишляє». Так отроковиця Варвара через творіння пізнала Творця, і виконалися на ній слова пророка Давида: «Навчився з усіх діл Твоїх, Господи, у творіннях рук Твоїх навчився». Від такого розуміння Творця запалав у її серці вогонь Божественної любові і прагнення знайти когось, хто б розповів про Таїни Святої Віри і наставив на шлях спасіння (адже батько її Діоскор строго-настрого не дозволяв нікому наближатися до доньки, за винятком рабинь). Але сам Дух Святий невидимо повчав рабу Божу Варвару і відкривав їй корисні для душі істини. І жила отроковиця у башті, як одинокий птах, помишляючи про возвишене, і не прив'язувалося серце її до земного, не любила вона ані золота, ані дорогоцінного каміння, що так приваблювало її ровесників. І про заміжжя ніколи не думала, але пройнята любов'ю до Бога, всією душею заглиблювалася тільки у думки про Нього.

Коли настав час виходити заміж, то багато юнаків, що чули про невимовну красу дівчини, просили у Діоскора руки його дочки. Одного разу зайшов Діоскор у башту Варвари і почав говорити їй про заміжжя, про різних прекрасних женихів, які бажають її руки. Але вона опиралася волі батька, оскільки дорожила дівоцтвом своїм, як найдорогоціннішим скарбом. Довго батько вмовляв доньку скоритися його волі, та вона вперто стояла на своєму: «Якщо ти не припиниш примушувати мене до заміжжя, то скоро ти перестанеш називати себе батьком, бо я позбавлю себе життя, і ти втратиш єдину доньку».

Почувши таке, Діоскор вжахнувся і пішов від своєї доньки, не наважуючись далі про це з нею говорити. Незадовго спланував далеку подорож, сподіваючись, що Варвара скучатиме і після зустрічі на радощах погодиться виконати його волю. Від'їжджаючи, Діоскор звелів, щоб у його саду збудували гарну лазню з двома вікнами на південь, а рабиням наказав, щоби ті дозволили доньці виходити на прогулянку. Він сподівався, що спілкуючись з подругами, які радо виходять заміж, донька його й собі задумається над цим.

Коли Діоскор поїхав у далеку країну, Варвара, прогулюючись одного разу, познайомилася з християнами, які розповіли їй про Ісуса Христа. Вона дуже зраділа і хотіла дізнатися про Нього якнайбільше. Так Варвара почула про Божество Христа, про Його втілення, народження від Пречистої Діви, добровільні страждання і смерть, воскресіння і майбутню долю людства. Вислухавши це, свята діва загорілася бажанням охреститися. На той час у місцевість випадково прибув пресвітер під виглядом купця. Дізнавшись про нього, Варвара запросила його до себе, він посвятив її у Таїну віри і охрестив. Відтоді Варвара присвятила своє життя Богові, дні і ночі проводила у постійній молитві.

А в саду увесь час будувалася лазня за розпорядженням батька перед від'їздом. Одного разу пішла Варвара подивитися на споруду і, побачивши два вікна, попросила зробити й третє: мовляв, буде світліше у приміщенні (насправді захотіла вона, щоб ці три вікна були символом Пресвятої Тройці). Робітники спочатку не хотіли чинити всупереч волі Діоскора, але згодом Варвара їх умовила, пообіцявши взяти всю провину перед батьком на себе. Поблизу цієї лазні було джерело, оточене мармуровою огорожею. Ось одного разу свята прогулювалася поблизу цього джерела і намалювала на огорожі пальцем знак хреста. Накреслене перстом чистої діви залишилося на огорожі, немов би вкарбоване залізом, поряд також на камені відбився слід Варвари, з якого забило джерело, що стало цілющим для усіх, хто з вірою приходив до нього. Все це збереглося неушкодженим до часів святого Симеона Метафраста, який Іоану Дамаскіну оповідав страждання святої Варвари і говорив таке: «Навіть донині існує те джерело, що лікує хвороби христолюбивих людей так, що якби хтось захотів прирівняти його до хвиль Йорданських чи до Овечої купальні, чи до Силоамського  джерела, то не погрішив би проти правди, оскільки в тому джерелі діє сила Христова, яка творить багато чудес».

Прогулюючись одного разу кімнатою свого батька, свята побачила на почесному місці ідола і жахнулася від того, як сильно помиляються ідолослужителі. Вона плюнула на ідола і сказала:

- Нехай стануть подібними до вас усі, хто вам служить і просить допомоги у вас, бездушних... - І, сказавши це, повернулася до своєї кімнати у башті, щоб продовжити молитву.

Незабаром повернувся батько. Коли він після подорожі оглянув маєток, то помітив, що у новозведеній лазні замість двох вікон, як він хотів, зробили три. Почав лаяти робітників, та вони сказали, що так попросила зробити його дочка. Діоскор покликав Варвару, щоб з'ясувати, для чого вона про це просила. Свята сказала, що краще три, аніж два.

- Ти, батьку, наказав зробити два вікна в ознаменування двох світил - сонця і місяця, щоб вони світили у лазню, я ж просила зробити третє вікно, щоб зобразити Троїчне Світло, оскільки існує три вікна неприступного, невидимого, незаходимого і немеркнучого світла, яке осяває кожну людину, що приходить на світ.

Діоскор ще не розумів, про що говорить його донька, а тому відвів її вбік, до огорожі, на якій було намальовано хрест (щоправда, Діоскор його ще не помітив), і запитав:

- Як може світло з трьох вікон осявати кожну людину?

Свята ж відповіла йому:

- Послухай, батьку, і зрозумій, про що я говорю. Три іпостасі у Тройці єдиного Бога, Який живе у світлі неприступному, осявають і оживляють усяке створіння: це Отець, Син і Дух Святий. Тому і просила я влаштувати три вікна, щоб таким чином прославити Пресвяту Тройцю.

Потім показала Варвара зображення хреста на мармуровій огорожі і сказала:

- Ось я відтворила знамення Сина Божого, Який прийшов спасти світ, втілився від Духа Святого і Пречистої Діви Марії і добровільно постраждав на такому ж хресті, як зображено, адже він може відігнати бісівські сили.

Вислухавши це і багато іншого про Таїни християнської віри, жорстокосердний батько дуже розлютився. Він схопив меча і хотів відрубати дочці голову, але та почала втікати. Діоскор побіг наздогін і вже мало не впіймав своєї дитини, бо на її шляху була велика скеля. Свята звернулася з щирою молитвою до Бога, бо тільки в Ньому бачила свій порятунок. І сталося чудо: скеля розступилася, і Варвара змогла заховатися (подібно до Фекли, яка, втікаючи від безсоромних людей, порятувалась у такий спосіб). Діоскор же будь-що хотів знайти дочку і тому пішов вздовж гори. Він помітив двох пастухів, що пасли свою отару, а ті побачили святу, що побігла на гору і сховалась у печері. Підійшовши, Діоскор запитав, чи не бачили вони дівчину. Один сказав, що не бачив, а інший мовчки вказав місце схову. Цього пастуха у той же час спіткала кара Божа: він перетворився на кам'яний стовп, а отара його - на сарану...

Знайшовши доньку свою у печері, батько вивів її і почав сильно бити. Він топтав її ногами, тягнув по землі за волосся додому, де зачинив у темній комірці, поставивши на дверях печатку, і морив голодом. Сам пішов до правителя того краю Мартіана і розповів, що дочка його Варвара відреклася від богів, стала вірити у Розіп'ятого, і просив допомогти, аби повернути доньку до батьківської віри, а потім додав:

- Я зрікаюся її, бо вона зреклася моїх богів. Якщо вона знову не навернеться і не вклониться їм разом зі мною, то вона не буде мені донькою, а я не буду її батьком. Ти ж, правителю, маючи владу, катуй її, скільки дозволяє твоя влада.

Правитель, побачивши дивну красу дівчини і неземну вроду, почав умовляти її, щоб не цуралася древніх батьківських законів і не опиралася батьківській волі, адже від батька отримає вона спадок. Розумна дівчина розкрила перед ним усі недоліки і мізерність рукотворних божків, сповідувала і прославляла Ісуса Христа, говорячи, що відрікається від суєти мирської, шукаючи тільки небесних утіх.

Ігемон продовжував переконувати її, щоб не безчестила роду свого і не губила квіту юності своєї. Нарешті сказав він їй:

- Будь же сама милосердною до себе, прекрасна дівчино. Погодься принести разом з нами жертви богам, бо коли ти не вчиниш так, я буду змушений піддати твоє прекрасне тіло катуванням.

Свята ж діва відповіла йому:

- Я постійно приношу хвалу і жертву моєму Богові і хочу стати жертвою Йому, тому що Він один є Богом істинним, Який створив Небо і Землю, і все, що в них. Твої ж боги бездушні та нікчемні, вони нічого не створили, а самі створені руками людськими, як говорив пророк: «Ідоли язичницькі - срібло і золото, справа рук людських... Господь є Творцем Неба».

Почувши такі слова Варвари, розгнівався правитель і відразу наказав її оголити. І коли постала вона нагою перед очима всіх, хто безсоромно дивився на її непорочне тіло, це було для неї болючішим за рани. Після цього за наказом мучителя святу били воловими жилами впродовж кількох годин, так що земля навкруги була залита її кров'ю... Тоді стали гострими черепками і цупкою волосяною тканиною розтирати її рани, щоб посилити страждання. Однак ніщо не могло похитнути твердої віри отроковиці, оскільки віра її стояла на наріжному камені - Господеві Ісусі Христі, заради якого їй було солодко терпіти найтяжчі муки. Далі ігемон наказав відвести діву до в'язниці, поки він придумає нові катування.

Тяжко зранену, ледь живу кинуто було Варвару у в'язницю, і там зі сльозами молилася вона возлюбленому своєму Жениху Христу, щоб Той не покинув її у тяжку годину страждань, зверталася до Нього словами псалмоспівця Давида: «Не покидай мене, Господи Боже мій! Не відступи від мене, прийди на допомогу мені!». І ось опівночі під час її молитви засяяло у темниці яскраве світло. І жах та радість відчула свята у своєму серці, коли побачила Нетлінного Жениха, Який наближався до неї... Постав перед нею у Славі Сам Цар Слави, Господь і сказав: «Дерзай, невісто Моя, і не бійся нічого, Я з тобою. На полегшення страждань твоїх Я приготував тобі винагороду за них у небесній оселі, щоби невдовзі ти насолодилася вічними благами у Царстві Моєму».

Почувши такі слова Господа, серце Варвари, наче річка, розливалося любов'ю до Нього. Ісус зцілив усі її рани, так що не залишилося навіть сліду від них на її тілі. І відчула себе свята Варвара у темниці, наче на небесах, виповнилася ангельською любов'ю до Бога, славословила Його всім серцем і устами і дякувала, що відвідав її у стражданнях.

Жила у тій місцевості одна віруюча жінка на ім'я Юліанія, яка, відколи Варвару схопили, постійно спостерігала за святою, була свідком її страждань. Коли ж Христос зцілив рани мучениці, то Юліанія сама вирішила прийняти вінець мучеництва і почала до цього готуватися. Вона молила Господа, щоб їй було послане терпіння у муках. І наступного дня, коли Варвару повели знову на суд і тортури, Юліанія рушила слідом за нею.

Коли Варвара постала перед ігемоном цілком здоровою, без жодного сліду від ран, і сяяла ще яснішою красою, всі присутні були вражені. І сказав їй тоді ігемон:

- Ти бачиш, як піклуються про тебе наші боги! Це вони тебе зцілили. Будь же їм вдячною за це, вклонися і зроби жертвоприношення.

Свята ж відповіла йому:

- Як ти можеш говорити, правителю, що боги твої мене зцілили, коли вони самі сліпі, німі й бездиханні! Вони не можуть ані сліпим дати прозріння, ані німим мову; не здатні зціляти хворих, воскрешати померлих. Хіба могли вони мене зцілити? Як же я буду їм поклонятися? Мене зцілив Господь і Бог мій Ісус Христос, Який лікує усякі хвороби і повертає життя мертвим. Йому Одному я вклоняюся і себе у жертву приношу; Йому, Кого ти не можеш бачити своїм осліпленим розумом, оскільки недостойний Його.

Ті слова святої дуже розлютили правителя. Він наказав повісити святу Варвару на дереві і стругати її тіло залізом, а ребра обпалювати вогнем свічок і бити її молотом по голові. Але мужньо переносила Варвара усі ці муки, бо зміцнювала її Божа сила.

Поміж народом, що за усім цим спостерігав, стояла Юліанія і гірко плакала, дивлячись, які жорстокі муки терпить молода дівчина. Вона не могла спокійно на це дивитися і, возвисивши голос серед народу, почала докоряти правителю за звірячі знущання над отроковицею, а також хулити язичницьких ідолів. Коли ж її схопили і запитали, якої вона віри, Юліанія назвала себе християнкою.Тоді правитель звелів піддати її таким же катуванням, як і святу Варвару. Її повісили поряд з Варварою і також стругали тіло залізом. А свята великомучениця Варвара, звівши очі свої до неба, возносила молитву Богові:

- Боже, Ти бачиш серця людські і знаєш, що прагну я заповіді Твої виконувати, всю себе я віддала під всесильну десницю Твою. Ти ж, Господи, не покинь мене і милостливим оком Твоїм зглянься на мене і на рабу Твою Юліанію, що разом зі мною страждає, обох нас укріпи й утверди для звершення нашого подвигу, бо хоч і бадьорий наш дух, та тіло немічне.

І на таку молитву святої Господь невидимо відгукнувся, подаючи допомогу мученицям у терпіннях.

Після того мучитель звелів обом дівчатам відрізати груди, і у ще більших стражданнях свята знову звернулася з молитвою до Лікаря і Зцілителя:

- Не відверни лиця Твого від нас, Христе, і Духа Твого Святого не віднімай від нас; воздай нам, Господи, радістю спасіння і Духом Владичним утверди нас у любові Твоїй!

Згодом тиран звелів відвести святу Юліанію у темницю, а Варвару наказав водити містом для ще більшого посоромлення. Свята діва Варвара, вкриваючись соромом, як єдиною своєю одежею, звернулася до возлюбленого Жениха свого Христа Господа, волаючи до Нього:

- Ти, що одягаєш небо хмарами і землю наповнюєш, о Царю, зроби невидимою мою наготу і прикрий тіло моє перед очима нечестивими, щоб до кінця не насміялися вони над рабою Твоєю.

І тоді Господь Бог, Який з усіма своїми ангелами споглядав з висоти за подвигом мучениці, послав Свого ангела, щоб той укрив світлосяйною одежею її наготу. І не могли тоді більше нечестивці бачити її, і була повернута мучениця мучителеві.  Після неї і святу Юліанію водили містом нагою. Нарешті мучитель, побачивши, що ніщо не може змусити святих дівиць вклонитися ідолам, засудив їх обох на відсічення мечем.

Батько ж святої Варвари, кам'яносердний Діоскор, дійшов до такої бісівської жорстокості, що не тільки не пожалів своєї доньки, а й сам захотів бути її катом. Тримаючи в одній руці меча, а іншою, схопивши святу, він потягнув свою дитину на місце страти, що знаходилося за містом на одній з гір. Інший воїн повів туди Юліанію. І коли вони йшли, свята Варвара молилася до Бога:

- Безначальний Господи, Який розпростер Небо, наче покров над Землею, і Землю на водах заснував, Ти осяваєш сонячним світлом і добрих, і злих, проливаєш дощ на праведних і грішних, почуй мене, бо молюся до Тебе, почуй, о Царю, і даруй благодать Твою кожній людині, яка згадувати мене і мої страждання. Хай не наблизиться до неї жодна хвороба несподівана: Ти знаєш, Господи, що ми - плоть і кров, і творіння пречистих рук Твоїх...

І ось, коли молилася вона, почувся Голос з Небес, Який кликав Варвару і Юліанію у Небесні оселі і обіцяв виконати це прохання...

І йшли на смерть обидві мучениці, Варвара і Юліанія, з радістю великою, бажаючи швидше звільнитися від тіла і вознестися до Господа.

Прийшовши до призначеного місця, агниця Варвара схилила голову свою під меч, і була відсічена голова рукою немилосердного батька, так що збулося Писання: «І батько віддасть на смерть дитя своє».

А святу Юліанію умертвив мечем інший воїн, і вона до кінця здійснювала свій подвиг, і душі їхні прийняв Господь у Небесні Свої оселі.

На Діоскора ж і правителя Мартіана зійшла миттєво Божа кара. Блискавка вразила одного у той час, як він спускався з гори, а іншого - коли сидів у домі своєму; і спалила їх, що навіть пороху не залишилося...

У тому місті жив один благочестивий чоловік, який, взявши тіла святих мучениць, поховав їх з усіма почестями і збудував над ними церкву, в якій почало відбуватися багато чудес і зцілень за молитвами святих, благодаттю Отця і Сина, і Святого Духа, Єдиного у Тройці Бога, Йому ж слава на віки віків. Амінь.

(Підготував Тарас ЛЕХМАН).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(1 Проголосовало)

 

Якщо чесні мощі Святої великомучениці Варвари тепер зберігаються у Володимирському кафедральному соборі Києва (УПЦ-КП), то їхні часточки можемо зустріти й в інших церквах України (на прохання мирян часто їх перевозять із храму в храм) і навіть за кордоном. Тож християни повсюди можуть до них припасти, помолитися і попросити ласки та зцілення у Христової нареченої Варвари...

* * *

ПРО ЧЕСНІ МОЩІ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ

(Дослідження святителя Димитрія Туптала)

Чесні мощі великомучениці Варвари з землі Грецької у землю Руські, у град Київ принесено було у ті часи, коли по просвітленні землі Руської святим Хрещенням Благочестиві князі руські з благовірними царями грецькими у любові та єдинодумстві перебували і брали з роду царів грецьких сестер і доньок у супружництво, як і святий рівноапостольний великий князь Володимир узяв собі за жону царівну Анну, сестру царів грецьких Василія та Костянтина. І великий князь Всеволод, син Ярославів, онук Володимирів, який по старшому браті своєму Ізяславі Ярославичу княжив у Києві, взяв собі доньку грецького царя Костянтина Мономаха і народив з нею сина Володимира Мономаха. Як жили князі руські з царями грецькими у такій приязні 1 чисельні дарунки від них приймали, дарований був Києву вказаного нижче року й цей безцінний дарунок - цілющі мощі святої великомучениці Варвари за тих обставин, які описані раніше у Повісті, написаній достовірним мужем, пречесним ієромонахом Феодосієм, ігуменом обителі Свято-Михайлівської Золотоверхої Київської.

Михаїл-Святополк, син Ізяславів, онук Ярославів, а правнук Володимира святого, мав першу жону грекиню, Олексія Комнина, царя грецького доньку, на ім'я Варвара. Та, йдучи з Царгороду в Руську землю, вмовила батька свого, аби дав їй чесні мощі святої великомучениці Варвари, і взявши їх, до граду Києва з собою принесла. Чоловік же її, великий князь Михаїл, збудувавши року від створіння світу 6616 (1108) церкву кам'яну в ім'я заступника свого архістратига Михаїла, поклав у ній з честю ті святі мощі, які, коли йшов на Руську землю війною цар татарський Батий, заховано було хранителями церковними під спудом тієї ж церкви у місці таємному; під сходами стовпа кам'яного, що йде наверх церкви. Коли ж минула війна, через значний час, промислом Божим знайдено мощі святої Варвари, вийнято було з криївки тієї і знову на виду у тій же церкві благоліпно покладено. Воістину ж, без усякого сумніву, не інші є ті чесні мощі, лише святої великомучениці Варвари. Про них же, якщо й був до війни опис складений докладніший, то в тім часі, коли безбожний той цар татарський Батий, вогнем і мечем землю Руську повоювавший, прекрасний і преславний град Київ спустошив і порожнім його зробив, тоді й книги літописів попалені були, і мало що останнім поколінням залишилося відоме про те, що було у давні часи за великих князів Київських. Проте істинність чесних цих святої великомучениці Варвари тут сущих мощей утвердилася достовірно також у недавні часи, коли за блаженної пам'яті великого ревнителя Православ'я преосвященного митрополита Київського Петра Могили літа від Різдва Христового 1644 був у Києві Королівства Польського сенатор, преславний канцлер Георгій Оссолинський. І поклонившись з вірою чесним тим мощам святої великомучениці Варвари у церкві Золотоверхій Свято-Михайлівського монастиря, оповідав: «Коли був, - каже, - у Римі, оскільки мав велику віру в допомогу тієї святої великомучениці Варвари, згідно з численними переказами, що коли хто вручає себе заступництву її, той без покаяння, сповіді і причасті Божественних Таїн не помре. Питав скрізь на Заході, чи є там десь мощі святої великомучениці Варвари чи що б про них де почуто на Сході. Оскільки на Заході мощі святої великомучениці Варвари не знаходяться, а також і ті, хто бував на Сході, кажуть, що там їх нема, то можуть бути лише у тутешніх землях. І я, - каже той канцлер, - вірую, що це тут, у Києві істинні є мощі святої великомучениці Варвари». І молитвенно вклонився їм і, приклавшись благоговійно, просив, аби дана йому була часточка певна руки святої великомучениці Варвари. Дано йому, вельми за те вдячному.

* * *

Потім же, року від Різдва Христового 1650, за блаженної пам'яті преосвященного митрополита Київського Сильвестра Косова гетьман великий Литовський, князь Януш Радзивил, коли штурмом взяв був Богоспасаємий град Київ, то за бажанням його дано було йому дві часточки чималі від перс та від ребра святих тих мощей святої великомучениці Варвари, з яких одну частину більшу, яка від перс, зберіг для жони своєї, княгині Марії, благочестивої доньки Господаря Молдовлахського Іо Василія. По її ж представленні та часточка залишалася преосвященному митрополиту Київському Йосифу Тукальському, яку він до українського города Канева з собою приніс. І потім взято до Батурина - града малоросійського - і нині у монастирі святого чудотворця Миколая Батуринського чудодійно знаходиться, достохвально вшановується. Другу часточку, меншу, що від її ребра, той же князь Радзивил послав у дарунок біскупу Віленському Георгію Тишкевичу, згідно з бажанням його, про що просив його, пишучи з граду Вільний. Прийнявши дарунок той, біскуп зберігав його з честю у палаті своїй, у ковчежці ебеновому. Сталося потім загорітися палаті біскупській та геть згоріти. По пожежі тій знайдено було цілим і неушкодженим тільки квочежець той ебеновий з часточкою мощей святої великомучениці Варвари, за що всі, здивувавшись, прославили Бога й святу великомученицю Варвару. Чудо це повідане було чесним та віри достойним чоловіком у монастирі Свято-Михайлівському Золотоверхому Київському року від Різдва Христового 1657. Попереднього ж року 1656 святійший патріарх Макарій, перебуваючи у Києві, поклонившись з великою вірою та любов'ю і з сльозами чесним святій великомучениці Варвари мощам у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі і говорив: «Іліопіль-град, де свята великомучениця Варвара постраждала, знаходиться у моїй патріархії, недалеко від Антіохії. І як питав про мощі її святі, відповідь отримав, що ні там їх нема віддавна, ані ніде на Сході, але мають бути у землі варварській, як називають деякі цю землю Руську. Вірую безсумнівно, що знаходяться тут істинні мощі святої великомучениці Варвари». І просив, аби дано було йому часточку від тих святих мощей, яку за згодою тодішнього преосвященного митрополита Київського Сильвестра Косова і дано було. Тут він з великою радістю і вдячністю прийняв.

Але чи треба свідоцтва більшого, ніж самі чудеса та зцілення від чесних цих святої великомучениці Варвари мощей, що стаються у Свято-Михайлівському Золотоверхому Київському монастирі, і які більше від сурм велегласних на весь світ волають і всіх запевняють, що то є воістину мощі святої великомучениці Варвари. З тих чудес належить тут пом'янути дещо для впевнення маловірних.

* * *

Преосвященний архієпископ Чернігівський Лазар задовго до архієрейства свого від року 1650 Втілення Бога Слова, трудячись у повчанні і проповіданні душеспасительних словес, між іншими й на святі святої великомучениці Варвари проповідуючи Слово Боже, прославляв вельми вдячно чудо і своє від тих святих мощей по тяжкій хворобі отримане зцілення і повсякчас прославляти не переставав; також і у своїй книзі «Труб празничних» надрукувати благоволив у літо Господнє 1664: «І я сам, - каже, - у недузі моїй, великою одержимий печаллю, не хотів іншого лікаря, коли припав до мощей святої великомучениці Варвари, з вірою пив воду, в яку була вмочена рука великомучениці - чаша цієї води була мені спасінням».

* * *

Пречесний згаданий ігумен монастиря Свято-Михайлівського Золотоверхого Київського ієромонах Феодосій повідав, що коли по благословенню митрополита Київського Сильвестра Косова літа Господнього 1655 прийняв він те ігуменство, прийшов до нього того ж року один чесний громадянин Слуцький, принісши руку, із срібла зроблену, і дав повісити її при чудотворних святої великомучениці Варвари мощах. Запитаний був сей: «Що знаменує зроблене тобою?», оповідав під присягою: «Сильна найшла хвороба на руку мою і скорчила була так, аж навіть розігнути не міг. На ту незцілиму хворобу страждаючи, згадав святу великомученицю Варвару, яка тут чуда творить: що при мощах її святих подаються зцілення. Молився отже до святої великомучениці про зцілення руки моєї і обітницю сотворив - піти на прощу до чесних її мощей. І так з допомогою святої великомучениці Варвари рука моя скорчена зцілилась. Я ж, обітницю свою виконуючи, сюди прийшов мощам її святим з вдячністю поклонитися і руку цю срібну в ознаменування моєї, зціленої допомогою святої великомучениці Варвари, до мощей її святих приніс».

* * *

Той же пречесний Свято-Михайлівський ігумен Феодосій оповідає, що літа 1660, під час міжусобної війни, засмутився він через бідність свого монастиря і збідніння необхідного для здоров'я та життя. І коли заснув, привиділося йому, що знаходиться біля чесних мощей святої великомучениці Варвари. І бачив святу великомученицю Варвару, яка лежить в єлеї масляному, яким наповнена її рака. І що говорить свята Варвара до нього: «Не засмучуйся. Я з вами перебуваю». По тому видіння, вставши, почав він тлумачити про себе, що у Святому Письмі єлей знаменує милість... І таке виповнення єлеєм, в якому, - каже, - бачив, як лежала свята великомучениця Варвара, знаменням є, що молитвами її святими у монастирі тому не буде нестатків і бідності, але помилування достатком без ніяких нестач, як насправді і сталося».

* * *

Потім, літа 1666 у святий піст перед святом Різдва Христового, в який і пам'ять святої великомучениці Варвари святкується, двоє людей - Андрій і Федір, служиві люди, побачивши на мощах святої великомучениці Варвари дорогоцінні прикраси, вирішили їх вкрасти. І, прийшовши вночі, відчинили злодійським знаряддям південні двері Свято-Михайлівської церкви і, увійшовши всередину, попрямували до мощей святої великомучениці Варвари. Коли ж до чесної її раки наблизилися - раптово вдарив грім страшний, і іскри вогняні від раки святої на лиця їхні посипалися. Вони ж від страху того впали на землю, немов мертві, і один з них оглух, а другий став біснуватим і втратив розум. Потім той, який оглух, прийшовши трохи до тями, зрозумів, що покарали його Бог і свята великомучениця Варвара. Вивів друга свого божевільного з церкви і знову зачинив її. І, нічого не взявши, пішли по домівках. Про це чудо сам той оглухлий по семи днях оповідав духовному своєму батькові ієромонаху Симеону, прийшовши знову з покаянням до церкви Свято-Михайлівської та привівши друга свого божевільного. Той же Симеон, по можливості наставивши їх, аби істинно покаялися, з надією на допомогу святої великомучениці Варвари, відомої зціленнями, відпустив. І по тому ігумену своєму, Свято-Михайлівському ієромонаху Феодосію оповів те під присягою під Вівтарем Святим, ідучи на служіння Божественної літургії.

* * *

Потім, року 1668, місяця серпня, 12 дня воїн один, прийшовши у церкву до чесних мощей святої великомучениці Варвари і з великим благоговінням поклоняючись, зітхнув і оповів паламарю й іншим багатьом людям, які були тоді біля тих святих мощей, таке: «Великого, - каже, - сподобився заступництва чудесного святої великомучениці Варвари: одного бо разу, як у полку перебував, поїхали були з численними друзями нашими по траву. І ось напали на нас татари і всіх друзів моїх у полон побрали, я ж лише один рук їхніх уникнув. І коли дякував Богу, жаліючи друзів моїх, явилася мені свята діва Варвара у такому ж одязі, як тут лежить. І говорить до мене: «Знай, чоловіче, що я є мучениця Варвара, яка від варварів тебе порятувала». Тому прийшов, - каже воїн той, - сюди до мощей її святих, аби вдячно поклонитися за чудесне те заступництво. І вам, хто чує, це чудо оповідаю».

* * *

Потім, літа наступного 1670 громадянин чесний, а пізніше і бурмистер Богобереженого міста Києва Іван райця, охоплений тяжкою хворобою вогневицею, прохворівши чимало, згадував подумки святу великомученицю Варвару, яка подає від мощей своїх чудесні зцілення, і не маючи сил до них самому дійти через тяжку хворобу, яка не давало йому й з постелі вставати, послав до монастиря Свято-Михайлівського, просячи води, политої на руку святої великомучениці Варвари, вірячи, що від того зцілиться. У той же час таким вогнем палений був, що аж язик його зсохся. Радили йому ближні, аби чого випив для охолодження вогню того. Він же відповідав: «Навіть якщо помиратиму - не питиму нічого, доки не буде принесено води з руки святої великомучениці Варвари», - таку мав віру в святу. По тому, коли принесено було від руки тих мощей святих воду, прийняв її Іван, радіючи і помолившись, з вірою напився. Тоді негайно заснув міцно - не міг бо раніше спати зовсім. І ось у сні тому явилася йому прекрасна дівчина, що стояла у церкві святого архістратига Михаїла. І каже: «Чоловіче, чи знаєш, хто я є?». І відповів він: «Не знаю!». По тому дівчина мовить: «То знай, що я є мучениця Варвара. Багато хто не вірить, що мощі мої у монастирі цьому Свято-Михайлівському істинними є. І сам знай, що ті мощі мої - істинні, і всім проповідуй, аби тому вірили. На знамення того - ти вже здоровий!». Це сказавши, лягла сама у раку свою, що стояла на прикрашеному місці. А Іван, у той час пробуджений від сну, відчув себе таким здоровим, ніби анітрохи не хворів. І, дякуючи Богу та святій великомучениці Варварі, повідав про те під присягою не лише ігумену Свято-Михайлівському Феодосію, по плоті брату своєму старшому, але й усім те чудесне своє з допомогою святої великомучениці Варвари зцілення і достовірне звіщення про істинність її мощей святих, що тут знаходяться.

* * *

Численні непристанно при тих чесних святої великомучениці Варвари мощах у Свято-Михайлівському Золотоверхому Київському монастирі бувають чудеса та зцілення різноманітні, що множаться від цілющої святої води, що зливається на священну руку її праву.

Проте про другу святої великомучениці Варвари руку святу - ліву - та не буде невідомим, що при нетлінному тілі її святому тут у церкві Свято-Михайлівській здавна не знаходиться, але залишена була у грецькій землі. По довгім часі, коли постав православний митрополит Київський блаженної пам'яті Петро Могила, перенесена була до польської держави одним чесним греком, який переселився до неї, що, як вважають, походив з роду царського Кантакузинського, премудрим вченням Геленова лікарського майстром, який називався Мозеля, і покладена у збудованій ним у Луцьку кам'яній церкві Братській Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Коли ж по багатьох літах, за єпископа Луцького православного преосвященного Гедеона, князя Четвертинського, який по цьому був митрополитом Київським, безбожні жиди обікрали церкву Братську Луцьку, тоді й руку ту святу у кіотці срібному серед іншого начиння церковного викрали і кинули її у піч палаючу винокурну, де увесь день і всю ніч вогнем палена, рука та свята перебувала неушкодженою. Побачивши це, безбожні ті крадії вийняли з печі ту святу руку неушкоджену і нищили її таємно вночі молотами залізними. Ледве ж розбивши на маленькі шматочки, кинули знов у ту палаючу піч. По цьому невдовзі завдяки належному слідству у тій крадіжці і почутому там сусідами биттю молотів, що кості розбивали, виявлений був дивним промислом Божим злочин безбожних тих жидів, які, коли їх під час тортур про руку ту святу допитували, не хотіли зовсім відповідати. Тоді спало на думку благочесним вигребти попіл з печі тієї і просіяти через решето, в якому після просіяння знайдено малі частинки розбитих мощей руки тієї святої. Там же знайдено її знамення - прикрасу з коралу, що на ній була, яка не перетворилася на попіл, а лише побіліла. А по цій знахідці руки тієї святої, на малі часточки розбитої, оповіли про те уже й самі ті безбожні жиди, вдруге катовані. І по тому з благословення тодішнього єпископа Луцького, блаженної пам'яті Гедеона, князя Четвертинського, руку ту святу розбиту вкладено було з усіма знайденими її часточками і з тими ж коралами, що на неї вказали, вогнем побіленими, у кіотець чесний, для того зроблений, і внесено було з честю у супроводі освященного собору і народу численного зі святими хрестами й свічками, й усякими святоліпними прикрасами, і з проповіддю Слова Божого до престольної православної єпископії Луцької - святого Іоана Богослова церкви.

По декількох літах преосвященний, вище пом'янутий пастир Гедеон, через гоніння на православ'я, переселяючись з єпархії Луцької до малої Росії, привіз з собою той кіотець з чесною святої великомучениці Варвари рукою розбитою і, коли зведений був на престол митрополії Київської, тоді й ту святу руку в тому ж кіотці поклав чесно у вівтарі церкви першопрестольної митрополитської Київської святої Софії Премудрості Божої, де вона благоговійно вшановуються.

Підготував Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

 

 

(0 Голосов)

 

НА IX З'ЇЗД АПОСТОЛЬСТВА МАТЕРІ БОЖОЇ ПОКРОВИТЕЛЬКИ ДОБРОЇ СМЕРТІ,

який відбудеться

30 ЧЕРВНЯ — 1 ЛИПНЯ 2018 р.

У Василіянському монастирі на Ясній Горі в Гошеві Долинського району Івано-Франківської області

Початок о 14.00

Апостольство Доброї Смерті, затверджене Папою Пієм X 22 липня 1908 р.

Це Апостольство покликане нести надію перед обличчям смерті. В ньому діє Дух Життя, котрий творить світлу дійсність. Він сходить із висот, все перемінює і наповнює своєю благодаттю. Хто вступає в Апостольство, той записується у Книгу для постійної молитви за його спасіння.

 

(1 Проголосовало)

 

 

Христова Церква урочисто святкує пам'ять усіх святих, щоб надихнути своїх дітей (нас з вами) уподібнюватися їм у вірі й благочесті, щоб засвоювати їхній спосіб життя, наслідувати їхні думки та почуття, їхню непохитну твердість у виконанні Заповідей Божих, їхню святу ревність в охороні й очищенні себе від усякої скверни плоті й духу через сльози, покаяння, молитовними подвигами і постійною працею.

* * *

ІЗ ЖИТТЄПИСУ СВЯЩЕНОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ дізнаємося, що вона жила у III столітті. Померла мученицькою смертю близько 306 року, коли Римською імперією правив жорстокий переслідувач християн імператор Максиміан (305-311 роки правління). Деякі джерела вказують на 290 рік смерті дівчини-християнки. Але більшість істориків церкви цю дату вважають помилковою. Таке могло трапитися внаслідок переписування і редагування книг (звісно, рукописів). Можливо, що Варвара народилася 290 року. Достеменно відомо: прийняла вона смерть за Христа зовсім юною. Отож, очевидно, що дата смерті припадає таки приблизно на 306 рік.

За переказом, Варвара була красива і розумна дівчина — дочка багатого та знатного язичника Діоскора. Народилася вона у єгипетському місті Геліополі. У Варвари з рідних був лише батько, який дуже любив її і прагнув, щоб вона наслідувала його релігійні погляди. Аби захистити красуню-доньку від домагань закоханих юнаків, знайти для неї “вигідну партію” (насамперед для себе — багатого і знатного зятя), вберегти від впливу християн, батько вирішив збудувати для Варвари високу башту. Вона, власне, і стала своєрідною в'язницею для дівчини, яка так прагнула волі і хотіла знати про все на світі.

Проводячи там увесь час і спостерігаючи природу, Сонце, Місяць, зорі, небо, Варвара дійшла висновку, що таку красу міг створити тільки Великий Творець, а не бездушні язичницькі ідоли. І, ще не знаючи Бога, своє серце віддала Йому. Незабаром дівчина познайомилася з християнами, які виявилися серед її прислуги, і які розповіли їй про вчення Ісуса Христа, допомогли прийняти хрещення, звісно, потайки. Після цього душу Варвари повністю заполонив Господь.

Одного разу, було це вже після прийняття Святого Таїнства Хрещення, Варвара у відсутності батька пішла на будову нової купелі, яку зводили за його ж наказом. Коли ж юнка побачила, що в одній стіні башти є лише два вікна, то звеліла вибити ще й третє вікно, аби навіть стіна нагадувала їй про Пресвяту Трійцю. Після цього вона розбила вщент і викинула кам'яні друзки статуй язичницьких ідолів - батькових кумирів. Далі переказ оповідає, що на стіні башти, яка була оздоблена мармуром, Варвара пальцем намалювала знак хреста, а на підлозі відбився слід її стопи, - і ці знаки ніхто ніколи не міг стерти.

Довідавшись про такий зухвалий вчинок, батько доніс на дочку перфектові Єгипту. Але ні погрози, ні умовляння не вплинули на Варвару. Вона твердо стояла на своєму і повторювала, що Бог-Творець є Єдиний, а всі язичницькі боги - то ідоли. Такі твердження дочки неабияк псували суспільний  авторитет батька, навіть загрожували йому покаранням. Тоді дівчину віддали ігемонові, в обов'язки якого входило викорінювати християнство. Спочатку Варвару благали, переконували відступити від християнства, запевняли вдалим шлюбом, та коли це не подіяло, стали нещадно катувати: дерли шкіру на тілі гаками, пекли вогнем, тягли за волосся, аби осоромити, водили без одягу вулицями міста... Під час знущань Варвара співала псалми, ніби й не відчувала болю. А муки були таки нестерпними.

Після цього її кинули у в'язницю, де дівчина несподівано одержала підтримку від самого Ісуса Христа, який явився до неї, загоїв рани і причастив.

Деякі джерела розповідають, що в'язниця знаходилася під земною поверхнею, в катакомбах. Тут часто відбувалося осипання грунту з камінням, в'язні неминуче гинули. Однак, коли Варвара перебувала у в'язниці, то жодного такого випадку не сталося. (Можливо й тому шахтарі обрали її своєю заступницею, покровителькою. Хай це звучить, як одна з версій).

Поведінка Варвари глибоко вразила ще одну дівчину - Юліанію. Її полонила мужність, стійкість, непохитність у вірі, духовна краса юної християнки Варвари. Недарма кажуть, що «кров мучеників - то насіння віри». Юліанія теж вирішила стати нареченою Ісуса Христа і присвятити Йому своє життя. Обом дівчатам після численних знущань (фізичних і моральних), тортур відрубали голови. Розлючений батько Діоскор своїми ж руками стратив Варвару, але тієї ж миті його самого спопелила блискавка.

Останніми словами дівчини була молитва до Бога: «Почуй зараз рабу Твою, яка в сльозах молиться до Тебе, почуй, о Царю, і даруй всесильну благодать Твою кожній людині, яка мене й мої страждання споминати буде; нехай не наблизиться до неї несподівана хвороба, і нехай не викраде її раптова смерть».

Щира молитва великомучениці Варвари була вислухана Господом. Промовистий факт: 1448 року в Горкумі (Голландія) один різник, що звався Генріх Рок, посеред палаючого дому, коли вогонь уже добирався до нього, призвав на допомогу Святу Варвару, і дивом вибрався з вогню. Весь покритий ранами, він таки дійшов до дому своєї доньки і не помер доти, допоки не прийняв Святі Тайни.

* * *

Після страти тіла Святих великомучениць Варвари і Юліанії потайки перепоховав у Гелласі побожний християнин Валентиніан.

Мощі Святої Варвари прославилися багатьма чудами - зцілювалися хворі, незрячі враз ставали бачити, німі - говорити, глухі - чути.

Через кілька століть після смерті Святої Варвари її мощі перенесли до Царгороду, де імператор Лев IV Філософ (886-912 роки правління) побудував на честь великомучениці величну церкву. З тих пір як на християнському Сході, так і на християнському Заході Свята Варвара вважається заступницею від важких хвороб, а особливо - заступницею від раптової смерті без Святого Причастя. Західна Церква вшановує її 4 грудня, а Східна - 17 грудня (за новим стилем). Цю дату вважають днем страти (смерті) Варвари.

У XX столітті культ Святої великомучениці Варвари, як охоронниці, заступниці, поширився у багатьох країнах світу серед людей, які займаються небезпечними, пов'язаними з постійним ризиком для життя професіями - шахтарів, авіапілотів, пожежників, рятувальників... А на початку XXI століття - й серед українських шахтарів.

* * *

Зрештою, християни в Україні здавна вшановували Святу Варвару, так само, як достойницю, що у важких обставинах рятує від небезпеки смерті без Святого Причастя.

Мощі Святої Варвари з XI століття перебувають у Києві. Доставила їх з Візантії дочка цісаря Олексія Комнена - Варвара, яка вийшла заміж за князя Святополка Ізяславича. Спочатку вони зберігалися в монастирі, в Михайлівському Золотоверхому соборі, збудованому самим же князем, потім їх частка була перенесена до Святої Софії Київської. Зараз їм можна вклонитися у Київському Соборі Святого Володимира (УПЦ-КП).

* * *

УКРАЇНСЬКА ЦЕРКОВНА ІСТОРІОГРАФІЯ

Вперше у Київській Русі про Святу Варвару дізналися з рукописних книг, які потрапили на наші терени з Візантії та Болгарії. Отож ці Житія святих, Требники, часослови, Четь Мінеї були написані грецькою і староболгарською мовами.

Потреба у такій літературі стала нагальною особливо після хрещення Київської Русі (988 рік) князем Володимиром Великим. Опісля ці рукописні тексти були перекладені ченцями на руську (праукраїнську) мову. Безперечно, що доступ до таких джерел мали лише «люди знаючі, писемні». Водночас не можемо заперечувати, що інформація ширилася й усно - у вигляді церковних проповідей, повчань, а перед тим (до хрещення Русі) ще й від місіонерів-християн, візантійських купців, мандрівників.

* * *

Життя, духовний подвиг Святої великомучениці Варвари, її заступництво, дива, що ставалися біля її мощів, згодом були предметом вивчення видатних українських церковних і культурних діячів минулого. Відтак маємо унікальну історіографічну спадщину. Серед якої праці: «Повість о преславних чудесах Святої великомучениці Варвари» святителя Феодосія Софроновича (поч. XVII-1677 рр.); «Житіє і страдництво Святої великомучениці Варвари», «Про чесні мощі Святої великомучениці Варвари» Дмитра Туптала (1651-1709 рр.); «Житіє Святої великомучениці Варвари» святителя Філарета, архієпископа Чернігівського (XIX ст.).

До Святої Варвари складено молитви, акафіст. Найпростіша і найпоширеніша молитва: «Свята великомученице Варваро, молися за нас».

* * *

Кілька фактів з твору Феодосія Софроновича про чудесні зцілення біля мощів Святої Варвари (подаємо недослівно):

- Міщанин з Луцька приніс руку, зроблену із срібла, і дав повісити її над мощами Святої Варвари. Його рука так захворіла, що не міг її розправити. Молився до Святої Варвари і дав обітницю: після одужання припасти до її мощей. Невдовзі молитва (вважайте - Свята Варвара) вилікувала руку, а міщанин виконав свою обітницю. (Подія 1656 р.).

- Київський міщанин так захворів, що не міг сам піти до Михайлівського монастиря, аби набрати води зі святої руки великомучениці Варвари. З вірою послав по воду слугу. Коли випив - відразу одужав.

Феодосій Софронович подає 17 таких свідчень. Окремі свідчення знаходимо у працях Дмитра Туптала.

* * *

Мощі Святої великомучениці Варвари і тепер «мандрують» (виставляються для поклоніння) церквами України, і тепер біля них через молитву зцілюються хворі.

* * *

Промовистим підтвердженням новочасних див є збірка хронік, історичних документів «Свята Варвара, великомучениця» (Київ: БППБ «Гулевичівна», 2005. - 80 с. Упорядник - о. Богдан Дідусенко), яка вийшла друком з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Книжка видана до 1700-ліття жертовного подвигу, який звершила в ім'я Господа нашого Ісуса Христа юна християнка. І це видання є лише малою дещицею вдячності святій за чудеса зцілення, дарованого людям, і поклоніння перед її невмирущим образом.

* * *

У XX столітті, використовуючи праці своїх попередників, життєпис і духовний подвиг Святої Варвари відтворили для читача чимало авторів з числа духовенства, зокрема:

- о. І. Луцик. Житія святих. - Львів: Друкарня Ставропігійського інституту, 1907.

- о. Андрій Трух. Життя святих: у 5-ти томах. - Торонто (Канада): Видавництво оо. - Василіян, 1960. - Т.4.

Зазначимо, що для широкого загалу ці книги у радянські часи не могли бути доступними: працю о. І. Луцика зберігали у спецфондах академічних бібліотек, до яких навіть не кожен професор мав доступ; праця о. Андрія Труха не могла масово потрапити в Україну через «залізну завісу», але якось потайки її вдавалося перевозити.

На щастя, у 2011 році видавництво «Свічадо» (м. Львів) перевидало їх. Однак кожна з праць названих авторів, зокрема, у частинах, що стосуються життєпису Святої Варвари, є своєрідними компіляціями текстів своїх попередників. Зрештою, більше, ніж сказано у давніх рукописних джерелах, першодруках, вони не могли подати якусь новизну. Заради правди: це аж ніяк не применшує значення книг о. І. Луцика та о. Андрія Труха, тим паче - їхньої титанічної подвижницької праці!

* * *

У НАРОДНОМУ ПОБУТІ УКРАЇНЦІВ свято Варвари вважалося виключно жіночим. (Отаке собі «8 Березня» ще задовго до його офіційного встановлення, визнання як Міжнародного жіночого дня). Жінки кепкували над чоловіками, насміхалися з них, збиралися на свої посиденьки у котроїсь з господинь, а то й у корчмі... Чоловікам бути на таких «жіночих зібраннях» - зась!

Дівчата на Варвари готували вареники з маком чи з сиром, серед яких обов'язково мали бути й «пірхуни» - заправлені борошном, та ще й глевкі. Частуючи хлопців, уважно спостерігали: а хто ж з них візьме такого вареника. Відтак невдаху довго-довго, можливо, що й до наступного свята Варвари дражнили: «Ото пішов «пірхун». Щоб чимскоріш позбутися такої слави, «парубок-пірхун» пригощав дівчат цукерками, а хлопців наливкою.

Ще одна цікава дівоча традиція - у цей день юнки заготовляли галузки з вишень і ставили у воду. Якщо гілочки зацвіли на Різдво, то ще віщувало про швидкий шлюб. До речі, дівчата аналогічно ворожили і в ніч на Катерини (7 грудня), і на Андрія (13 грудня), інколи в ніч на Різдво (7 січня). Як і в яких етнографічних регіонах було це заведено...

* * *

Про саме свято існувало чимало народних переказів, легенд апокрифічного характеру. Одні вважали, що Варвара була іудейкою, але згодом прийняла Святе Хрещення. Коли ж довідався про це батько, то виніс смертний присуд дочці. Інші стверджували, що Варвара - магометанка (але ж іслам виник після її смерті через більше як три століття!), однак зголосилася прийняти християнство, за що батько примусив її товкти босоніж подрібнене скло, а дівчина при цьому не відчувала болю. Так чи інакше, але і в народних переказах та легендах вона поставала як великомучениця за Христову Віру.

За іншою народною легендою, Варвара Великомучениця так майстерно вишивала, що самому Ісусу Христу вишила ризу. Тому свята дівиця вважається учителькою вишивання. І якщо в день Варвари жінкам не можна прати, білити, глину місити, то можна досхочу вишивати й займатися іншими справами, пов'язаними з нитками. Українські жінки і дівчата, сідаючи за вишивку чи шиття, хрестилися і примовляли: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».

* * *

Зі свята Варвари - поворот на весну. Але саме на цей день, зазвичай, припадає початок найсильніших морозів. За народними спостереженнями (це, зрештою, підтверджують астрономи) о цій порі - 17-22 грудня - бувають найкоротші дні та найдовші ночі. Хоча люди вважали (і знову ж, небезпідставно; «народна астрономія»  - цікава галузь людських знань), що після 17 грудня день уже буде більшати.

Побутували повір'я: у ніч на Варвари потрібно бути вельми обачним, бо цієї ночі володарюють усі демонічні сили - чорти, відьми, упирі, песиголовці, вовкулаки... Вони бісяться, що після Варвари дня прибуде...

* * *

Українські хлібороби та пасічники на Варвари спеціально вдосвіта готували ритуальні страви: кутю, узвар, «щоб хліб родив, садовина рясніла, а вулики повнилися медом». Тому вранці їх ставили на покуті (під іконами), а їли з вечерею, при цьому акуратно збирали вершечок куті й зберігали його аж до весни - для підгодівлі бджіл.

* * *

У НАРОДІ КАЖУТЬ:

- На Варвари вовки збираються у зграї і починають справляти «вовчі весілля». (За фенологічними спостереженнями, цієї пори вовки перебираються ближче до людських поселень, навіть можуть полювати на домашніх тварин, зокрема овець. Бо на лісову здобич по глибокому снігу полювати важче. Буває, що нападають і на людей).

- Яка погода на Варвари, така на Різдво (7 січня).

- Який день на Варвари, такий і на Сави (18 грудня).

- Дерева в інеї - урожай на фрукти.

- Якщо на Варварин день горобці збираються зграйками на деревах і цвірінькають, то далі буде тепла зима.

- Хто заспить на Варвари (мова насамперед про Службу Божу у церкві), то цілий рік буде сонливим.

- Якщо проти цього дня нічне небо в зорях - чекай холодів, а сліпе й тьмяне - на тепло.

- Було не сватати і не варварити, а сісти і на три веретена напарити; на сорочку сурганити; не євдошити - на куделю кувдошити.

- Хто варварить і савить, то починок не напарить.

- Допитливій Варварі на базарі носа відірвали.

- Варвара заварить, Сава засолить, а Микола (19 грудня) поставить кола.

- Варвара заварить, Сава заколить, а Микола закує.

- Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Ганки (22 грудня) - сідай в санки.

- Варвара постелить, Сава полагодить, а Микола стукне.

- Варвара мости мостить, Сава гвозді гвоздить, а Микола прибиває (кріпить) кола.

- Варвара кусок ночі урвала, а дня приточила (доточила).

- Варвари ночі украли і доточили дня на макове зерня.

- Коли на Варвари мороз приліз, то ховай сани, а витягуй віз.

- Прийшла Варваруха - гляди на ніс та вуха.

- Від Варвари до Нового року стільки дня доточиться, як півень з порога скочить.

- Якщо на Варвари гострі морози, то на зиму готуй вози, а якщо розтане, то кажи оглянути сани.

- Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.

Підготував Тарас ЛЕХМАН.

 

ДОДАТКИ

МОЛИТВИ ДО СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ:

1. Свята славна і всехвальна великомученице Христова Варваро! Зібрані сьогодні у храмі твоєму Божественному люди, перед ракою мощей твоїх поклоняючись і з любов'ю їх цілуючи, страждання ж твої мученицькі і в них Самого Страстоположника Христа - Який дав тобі не тільки в нього увірувати, але й за Нього страждати - похвалами ублажаючи, молимо тебе, відому бажань наших просительку, моли з нами і за нас умоленого від Свого благоутробія Бога, щоб милостливо вислухав тих, хто просить Його благостиню, щоб не відвів від нас усі для спасіння і життя потрібні прохання і дарував християнську кончину життя нашого безболісну, безгрішну і мирну, Божественних Таїн причасну; і всім, хто на всякому місці, в усякій скорботі і напастях потребує Його чоловіколюбства і допомоги, велику Свою подав милість, щоб благодаттю Божою і теплим заступництвом, душею і тілом завжди у здоров'ї перебуваючи, славили дивного у святих Своїх Бога Ізраїлевого, Який не віддаляє допомоги Своєї від нас, зажди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

* * *

2. Свята великомученице Христова Варваро! Моли з нами і про нас, рабів Божих (імена), від Свого милосердя Бога, Якого молимо, хай милостливо почує нас, які просимо Його про благостиню, і не відсторонить від нас усі для спасіння і життя потрібні прохання; християнську кончину життя нашого безболісну, неосоромну, мирну і Божественних Таїн причасну хай дарує, аби благодаттю Божою і твоїм теплим заступництвом, душею і тілом завжди у здоров'ї перебуваючи, славили дивного у святих Своїх Бога Ізраїлю, Який не віддаляє допомоги Своєї від нас, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

* * *

НА ВШАНУВАННЯ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ: ТРОПАР, ГЛАС 8, КОНДАК

Тропар, глас 8:

Варвару святую шануймо: ворожі бо сіті розірвала і, як птиця, визволилася від них за допомогою і зброєю хреста, всечесная.

Величання:

Величаємо тебе, Свята великомученице Варваро, і шануємо страждання твої, які за Христа потерпіла ти.

Кондак:

У Трійці благочесно оспіваному Богу послідувала ти, страстотерпниця, ідольські відкинувши шанування. Посеред подвигу страждаючи, Варваро, погроз мучителів не злякалася, мужемудренна, вельмигласно співаючи завжди: «Трійцю шаную, Єдине Божество».

* * *

АКАФІСТ СВЯТІЙ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРІ

Кондак 1

Обраній Богом від ідолослужительного роду і покликаній до народу святого, до людей оновлених, невісто Христова, позбавляючись тобою від бід і печалей, подячні пісні і хваління приносять тобі молитвенники твої, свята і всехвальна великомучениця: ти ж, маючи дерзновення до Господа, від усяких нас бід звільни, щоб з радістю взивали тобі:

Радуйся, Варваро, невісто Христова.

* * *

Ікос 1

Ангелів пречесну і вселюб'язну чистоту непорочно зберігши, чесна Варваро, ангелам співжительницею бути сподобилась ти; з ними ж, коли співаєш троїчну пісню на небі Богові, почуй і нас, які звертаємось до тебе на землі з похвальними моліннями такими:

Радуйся, отроковиця, бо Богом Отцем наперед визначено тобі бути подібною у стражданнях до Сина Його; радуйся, Бо Сином Божим, Світлом від Світла покликана ти з темряви до чудесного світла благодаті Його.

Радуся, бо покликав тебе Дух Святий, і сама ти духом освятилася; радуйся, бо від скверни плоті ти себе зберегла.

Радуйся, бо з народження від Діви Женихом Христом ти, діва чиста, заручилася; радуйся, бо земного жениха ти не захотіла.

Радуйся, лілеє дівства, бо серед терня ідольського проросла ти на землі; радуйся, цвіте чистоти, бо у славі процвіла ти на небі.

Радуйся, бо в небесному вертограді Христовим благоуханням насолоджуєшся ти; радуйся, бо Найкрасивішого серед синів людських ти бачити там сподобилася.

Радуйся, бо ризи свої відбілила ти у крові Агнчій на Землі; радуйся, бо у дівоцтві послідувала ти за Божим Агнцем на Небесах.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 2

Бачила Свята Варвара себе на високому стовпі батьком поставленую, помишляла себе мановенням Божим на Небо бути забраною. Розумне сходження у серці своєму заклавши, ним від темряви до світла і від бездушних ідолів до істинного Бога зійшла, співаючи Йому: Алилуя.

* * *

Ікос 2

Розум неосяжний в єдиному всіх Творцеві знайти бажаючи, діва, Свята Варвара розмовляла зі своїм розумом, примовляючи: «Як могли темні ідоли чудесні небесні світила сотворити, поясни». До неї ж Він з псалмоспівцем говорив: «Усі боги народів є бісівські, один же є Бог і Господь, Який Небеса і всі світила їх створив». Такому твоєму, мудра діво, розуму дивуючись, взиваємо:

Радуйся, бо від старців-ідолослужителів ти мудрішою була; радуйся, бо від мудреців світу цього ти розумніша.

Радуйся, бо тобі надвічні й неосяжні Таїни Свої Бог явив; радуйся, бо тебе істинного богослов'я Сам Бог навчив.

Радуйся, бо у творінні ти, як у дзеркалі, Самого Творця побачила; радуйся, бо через створені світила ти Несотворене Світло побачила.

Радуйся, бо сьогодні явно ти світло лиця Божого на Небі бачиш; радуйся, бо в тому світлі ти безперестанно радієш.

Радуйся, розуму зірко, її ж осяянням лице Боже, як сонце, ясно нам являєш; радуйся, мисленний місяце, що на ніч блукань, як день, просвічуєш.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 3

Сила Всевишнього дала тоді Святій Варварі, як колись пророку Єзекиілю, обличчя адамантове, що вразило всіх ідолослужителів, бо не побоялася вона звірячого образу їхнього і не злякалася лютих погроз. Тому з дерзновенням мужемудра діва взивала: «Трійцю шаную, Єдине Божество, і Їй з вірою поклоняюся, велемовно співаючи: Алилуя».

* * *

Ікос 3

Маючи, Свята Варвара, Небом даровану мудрість, звернулася до будівничих лазні, і їм розкриваючи Таїну Пресвятої Троїці, попросила три вікна у лазні зробити. «Якщо, - говорить, - ідолослужителі вуста мають і не оспівують слави Істинного Бога, то каміння у цій лазні з трьома вікнами, мов трьома вустами, хай свідчить, що Один є Бог, у Тройці Святій всяким творінням прославлений». За таку мудрість, Свята Варваро, прийми похвалу оцю:

Радуйся, бо у тривіконній лазні ти купіль хрещення зобразила в ім'я Пресвятої Тройці; радуйся, бо у купелі води і Духа ти кров'ю своєю мученицькою омилася.

Радуйся, бо трьома вікнами ти темряву безбожності, противну Тройці Святій, прогнала; радуйся, бо через три вікна ти світло Троїчне побачила.

Радуйся, бо тими трьома вікнами осінило тебе Сонце правди, Яке триденно засяяло від гробу; радуйся, бо через них тобі засяяв день Троїчного спасіння.

Радуйся, бо серце своє Єдиному у Тройці Богові ти завжди відкривала; радуйся, бо почуття свої перед спокусами трьох ворогів - плоті, світу і диявола - ти міцно закрила; радуйся, бо в душі твоїй ти троє мисленних вікон - віру, надію і любов - влаштувала; радуйся, бо тими трьома вікнами при Троїчному Божестві і трьома днями воздвигнуту Церкву Тіла Христового побачила ти.

Радуйся, бо тобі Небеса три ієрархії ангельські відкрили; радуйся, бо тебе Небесні Троїчні оселі радо прийняли.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 4

Буря люті батька твого, який дихав злобою і вбивством, зашуміла над храмом душі твоєї, Свята Варваро, але не змогла його зруйнувати, бо заснований він на твердому камені  віри Христової, на ньому ж ти, мудра діво, непорушно стояла і Ісусу Христу, Який укріпляв тебе, пісню співала ти: Алилуя.

* * *

Ікос 4

Почувши від тебе, мудрої дочки, батько твій Діоскор про Святу Тройцю слова, як аспид глухий, закрив вуха свої і на подобу зміїну з жалом отруйним направив вістря меча на твоє вбивство, але ти, невісто Христова Варваро, наслідуючи Жениха твого Ісуса, Який втік від меча Іродового, втікала від меча Діоскорового, бажаючи серце його від люті звіриної до любові батьківської навернути. Ми ж розумну твою втечу так шануємо:

Радуйся, блаженна, бо ти вигнана з дому земного правди ради; радуйся, багата в Бога, позбавлена батьківських багатств Христа ради.

Радуйся, бо твоє зубожіння є Царством Небесним; радуйся, бо наготовані тобі вічні скарби.

Радуйся, словесна агнице, бо від злого вовка-мучителя до Доброго Пастиря Христа прибігла; радуйся, бо під покровом крил Його ти спокій свій знайшла.

Радуйся, Небесного Отця дочко чесна, бо з земним батьком ти з безчестям на смерть гнана була; радуйся, бо від Безсмертного Господа Слави життя вічне зі славою прийняла ти.

Радуйся, бо і за наше життя вічне ти заступницею є; радуйся, щира за нас до Бога молитовниця.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 5

Боготічній зірці була ти подібна, Свята великомученице Варваро: бігла по перед батьком твоїм, наставляючи його на шлях правдивий, вела до Праведного Сонця, Яке від Діви засяяло, до Христа Бога. Але, засліплений душевними очима, і тілесними він тебе не побачив. І пробігла ти крізь гору кам'яну, що за велінням Божим перед тобою розступилася, і заховалася від очей його у печері, і звідти оспівувала Бога, взиваючи: Алилуя.

* * *

Ікос 5

Бачили тебе пастухи, які на верхів'ях гори пасли стадо своє, як ти серед каміння ховалася, і взивали: «Хто ця словесна Агниця і від якого вовка ховається?». І ось Діоскор, від вовка лютіший, вибіг на гору і тебе, яка там переховувалася, знайшов, за коси дівочі схопив і до дому потягнув жорстоким шляхом, на якому ми, вірні, взиваємо до тебе так:

Радуйся, бо молодому оленю на горах ароматських сподобалась ти; радуйся, бо сходження до Небес більше за мирське полюбила ти.

Радуйся, бо ідолослужіння жахливого уникла ти; радуйся, бо на гору Троїчного служіння піднялася ти.

Радуйся, бо крізь камінь пройшла ти, від кам'яносердного тікаючи гоніння; радуйся, бо серед каміння ти Камінь Христа знайшла, що утверджує всіх.

Радуйся, бо у печеру кам'яну ти увійшла, щоб побачити Христа, Який до гробу кам'яного був покладений; радуйся, бо Його ти вже бачиш, Який на Престолі Слави сидить.

Радуйся, бо Христос волосся голови твоєї беріг, щоб і волосся всіх людей вберегти, які утиски терплять на землі; радуйся, бо вони Христом будуть увінчані на Небесах.

Радуйся, бо волосся своє ти кров'ю, наче квітами вкрила; радуйся, бо заплетення волосся твого у вінок золотий перетворене.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 6

Проповідникам богоносним і апостолам Христовим уподібнившись, з дерзновенням перед лицем мучителів проповідувала ти Христа, Істинного Бога; заради Нього люті рани від волосяниць і мечів мужньо перетерпіла ти, Свята Варваро. Була ти у темниці ув'язнена, в якій, наче у покоях, у Христі Ісусі раділа ти, співаючи Йому: Алилуя.

* * *

Ікос 6

Христос Господь, Який серце твоє просвітив істинним Богорозумінням, запалив в очах твоїх світло Божественного Лиця Свого, Він бо, як улюблений твій Жених, опівночі до тебе, непорочної Своєї невісти, у темницю прийшовши, тебе відвідав, від ран зцілив і світлом Лиця Свого душу твою звеселив, нас же, вірних, навчив співати так тобі:

Радуйся, бо за Христа, Який побиття терпів, нещадно битою була; радуйся, бо через терпіння побиття ти невидимого ворога вбила.

Радуйся, бо рани Господа твого на тілі своєму носила; радуйся, бо від усіх ран ти від Господа зцілення отримала.

Радуйся, бо Сам Господь, Світло для світу, Себе тобі у в'язниці явив; радуйся, бо Сам Лікар душ і тіл тебе, хвору, відвідав.

Радуйся, бо через земну в'язницю ти у Небесний покій увійшла; радуйся, бо з крові твоєї ти собі весільне вбрання пошила.

Радуйся, бо через тебе від багатьох ран грішники зціляються; радуйся, бо через тебе від усіх хвороб ті, хто з вірою до тебе приходять, уздоровлюються.

Радуйся, доріг гріховних скора руйнівниця; радуйся, ран численних добра цілителько.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 7

Хотів безумний мучитель бажання своє здійснити і облесливими словами тебе, Свята Варваро, від Істинного Бога відвернути і до ідолів навернути, ти ж, як мудра діва, відповідала йому: «Скоріше твердий адамант на м'який віск перетвориш, аніж мене від Христа Бога мого відвернеш: Його з Отцем і Святим Духом, Єдиного Істинного Бога сповідую, славлю, хвалю і співаю Йому: Алилуя».

* * *

Ікос 7

Нову показав нелюдську лють звіроподібний мучитель, коли тебе, Свята великомученице Варваро, звелів на дереві повісити і залізними нігтями тіло твоє стругати, і свічками запаленими твої ребра обпалювати, а також молотом у голову тяжко бити. Це надзвичайне терпіння твоє благоговійно згадуючи, похвалами ублажаємо тебе такими:

Радуйся, бо повішена була ти на дереві ради Христа, на хресті розіп'ятого; радуйся, бо стругана була ти по ребрах ради Христа, копієм у ребро пораненого.

Радуйся, бо вогнем любові до Бога у серці своєму запалала ти; радуйся, бо через це запаленими свічками обпекли тебе.

Радуйся, твердіша за адамант у терпінні непорушному; радуйся, міцніша від кам'яного стовпа у мужності непохитній.

Радуйся, бо молотом, що бив тебе по голові, вінець Царства тобі сковано; радуйся, бо тим же молотом голова ворога твого сокрушилася.

Радуйся, бо з Христом заради Нього на землі страждала ти; радуйся, бо з Ним і у Ньому на Небесах прославилася ти.

Радуйся, усіх ворогів наших переможниця; радуйся, бо у бідах наших скора помічниця.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 8

Дивне і страшне Святої Варвари страждання побачивши, благовірна жона Юліанія здивувалася вельми, як молода отроковиця в юному тілі такі терпить за Христа страждання, і слізної сповнившись милості, подячно і вона взивала до Христа Бога: Алилуя.

* * *

Ікос 8

Увесь Найсолодший Ісус, усе бажання у тобі було, Свята Варваро; ти бо заради Нього гіркі терпіла муки, так взиваючи: «Чашу страждання, що її дав мені Улюблений мій Жених, хіба не буду я пити?» - і сама явилася чашею, що насолоду чудесних зцілень проливає для всіх, хто взиває до тебе:

Радуйся, бо ти кинула в пекло ідольську оману; радуйся, бо полюбила ти Небесну Ісусову насолоду.

Радуйся, мисленна стамно, бо манну борошна виконання волі Божої у собі ти берегла; радуйся, бо вірним у здійсненні благих бажань ти допомагаєш.

Радуйся, річко, сповнена водами благодаті Божої; радуйся, джерело, що кипить чудес виливанням.

Радуйся, бо, як бджола, ти від смердючого диму ідолопоклоніння відлетіла; радуйся, бо до пахощів мирра Христового ти з насолодою приєдналася.

Радуйся, бо твоїми по всьому тілу ранами була подібна ти до стільників; радуйся, бо краплі крові твоєї були солодші за мед для Найсолодшого Ісуса.

Радуйся, бо для всіх вірних пам'ять про тебе пресолодка; радуйся, бо для всієї Церкви ім'я твоє пречесне.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 9

Усе єство ангельське великою зраділо радістю, побачивши мужню міцність твою, Свята і непереможна мученице Варваро: ангельські чини, побачивши, як давній ворог, прегордий князь темряви з усім його бісівським та ідольським полчищем від тебе однієї, молодої діви, посоромлений втік і під ноги твої був повалений, величним голосом заспівали Богові: Алилуя.

* * *

Ікос 9

Проповідники велемовні риторськими своїми язиками не можуть оспівати величі твоїх тяжких страждань, о Варваро: хто бо опише біль твій, коли груди тобі відрізали? Хто опише сором лиця дівочого, коли нагою тебе по всьому місту беззаконні мучителі водили? Цей біль і безчестя над тобою, нині згадуючи, жахаємось і з милістю взиваємо так:

Радуйся, добра лоза саду Ісусового; радуйся, парость істинна винограду Христового.

Радуйся, бо груди твої відрізані, як грона виноградні Господу твоєму в дар принесені; радуйся, бо кров твоя, як вино милості, з них витікала.

Радуйся, бо Христа ради нагого і ти риз своїх позбавлена була; радуйся, бо ради Христа, Якого Єрусалимом для наруги вели, і ти містом для наруги була ведена.

Радуйся, бо ангелом у світлий одяг у наготі твоїй була ти одягненою; радуйся, бо ним від ворожих очей була ти прикрита.

Радуйся, бо страшний для ангелів і людей сором ти терпіла; радуйся, бо і самих мучителів ти терпінням своїм здивувала.

Радуйся, бо Сам Господь з Неба дивився на твої страждання; радуйся, бо Сам Подвигозасновник похвалив подвиги твої.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 10

Спасти бажаючи душу свою, про тіло ти не дбала, Свята Варваро: коли бо на смерть тебе засудили, ти під меч гострий, як під вінець найкращий з радості пішла і Богові, Який у мученицькому подвигу тебе укріпляв, співала ти пісню: Алилуя.

* * *

Ікос 10

Стіни кам'яної твердішим було окам'яніння серця Діоскора, перетворився він, Свята Варваро, з батька твого у жорстокого мучителя: він бо, почувши твоє на смерть засудження, не тільки через смерть твою не журився, але й сам на місці засудження відтяв святу голову і так, за предвіщенням Господнім, окаянний батько віддав на смерть дитину свою. У такій блаженній твоїй кончині прийми від нас співи оці:

Радуйся, бо за главу Церкви-Христа - ти під меч голову свою віддала; радуйся, бо за любов до небесного чоловіколюбного Отця Безсмертного на смерть земним батьком віддана.

Радуйся, бо у терпінні ти мученицький шлях гідно пройшла; радуйся, бо віру у Безсмертного Обручника Христа до смерті зберегла ти.

Радуйся, бо силою з Неба на боротьбу проти сил піднебесних була ти опоясана; радуйся, бо у переможну славу на Небесах була ти Христом Богом одягнена.

Радуйся, бо зброєю благовоління Божого була ти на землі увінчана; радуйся, бо цвітом нетління прикрашена ти на Небесах.

Радуйся, дівам чеснота і похвала; радуйся, мученикам краса і радість.

Радуйся, християнам тихе пристановище; радуйся, вірним тверде заступництво.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 11

Співів наших похвальних, скільки б їх ми не мали, але не можемо достойно оспівати тебе, Свята і всехвальна мученице Варваро; однак ми, дякуючи за Божі Дари, що нам тобою даровані, Богові, Який у тобі прославився, подячними устами взиваємо: Алилуя.

* * *

Ікос 11

Як світлосяйну свічку, на Небесному свічнику перед Пресвятою Тройцею поставлену, бачимо розумними очима тебе, Свята діво Варваро: нею ж ти нічний морок гріхів наших освітлюєш і нас на світлу дорогу спасіння наставляєш, тому достойна ти, щоб такими словами ми тебе прославляли:

Радуйся, світлорозумний промене, до Світла Немеркнучого приєднаний; радуйся, мисленна деннице, яка зійшла день вечірній освітлювати.

Радуйся, благовонна смирно, яка у Церкві Христовій духмяніє; радуйся, золота кадильнице, яка фіміам молитви за нас до Бога приносиш.

Радуйся, мироположнице зцілень невичерпна; радуйся, скарбниця Божих дарів вічних.

Радуйся, чашо, яка від багатства дому Божого черпає радість; радуйся, сосуде, який від Христа наповнився усіма Небесними насолодами.

Радуйся, адаманте, який перстень безсмертя через заручення з Христом прикрасив; радуйся, вінок чеснот у руках Господніх.

Радуйся, бо на тебе Цар Слави славу і красу Свою возложив; радуйся, бо тобі Цар царюючих і Господь усіх Царство Своє і владу дарував.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 12

Благодать від Бога дана тобі, щоб оберігати від несподіваних хвороб і наглої смерті всяку людину, яка з вірою, любов'ю і благоговінням чесні твої страждання згадує і шанує; тієї благодаті не позбав нас, добра діво Варваро,, щоб здорові тілом і духом, у сьогоденному і майбутньому житті з тобою співали Богові: Алилуя.

* * *

Ікос 12

Оспівуємо твої великі подвиги, шануємо страждання, хвалимо довготерпіння, благословляємо святу твою кончину, славимо тебе, бо у немічному своєму тілі явила ти нездоланну мужність, якою на Землі і на Небесах прославилася ти, Свята і добром все перемагаюча Варваро. І на честь твоїх переможних подвигів і страждань похвально взиваємо до тебе так:

Радуйся, бо ангельських чинів співжителькою ти стала; радуйся, бо єдина з усіх дів непорочних до покоїв Небесних ти радісно введена.

Радуйся, бо мучеників полками ти під вінець слави у гласі радості ведена; радуйся, бо від усіх жителів Небесних прийняла ти цілування.

Радуйся, бо нагорода твоя велика на Небесах; радуйся, бо радість твоя вічна у світлості святих.

Радуйся, від ворогів видимих і невидимих наша заступниця; радуйся, нам благодаті, торжества і слави заступниця.

Радуйся, душевних і тілесних недуг наших цілителько; радуйся, спасительських благ земних і небесних подателько.

Радуйся, бо тобою від наглої і вічної смерті збереженими бути ми сподіваємося; радуйся, бо через тебе вічне життя здобути сподіваємося.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна.

* * *

Кондак 13

О многостраждальна і всехвальна великомученице Варваро! Сьогоднішнє наше моління прийнявши, від усяких хвороб душевних і тілесних і ворогів видимих і невидимих нас позбав, і від вічних мук твоїм богоприємним заступництвом збережи, щоб з тобою, на землі живих, на віки співати Богові: Алилуя.

* * *

Цей кондак читається тричі, а потім ікос 1 («Ангелів пречесну і вселюб'язну чистоту непорочно зберігши...») і кондак 1 («Обраній Богом від ідолослужительного роду і покликаній до народу святого...»).

* * *

Як бачимо, Акафіст Святій великомучениці Варварі - це своєрідна розповідь про Хресну Дорогу, якою пройшла славна юна християнка, а також повторюються окремі факти з її життєпису, восхваляється духовний подвиг.