Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Історія міста

ІСТОРІЯ МІСТА. 1692 року на берегах річки Західний Буг постало містечко Кристинопіль. Його заклав польський магнат Фелікс Потоцький. У 1951 році Кристинопіль перейменували на Червоноград, а його землі увійшли до складу УРСР. Відтоді місто почало перетворюватися на індустріальний центр (передусім – вуглевидобувний) Львівської області. Минуле Кристинополя збереглося у спорудах Палацу Потоцьких, костелу Святого Духа (тепер – Собор Святого Володимира Великого, УПЦ-КП), комплексу монастиря Святого Юра, який належить отцям-василіянам,  а ще в людській пам’яті, бо і тепер поряд з назвою Кристинопіль зберігаються назви інших, колись прилеглих до нього населених пунктів, які місто поступово «захоплювало», - Клюсів, Новий Двір. Вони вже давно зникли з географічних карт.

Протягом трьох століть Кристинопіль – Червоноград пережив війни та пожежі, епідемії, поневолення та репресії… Однак працьовиті люди дали йому друге дихання.

Червоноград розташований у північній частині Львівської області, на відстані 80 км від обласного центру (м. Львів) та 70 км до кордону з Польщею; займає територію площею 21 кв. км., у ньому проживає 80 тисяч осіб.

Сьогоднішній день Червонограда завтра стане історією… А скільки її сторінок, раніше написаних, ще не прочитано дослідниками, скільки приховано у глибинах століть… Детальніше – у рубриці «Історія міста».

(1 Проголосовало)


Червоноградська центральна міська бібліотека проводить не тільки цікаві літературні зустрічі, презентації збірок віршів і прози, альманахів, представляє книжкові виставки, а й організовує мистецькі акції, які збирають багатьох шанувальників художньої творчості, народних промислів.

18 травня тут відбулася авторська виставка робіт відомого вишивальника бісером Романа Магоцького «Розлився бісер, як макове зерно…». Його вишивки зберігаються в багатьох приватних колекція, у музеях в Україні і за кордоном. Народний майстер має схвальні відгуки у засобах масової інформації.

Цей захід блискуче провели Руслана Федюк і Віра Олеш. Несподівано представляли вишивки (тут і портрети, релігійні мотиви, народні орнаменти…) учні Червоноградської школи №3. З їхніх уст звучали пісні. Також учениця школи №5 Юлія Ващук виконала «Українську душу» (слова Людмили Ржегак, музика Наталії Зіньків).

Про митця і народне мистецтво говорили о. Володимир Ващук, бібліотечні працівники, поети Іван Гентош, Людмила Ржегак та ін. Безперечно, літератори читали свої вірші.

Тарас ЛЕХМАН.

(1 Проголосовало)

Доволі багатою і насиченою виявилася програма святкування Міжнародного Дня музеїв у Палаці Потоцьких (Червоноградській філії Львівського музею історії релігії).

Відвідувачі (а вхід цього дня для них був вільний – подарунок музейних працівників) оглянули діючі виставки «Українські ікони XVII – XIX ст.», «Кристинопіль у XVII-XIX ст.», «Кристинопіль – Червоноград. Місто у фотографіях», «Страсті Христові», дереворити Ярослава Гладкого – «Чудодійна ікона Кристинопільської Матері Божої», «Забави Ісуса Христа та Івана Предтечі», фотороботи Романа Данилюка – «Незалежність без монтажу… Відновленню не підлягає» та інші експозиції.

Також відбулися відкриття виставки «Вишиті рушники» майстрині зі Соснівки Ірини Мрочко й майстер-клас художниці зі Львова «Живопис руками від Соломії Ковтун».

Тарас ЛЕХМАН.

(1 Проголосовало)

Попри засилля телебачення і радіо, Інтернету, все ж багато споживачів інформації, особливо людей старшого віку, не обходиться без газет та журналів. І хоч через економічні негаразди їх тиражі стрімко падають, однак друковані ЗМІ займають чільне місце в інформаційному просторі.

А що газетярі робили б без друкарні? Погодьтесь, питання звучить доволі риторично. Тож багато журналістів завдячують в т.ч. і Червоноградській міській друкарні, яка, без перебільшення, є посередником між ними і читачами. Тільки тут виходять друком газети «Гірник», «Новини Прибужжя» (Червоноград), «Народна справа» (Радехів), «Наше місто» (Нововолинськ), «Відродження» (Жовква), «Прикордоння» (Рава-Руська), альманах «Провесень» та інша періодика.

Трохи історії…

Червоноградська міська друкарня заснована на базі Забузької районної друкарні (м. Белз), яка діяла з 1954 по 1961 рік і належала до Львівського облвидаву. У грудні 1959 року на його замовлення розпочалося будівництво нового приміщення Забузької друкарні за адресою: м. Червоноград, вул. Будівельна, 22, яку здали в експлуатацію 1962 року. За цією ж адресою і в тому ж приміщення друкарня знаходиться і тепер.

Рішенням виконкому Львівської обласної ради від 30 червня 1962 року (це вже внаслідок реорганізації районів, їх укрупнення та визначення міст обласного підпорядкування) створено Червоноградську міську друкарню.

У 1991 році підприємство стало власністю Львівського обласного управління у справах преси, а через десять років – Львівської обласноїради.

(6 Голосов)

 

В Українській Асоціації письменників Західного регіону (м. Львів) перегорнуто останню літературну сторінку 2012-го року. Наприкінці грудня тут відбулася підсумкова зустріч, у якій взяли участь члени Червоноградського літературно-мистецького об’єднання «Третій горизонт» та УАП Ганна Кузьмак, Марія Лобай, Богдан Демчук і автор цих рядків.

 

Зокрема для Богдана Демчука високосний рік (ось і вірте тоді прикметам…) видався плідним: він перевидав з доповненням збірку віршів «Поезія галичанина», його прийнято до Української Асоціації письменників. З новими творчими доробками прийшли до читачів й інші «третьогоризонтівці». Вони ставали лауреатами різних конкурсів.

 

У цей день в Асоціації було людно, гамірно, адже зібралися письменники з п’яти областей України. Були навіть гості з Румунії, які розповідали, як у тамтешній діаспорі зберігають рідну мову, українську культуру, духовність, звісно, говорили й про літературні процеси. А наш краянин зі Сокальщини, заслужений артист України Андрій Хавунко поділився своїми враженнями від нещодавніх гастролей Францією та Голландією.

 

«Третьогоризонтівці» прибули не з порожніми руками, а дарували присутнім від шахтарського краю привітання з колядками, щедрівками, жартами, віршованими текстами. Учасник Червоноградського гурту «Надвечір’я» Іван Петречко посівав літературну братію зернами та цукерками.

 

(9 Голосов)

Червоноград.

15 листопада 1951р. була укладена нова угода про радянсько-польський кордон. Кристинопіль увійшов до складу Української РСР і був перейменований. Більшість корінного населення так і не змогла повернутися до Червонограду.

Основою, на якій почав розвиватися радянський Червоноград, стали розвідані поклади кам'яного вугілля. Ще в 1938р. розпочато свердлування грунту в районі Тартакова, Сокаля, Задвір'я. Геолог Я.Самсонович знайшов у глибині вугленосні поклади, але нестача фондів, потім війна зупи¬нили дальшу роботу.

Знали про залягання тут вугленосних покладів совєти. В 1940 р. було пробурено декілька свердловин. І лише після 1951р. геолого-розвідувальні роботи були відновлені на стиках Львівської і Волинської областей. В Західній Україні створювалися промислові підприємства і їм необхідне було місцеве паливо. Підготовка шахтних полів і будівництво шахт почалося з шахти № 1 на Волині у 1950 р.

у Червонограді проходку стволів шахти № 1 «Великомостівська» розпочали восени 1952р. (такі назви вугільні підприємства одержували тому, що розташовувались на території тодішнього Великомостівського району). В 1953—1954 pp. у Червонограді будуються вже три шахти, а в 1955 починається спорудження ще вісьмох вугільних підприємств. Перша шахта на Львівщині, збудована за чотири роки, була здана в експлуатацію 25 грудня 1957р. Усі вони разом з шахтами Волині увійшли до складу виробничого об'єднання «Укрзахідвугілля» Львівсько-Волинського вугільного басейну.

Основною робочою силою, яка зводила шахти і будувала Червоноград, були місцеві жителі, мешканці навколишніх сіл і прибулі на допомогу шахтарі Донбасу. Вони і стали основою робітничого люду нашого міста.

Тепер в Червонограді дванадцять діючих шахт і потужна центральна збагачувальна фабрика . Усе паливо, добуте важкою працею гірняків, йде на потреби енергетичного комплексу областей Західної України. Воно надходить на Добротвірську і Бурштинську гідроелектростанції, частково на Макіївський і Авдіївський коксохімічні заводи Донбасу, промислово-побутові потреби суміжних областей.Проектна потужність шахт у 1992р. розрахована на видобуток 8,1 млн. тонн вугілля. У виробничому об'єднанні «Укрзахідвугілля» працює біля 30 тис. робітників, з них 17 тис. — на підземних роботах.

Поряд з вуглевидобутком, який безумовно визначає промислове обличчя Червонограда, в місті розвинена легка промисловість. Продукція виробничо-торгового панчішного об'єднання і швейно-галантерейної фабрики користується попитом в межах України. Створено потужний будівельний комплекс у складі державної будівельно-монтажної фірми «Прибужжя» та тресту «Укрзахідвуглебуд». У місті працюють деревообробний комбінат, заводи залізобетонних виробів, металоконструкцій, комбінат підсобних підприємств, чотири автопідприємства. Перепрофільовується військовий завод «Зміна». Розпочали діяльність біля 100 кооперативів і малих підприємств.Сьогоднішній Червоноград — місто обласного підпорядкування, в якому проживає 92,5 тис. мешканців, у тому числі місті-супутнику Соснівці — 13,7 тис, селищі міського типу Гірнику — 3,6 тис.