Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Історія міста

ІСТОРІЯ МІСТА. 1692 року на берегах річки Західний Буг постало містечко Кристинопіль. Його заклав польський магнат Фелікс Потоцький. У 1951 році Кристинопіль перейменували на Червоноград, а його землі увійшли до складу УРСР. Відтоді місто почало перетворюватися на індустріальний центр (передусім – вуглевидобувний) Львівської області. Минуле Кристинополя збереглося у спорудах Палацу Потоцьких, костелу Святого Духа (тепер – Собор Святого Володимира Великого, УПЦ-КП), комплексу монастиря Святого Юра, який належить отцям-василіянам,  а ще в людській пам’яті, бо і тепер поряд з назвою Кристинопіль зберігаються назви інших, колись прилеглих до нього населених пунктів, які місто поступово «захоплювало», - Клюсів, Новий Двір. Вони вже давно зникли з географічних карт.

Протягом трьох століть Кристинопіль – Червоноград пережив війни та пожежі, епідемії, поневолення та репресії… Однак працьовиті люди дали йому друге дихання.

Червоноград розташований у північній частині Львівської області, на відстані 80 км від обласного центру (м. Львів) та 70 км до кордону з Польщею; займає територію площею 21 кв. км., у ньому проживає 80 тисяч осіб.

Сьогоднішній день Червонограда завтра стане історією… А скільки її сторінок, раніше написаних, ще не прочитано дослідниками, скільки приховано у глибинах століть… Детальніше – у рубриці «Історія міста».

(1 Проголосовало)





 

1981 року, в час проведення урочистостей з нагоди 30-літтнього ювілею Червонограда, радо відчинила свої двері для гостей і мешканців міста Червоноградська філія Національного музею у Львові, згодом - ім. Андрея Шептицького (нині - ХМ «Сокальщина). Експозиція музею, що розгорнулася в приміщенні монастиря отців-василіян, репрезентувала близько 200 творів малярства, скульптури, графіки корифеїв Західноукраїнського мистецтва. Реекспозиція музею, яка відбулася 1991 року, сприяла якнайповнішому відтворенню історії краю крізь призму його традицій, звичаїв та народного мистецтва. Протягом 35 років працівники музею здійснювали науково-пошукові експедиції селами Сокальщини. Близько 1000 експонатів, привезених з експедицій та подарованих чисельними шанувальниками музею, поповнили збірку творами народного мистецтва, предметами побуту.

Пропонована увазі глядача новостворена експозиція «Народне мистецтво Сокальщини кінця ХIX поч. ХХ століть» представляє, насамперед, висліди оригінальної та своєрідної творчості народних майстрів Прибузького краю. Десятки виставок, розгорнутих в залах музею, отримали резонанс на сторінках періодичної преси та зацікавлення мешканців міста.

Багатство фондових збірок Червоноградської філії Національного музею у Львові та твори сучасних художників й народних майстрів представлені численними проектами. Вернісаж, державні та духовні свята, ювілейні дати значних постатей української культури – усе це стало приводом для створення при музеї «Клубу творчої інтелігенції» (КТІ) «Вулик» у 1994 році. Майже 50 членів Клубу намагалися зреалізувати, насамперед свої творчі задуми, прагнення до спілкування з іншими людьми. КТІ став генератором проведення цікавих вечорів, зустрічей з відомими творчими особистостями.

Усі виставки, які тут експонувалися, по-своєму цікаві, розмаїті і цінні. Серед них - «Скарби українського малярства кінця XIX поч. ХХ століття”, 43 оригінальні твори майстрів пензля, вихованців Академій мистецтв Кракова, Відня, Мюнхена, - Копистинського, Устияновича, Труша, Новаківського, які по студіях започатковували школу реалістичного мистецтва в Україні.

З нагоди 400-ліття з дня смерті Івана Федорова червоноградці знайомилися з оригінальними виданнями – «Острозькою біблією», «Апостолом», «Букварем», а з нагоди дня народження Т. Шевченка були представлені прижиттєві видання його творів. Чотири фотовиставки лауреатв Шевченківської премії, редактора українського фотомистецького журналу «Світло і тінь» Василя Пилип’юка, з якими фотомитець об’їздив чи не увесь світ, були представлені в музеї. Мешканці міста мали чудову нагоду оглянути твори Фотія Красицького – внучатого небожа Тараса Григоровича Шевченка. На виставці було представлене знамените полотно художника «Гість з Запоріжжя».

До 100-річчя Згромадження сестер-служебниць Непорочної Діви Марії було відкрито унікальну виставку, присвячену беатифікації співзасновниці жіночого монастиря Йосафати Гордашевської і с. Тарсикії Мацьків. Виставка експонувалася у час відвідин України Папою Іваном Павлом II.



Найкращі згадки про наш Прибузький край розлетілися по всіх усюдах, де ревно працюють сестри служебниці, - в Бразилію, Аргентину, Австралію, Америку та Європу.

Серед експонатів – давні світлини, які зберегли нам пам’ять про перший дім сестер – він був знищений війною, часом і людьми.

До високопрофесійних виставок , які мали щастя оглянути червоноградці в залах музею належать: «Ангели Львова» Роксолани Прийми-Таміоли; «Моя сестра» Ольга Олени Кульчицької; писанки сестер-служебниць з Онтаріо (Канада); «Вікно в Швейцарію»; «Голгофа України»; «Україна в серці» Володимира Липового; виставка японської та китайської мініатюри; виставка писанок Тараса Городецького; чорна кераміка Андрія та Лідії Уляницьких; виставка галицьких ікон XVII-XIX ст.; виставка живопису, ляльок, гобеленів Іванни Нижник-Винників; нашийні прикраси Любарта та живопис Омеляна Ліщинських; Кристинопільська Богородиця у копіях митців; «Барви України» - виставка унікальних народних строїв зі всіх регіонів України (з фондів Національного музею у Львові); виставка робіт яскравого, талановитого, багатогранного художника кінця XIX – поч. ХХ ст.ст. Модеста Сосенка; виставка малярства Гната Хоткевича та виставка Теодора Вацика, імя якого тривалий час було незаслужено забуте.

Непересічною мистецькою подією в житті Червонограда стало відкриття 7-го Міжнародного Салону художньої фотографії «З любовю до Жінки -2012». На виставці було представлено 55 найкращих фотомистецьких творів українських та зарубіжних фотографів. Мистецьку акцію недільного дня скрасив камерний оркестр викладачів Червоноградської школи мистецтв. Вони дарували безсмертні твори Баха, Генделя, Бетховена, Шопена.

На базі музею проводяться семінари, основні з них: «Розвиток художніх здібностей у дітей дошкільного віку засобами мистецтва», «Інноваційні технології»; «Географи-краєзнавці»; «Український народний одяг»; «Вишиванка – окраса українського народу»; «Інтерпритація трипільської орнаментики в сучасній українській вишивці»; «Давнє-сучасне».

Лекційна діяльність музею – одна з надзвичайно важливих напрямків популяризаційної роботи. Теми лекцій співзвучні з профілем музею: “Народне мистецтво Сокальщини кінця XIX поч. ХХ ст.»; «Український рушник та його історія»; «Василь Шостопалець – сокальський гончар»; «Світ у писанках Тараса Городецького»; «Сокальська писанка»; «Шлюбний одяг»; «Нашийні прикраси»; «Українська хустка»; «Історія міст і сіл Сокальщини»; «Андрей Шептицький - сподвижник і меценат»...

Послухавши цикл лекцій, школярі, студенти службовці приходять в музей уже готовими до сприйняття виробів народних майстрів і творів образотворчого мистецтва, представлених в експозиціях музею. У 1993 році наш музей спільно з міською радою започаткували в місті Червонограді фестиваль-конкурс «Великодні візерунки».

Одним з цікавих напрямків роботи є зустрічі в музеї з цікавими особистостями. Працівники музею та його шанувальники добре пам’ятають зустріч з відомою українською письменницею, кандидатом історичних наук, громадським діячем, яскравою і самобутньою Раїсою Іванченко. Її історичними романами «Зрада, або Як стати володарем», «Гнів Перуна», «Золоті стремана» зачитуються і старші, і молоді, а її стислий нарис «Україна від Кия до Кравчука» розрахований на найширші читацькі кола. Особливою популярністю користується її книга статей, нарисів, роздумів «Я повертаю Україні те, що в неї вкрадено».

Червоноградська філія Національного музею у Львові ім. А. Шептицького – наукова, культурно-просвітницька установа, яка за 35 років свого функціонування стала потужним мистецьким центром міста.

Тамара ЗАХАРКО.

 

Завідуюча Червоноградською філією Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (нині – ХМ «Сокальщина»)

(1 Проголосовало)

 

(Ліндельська культура і культура лійчастого посуду Побужжя: за матеріалами джерел археологічних досліджень)

Археологічні розкопки, проведені у 60-х роках і в 1988-1993 роках вченими та студентами Львівського національного університету ім. Івана Франка (керівник археологічних експедицій — професор М.А. Пелещишин; тут, звісно, йдеться про покоління студентів і вчених-археологів) на східній околиці міста Червонограда і біля сусіднього з ним села Добрячин на високому лівому березі та в заплаві Західного Бугу показали, що у нашому краї існували, починаючи з кінця IV тисячоліття до н.е., кілька поселень. Ця дата співпадає з існуванням в Україні  культури Трипілля. Друга хвиля інтенсивного заселення берегів Західного Бугу між Солокією та Ратою припадає на другу половину I тисячоліття до н.е.

Західне Побужжя у далекому минулому мало вдвічі сухіший клімат, ніж тепер. Першого разу він охоплював майже все III тисячоліття до н.е., вдруге — другу половину I тисячоліття до н.е. Це давало можливість людям оселятися в широких річкових заплавах, будувати житла. Розкопки на західній околиці Кристинополя-Червонограда на території майбутнього мікрорайону “Долинний” підтвердили цю закономірність.

Культурні рештки залягають на глибині 0,5-0,2 м “від сучасної поверхні” (дослідження датовані 1993 роком). Найбільша їх кількість знаходилась в розкопі біля замку Потоцьких. Тут виявлено залишки двох різночасових поселень енеолітичної культури лійчастого посуду,  поморської культури останніх століть до н.е. Друге поселення представлене лише кількома фрагментами кераміки.

Доречно сказати, що деякі цінні артефакти, знайдені археологами, і тепер зберігаються у краєзнавчому музеї ЗШ №14.

У широкій заплаві Західного Бугу, на схід від Червонограда і на південь від с. Добрячин, знаходиться низка високих безіменних дюн. Лише одну з них місцеве населення називає “Макарова гора”, або “Макарів горб”. Вона (гора чи дюна, хоча час залишив від неї невеликий пагорб) розташована близько 0,5 км на південь від шосе Червоноград — Сокаль. Дюна має приблизно овальну форму, спрямовану довшою віссю паралельно течії ріки. Розміри дюни становлять приблизно 70х40 м. Артефакти, знайдені у ній, датуються періодом лендельської культури (сформувалася у середині IV тисячоліття до н.е.). На жаль, історія племен — носіїв цієї культури вивчена недостатньо. Відомо лише, що вони займалися мотичним землеробством, розведенням великої рогатої худоби, виготовляли ліпний посуд.

В урочищі Макарова гора частково досліджено один житлово-господарський комплекс. Тут знайшли залишки невеликого скупчення кусків глиняної обмазки і скупчення біля нього чотирьох посудин, кам'яних жорен та крем'яних знарядь. Навколо розвалу печі в межах розкопу простежувалася пляма коричнуватої землі за рахунок дрібненьких вкраплень глиняної обмазки.

З практики досліджень інших поселень у Західному Побужжі відомо, що вони були невеликі, включали одне-два житла з господарськими прибудовами. Враховуючи розміри дюни, можемо вважати, що поселення біля с. Добрячин не було чисельним щодо кількості мешканців, довжина житла сягала 6-7 м.

У межах житла і поблизу нього виявлено близько 30 кам'яних речей, в основному знарядь праці. Вони виготовлені з місцевого західно-бузького кременю, серед якого переважає темнодимчастий зі світлими або темними смугами. Слідів постійного виробництва крем'яних знарядь не виявлено, проте вони епізодично виготовлялися, про що свідчать окремі знахідки відщепів і невелика частина конічного нуклеуса.

Серед знарядь — ножі і скребки, більшість з яких виготовлені на пластинах довжиною 15 см. Найчастіше зустрічаємо трапецієвидні широкі пластини. Вузькі пластини представлені лише кількома заготовками. Такі ножі до цього часу були відомі головним чином з комплексів крем'яних знарядь з поселень культури лійчастого посуду, а також з пізньотрипільських поселень. Виявлення їх під час розкопок у с. Добрячин свідчить, що ці знаряддя характерні і для лендельської культури.

На місці житла знайдено чотири ліпні посудини (амфора, невеликі чаші і конічна миска), виготовлені з глини з незначною домішкою піску. До рідкісних знахідок належать клиноподібні сокири, виготовлені з легкої дрібноструктурної породи каменю-опоки.

Славиться наш край й археологічними артефактами культури лійчастого посуду. Їх залишки знаходили на території Сокальського, Володимир-Волинського районів, у Польщі, Чехії. Та все ж вони виявлені переважно на високих місцях корінного берега Західного Бугу і його приток Лежниця, Литовець, Зимне, Свитазів і на вершинах Подільського плато й Розточчя (Малі Грибовичі, Львів, Винники, Тростянець). Деякі поселення були розташовані на підвищенні серед річкових долин (Кресів, Белз, Кристинопіль).

Археологічні розкопки (проведені не тільки у нашому краї) дали можливість з'ясувати багато цікавого з поховальних обрядів культури лійчастого посуду. У різних регіонах вони мали свої специфічні особливості, відмінності. Наприклад, на півночі були поширені групові і курганні поховання, на півдні — в основному грунтові поховання. На теренах України могильники періоду культури лійчастого посуду не виявлені. Лише на Зимнівському поселенні було відкрито кілька поховань, які можна пов'язати з цією культурою. Одне поховання випадково відкрили у с. Дружелюбівка Сокальського району. Покійник лежав у простягненому положенні головою на захід; біля нього була невелика глиняна амфора.

У Західному Побужжі в різні періоди археологічних розкопок знайшли три скарби крем'яних пластин-заготовок: у с. Ільковичі поблизу Сокаля, у селах Шистів і Лудин поблизу Володимир-Волинська.

На дослідженій частині поселення у Червонограді виявлено понад 800 кам'яних знахідок, переважно масивних відщепів без певної стабільної форми. Окрему групу становлять крем'яні знахідки — 60 пластин, трикутних або трапецевидних, шириною 3-4 см.

Як припускають учені, у населення культури лійчастого посуду було багато домашньої худоби. У тогочасних ландшафтних умовах Малого Полісся, до якого належить басейн Солокії, розведення домашньої худоби повинно було мати не тільки вагоме, а й вирішальне значення.

Керамічний посуд, виявлений археологами з прадавніх поселень — доволі різної форми і різного функціонального призначення: горщики, черпаки, друшляки тощо. Окрему групу глиняних виробів становлять прислиці. За винятком однієї, вони збереглися добре.

Результати розкопок дають підстави вважати, що Західне Побужжя було одним з найбільш густонаселених районів племен культури лійчастого посуду, час існування яких у європейській науці датують IV — серединою III тисячоліття до н.е. І саме в цьому регіоні фактично завершився етап повільного розселення племен досліджуваної нами культури.

Дослідження поселень у Червонограді і на навколишніх територіях дозволяє стверджувати, що розселення йшло із заходу, з верхів'я рік Солокія і Рата. На берегах Рати відкрито три поселення: два в районі м. Великі Мости, одне поблизу с. Любеля. На берегах Солокії поки що відоме поселення біля с. Домашів і нововідкрите червоноградське поселення. Всі вони розташовані на низьких місцях. Загалом, це вказує на те, що ситуація соціально-етнічного життя в першій половині III тисячоліття до н.е. тут була спокійною.

...Археологічні багатства земель Прибузького краю тим не вичерпуються. Є артефакти, які датуються пізнішими періодами: другою половиною I тисячоліття до н.е. - XII століттям нашої ери. Історики небезпідставно вважають, що Західним Бугом пролягав один із шляхів “З варягів — у греки”.

А скільки ще неоціненних скарбів приховує наша земля. Вони чекають дослідників. Однак, це вже тема іншої розмови...

 

 

(0 Голосов)

 

25 років тому, 1 грудня 1991-го відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акту про державну незалежність України, прийнятого Верховною Радою 24 серпня цього ж року. Українці довели світові, що хочуть жити у незалежній державі. За його підтримку проголосувало 90, 3 % учасників референдуму. Мешканці шахтарського Червонограда видали “на-гора!” вражаючий результат — 97, 46 відсотка сказало “ТАК!” Незалежності!

 

(0 Голосов)

 

Далекий 1692 рік... Фелікс Казимир Потоцький, ставши воєводою Краківським і коронним гетьманом Польщі на берегах Західного Бугу заснував місто, яке назвав на честь своєї дружини — Кристинопіль.

Отож, у 2017-му мешканці теперішнього Червонограда (Кристинополя) святкують 325-ліття свого міста. Ювілейний рік!

 

(1 Проголосовало)

 

Відразу два свята відзначили червоноградці у неділю, 26 червня: День молоді і День міста. Щодо останнього, то тут дві дати — 324 роки Кристинополю і 65 років шахтарському Червонограду. Попри молодий, як для історії вік, Червоноград вже має свої традиції, імідж міста гірників. Тепер сучасному поколінню важливо зберігати минувшину віків, розвивати все найкраще у сфері духовності, моралі, добробуту.

Славиться Червоноград добрими працьовитими людьми, патріотами. В пам'яті зринають імена тих, хто віддав своє життя за Україну і “малу Батьківщину” - рідний Червоноград в зоні АТО. Та навіть у лихоліття хочеться святкового, піднесеного настрою. Оптимізм, глибока віра — це також зброя!

Розпочалися святкування ні, не з запланованих урочистостей, а з церковних Богослужінь. У храмах Червонограда молилися за мешканців міста, всю Україну, за молодь. Головне, щоб молодь регулярно відвідувала церкву, тоді й перебуватиме під Божою опікою.

Програма святкування була доволі насиченою. Одними з перших увагу червоноградців привернули “Богатирські ігри”, що відбувалися у міському парку біля літньої сцени. Участь у них взяли представники Івано-Франківської обласної федерації стронгмену Роман Шмигельський, Володимир Пиндус, Віталій Коротич, Василь Неміш, Андрій Ориджук. Серед них є переможці багатьох всеукраїнських змагань, призери чемпіонату світу.

Як повідомив суддя змагань, багаторазовий рекордсмен України Назарій Павлів, хлопці з Прикарпаття прибули у шахтарський Червоноград не так позмагатися між собою, а як на показові виступи, продемонструвати міць, силу, волю до перемоги українця-богатиря.

Під оплески та азартні підбадьорювання глядачів богатирі переносили на 15-метрову дистанцію, враховуючи час, штанги з гирями із загальною вагою 260 кг (цей вид вправ вони жартома називають “фермерські забави”), піднімали над собою металеву колоду, катали велитенське колесо тощо. У перерві цих змагань, а вони відбулися за підтримки міського голови Андрія Залівського, свої сили випробували й червоноградські важкоатлети-аматори. Переможцями стали Петро Чорний і Богдан Музика. Нагороди їм вручив начальник Червоноградського міського відділу культури та спорту Валерій Гаврилюк.

Тим часом у місті відбувалися й інші спортивні заходи: шахові змагання, турнір з настільного тенісу, міжнародний турнір зі спідвею серед ветеранів, молодіжний турнір з пляжного волейболу, мотопробіг та велопробіг вулицями Червонограда...

Своє артистичне мистецтво демонстрували юні виконавці, малювали діти й на асфальті, виготовляли жайворонків. Під бравурні оплески на Вічевій площі відбувся концерт творчих колективів Червонограда. Нікого не залишили байдужими виставки-вернісажі робіт народних майстрів, художників. Нехай фраза “Червоноград має таланти!” звучить банально, але це та істина, яку вкотре і вкотре хочеться повторювати. У міському парку, вздовж вулиці Михайла Грушевського очі аж розбігалися і дух перехоплювало від побаченого. Приміром, не так вже й дорого продає речі побутового вжитку, виконані у техніці деконанс, майстриня з Червонограда Наталія Дем'янович. Барвисто розмальовані у стилі петриківського розпису та полаковані з одного боку вішаки для кухонних рушників, полички для посуду, дощечки для нарізання хліба, м'яса, овочів ваблять своєю красою. На виготовлення кожного шедевру (це — без перебільшення!) майстриня витрачає тиждень часу. Ну хіба можна після цього на такому витворі нарізати зеленину на салат?!. Рука не підніметься. Такою роботою тільки милуватися і милуватися!

- Можна і салат нарізати, і м'ясо, - спокійно відповідає майстриня. - Для цього така “різальна” дошка й призначена.

Зачаровували картини, виконані у техніці об'ємний декупаж, художниці з Рівного Алли Шумовської.

- Я вперше у вашому місті, - зізнається митець. - Проїхала на авто кількома вулицями, прогулялася парком, воно вже мені сподобалося!

Із Днем молоді і Днем міста вітав червоноградців і гостей міський голова Андрій Залівський. І знову ж, у цьому є щось символічне, бо місто наше таки молоде. Опісля відбувся святковий концерт за участю популярних гуртів та виконавців - “Монте Крісто”, “Викрутаси”, “Дикі серцем” та ін. Солодкий сюрприз приготували майстри виробничого навчання Анна Кузьва, Марія Токай (загалом — вісім кухарів) та студенти-кулінари Червоноградського гірничо-будівельного ліцею.“Вони спекли торт вагою 100 кг, - розповідає заступник директора ліцею Богдана Сторожук. - Усіх пригощаємо безкоштовно!”.

 

Маркіян ЛЕХМАН.