Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Історія міста

ІСТОРІЯ МІСТА. 1692 року на берегах річки Західний Буг постало містечко Кристинопіль. Його заклав польський магнат Фелікс Потоцький. У 1951 році Кристинопіль перейменували на Червоноград, а його землі увійшли до складу УРСР. Відтоді місто почало перетворюватися на індустріальний центр (передусім – вуглевидобувний) Львівської області. Минуле Кристинополя збереглося у спорудах Палацу Потоцьких, костелу Святого Духа (тепер – Собор Святого Володимира Великого, УПЦ-КП), комплексу монастиря Святого Юра, який належить отцям-василіянам,  а ще в людській пам’яті, бо і тепер поряд з назвою Кристинопіль зберігаються назви інших, колись прилеглих до нього населених пунктів, які місто поступово «захоплювало», - Клюсів, Новий Двір. Вони вже давно зникли з географічних карт.

Протягом трьох століть Кристинопіль – Червоноград пережив війни та пожежі, епідемії, поневолення та репресії… Однак працьовиті люди дали йому друге дихання.

Червоноград розташований у північній частині Львівської області, на відстані 80 км від обласного центру (м. Львів) та 70 км до кордону з Польщею; займає територію площею 21 кв. км., у ньому проживає 80 тисяч осіб.

Сьогоднішній день Червонограда завтра стане історією… А скільки її сторінок, раніше написаних, ще не прочитано дослідниками, скільки приховано у глибинах століть… Детальніше – у рубриці «Історія міста».

(1 Проголосовало)

 

Два роки Майдану, а таке враження, що це було вчора. Ні, воно і тепер продовжується, а пам'ять про полеглих Героїв живе у наших серцях і відгукується пекучим болем. Світ побачив Україну іншою, такою, що прагне Волі. І за цю Волю кладуть голови кращі сини українського народу.

Як і в інших містах та селах України, у Червонограді відбулося віче пам'яті Небесної сотні. Поминальний молебень за полеглими патріотами, і не тільки на Майдані, а й в зоні АТО, відправили священики церков міста. Лихо об'єднало різні конфесії. Про духовну і земну роль Небесної сотні, полеглих українських бійців на Сході нашої держави говорили на Вічевій площі отець-ігумен Ігнатій Москалюк (Кристинопільський василіянський монастир), отець Михайло Гнатів (церква Святого рівноапостольного князя Володимира Великгого, УПЦ — КП). Втім, обійшлося без пафосних промов. Не до того... А коли звучала Вічная пам'ять, багато хто не міг стримати сліз.

Невеличку, але доволі емоційну літературно-мистецьку композицію-реквієм підготували учні Червоноградської СШ №8.

Під мелодію “Чорної качі” червоноградці виклали з лампадок Герб-Тризуб біля стели Небесної сотні і полеглим бійцям у зоні АТО.

 

Тарас ЛЕХМАН, журналіст

(1 Проголосовало)

 

4 лютого 2016 року газета “Новини Прибужжя” надрукувала статтю Романа Голія, кандидата історичних наук, молодшого наукового співробітника Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, “Червоноград чи Христинопіль”, яка починається словами:”Важко повірити, що у Львівській області є місто, назва якого й досі пропагує червоний комуністичний режим”.

Відомо, що назва Кристинопіль (хоча українською доцільніше — Христинопіль) походить від імені дружини засновника міста графа Потоцького, за радянських часів не прижилася.

 

Автор, аналізуючи архівні джерела, історичні хроніки, літописи (навіть є згадка про Червенські городи княжої доби, що аж ніяк не впливало на партійних функціонерів при прийнятті рішення про перейменування міста), пресу 50-х років ХХ ст., резюмує: “...у Державному архіві Львівської області дійсно є документи, які опосередковано свідчать, що назва “Червоноград” аж ніяк не могла з'явитися через колір породи, добутої з шахт. Бо жодних шахт у 1951 році там не було... Тому немає сумніву, що перейменування зробили радянські функціонери, керуючись саме “партійною доцільністю”, а не ще якимось причинами”.

(2 Голосов)

Завершується навчальний рік у школах. Потенційні абітурієнти, батьки випускників замислюються: у який вищий навчальний заклад  подавати документи, яку спеціальність обрати, щоб потім і роботу знайти, і щоб праця була до душі, і щоб приносити користь суспільству.

До переліку тих вишів України, які залюбки обирають абітурієнти, належить і Міжрегіональна Академія управління персоналом. Вона заснована у 1993 році, як недержавний вищий навчальний заклад. Однак постала, як кажуть, не на «голому місці», а на базі створеного у 1989 році Київського науково-впроваджувального центру «Кадри». До часу заснування самої Академії Україна вже стала незалежною, відкритою для світової спільноти державою. Тут неабияк знадобилося вивчення і використання досвіду функціонування вищих недержавних навчальних закладів за кордоном (а таких у деяких країнах – більшість!); посприяло і прийняття Верховоною Радою України нового законодавства у сфері освіти.

МАУП швидко набирала популярності. Тож у регіонах почали відкривати філії-інститути. Львівський інститут (спочатку філія) почав свою діяльність у 1998 році. Тепер він налічує сім кафедр. Його завдання – підготовка нової кадрової генерації у Західному регіоні України, здатної працювати в умовах суспільства знань. Високий рівень кадрового потенціалу, співпраця з європейськими ВНЗ, відповідна матеріально-технічна база  забезпечують належні умови для здобуття якісної освіти.

Червоноградський навчально-консультативний пункт Львівського інституту МАУП було відкрито вже через рік (у 1999-му) після створення самого інституту (філії). Протягом першого навчального року функціонували тільки вечірнє відділення Економіко-правового технікуму і заочне для здобуття студентами кваліфікаційних рівнів бакалавра і спеціаліста. А у 2000-му набрали на навчання й першокурсників (випускників 11-х класів) денного відділення. Тож на освітянському поприщі наш навчально-консультативний пункт працює 16 років. Погодьтесь, за цей час нагромаджено багатий позитивний досвід!

Ми здійснюємо підготовку фахівців за напрямками – Право, Економіка та підприємництво, Банківська справа, Практична психологія; освітньо-кваліфікаційними рівнями – молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, спеціаліст перепідготовки (друга вища освіта). Студенти безкоштовно отримують літературу. Випускникам вручають дипломи державного зразка, оформлені відповідно до міжнародних  вимог, а також міжнародні сертифікати.

Випускники Економіко-правового технікуму, здобувши кваліфікацію молодшого спеціаліста, без додаткових вступних іспитів можуть продовжувати навчання до рівня бакалавра, спеціаліста. Є у стурктурі МАУП магістратура, аспірантура, докторантура.  Приємно, що й випускники з Червоноградського навчально-консультативного пункту вже займаються науковою і викладацькою діяльністю. Зрештою,  всі студенти активною залучаються до науково-пошукової роботи, мають можливсть публікувати результати своїх досліджень. З-поміж іншого, для них регулярно організовуються студентсько-аспірантські конференції (в т.ч. – міжнародні). А молодь у нас справді інтелектуальна, дієва, прагматична!

Навчаються у нашому пункті студенти з Червонограда, Сокальського та Радехіського районів. Тож він давно став кущовим. Слід зазначити, що в регіоні є попит на спеціальності, які ми пропонуємо. Наші випускники працюють в органах державного управління, в суді, юстиції, служать правоохоронцями, трудяться юристами, фінансистами на шахтах… А що вже говорити про приватні фірми – адвокатські та наторіальні контори тощо.

МАУП – один з перших вишів України, який перейшов на Болонську систему надання освітянських послуг і оцінювання якості знань студентів. Тому нам легко працювати з вищими навчальними закладами закордону, зокрема Польщі.

До читання лекцій, проведення семінарських та практичних занять, наукового керівництва курсовими і дипломними роботами залучається як і штатний професорсько-викладацький склад Академії (кандидати наук, доктора), так і провідні кадри з інших вишів Львова, навіть співробітники науково-дослідних інститутів.  Проводять вони заняття і в Червонограді. Ось тут цікавий парадокс: не студенти їдуть у Львів здобувати вищу освіту, а, навпаки, викладачі приїжджають до них. Отож здобути високі знання (аби тільки було бажання вчитися!) можна й в «повітовому» містечку.  Безумовно, що це ще й чимала економія коштів. (Мова, звісно, передусім про батьків).

Гнучка та ефективна система організації занять дає можливість студенту через рік-два навчання на денному відділенні переводитися на заочне. І таке трапляється! Особливо, коли студент під час проходження практики добре себе зарекомендував і на додачу – знайшлося вакантне місце. Тому вже може самостійно заробляти собі на хліб насущний і оплачувати навчання.

Студенти Червоноградського навчально-консультативного пункту МАУП  мають можливість навчатися і на військовій кафедрі за програмою підготовки офіцерів запасу у Львівській Академії  сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Важко про це говорити, однак у наш час питання звучить більше, ніж актуально. І вкотре зазначу: ми маємо прекрасну молодь, патріотично налаштовану!  Вона охоче йде на військову кафедру. Для «військовиків» навчальною програмою Академії передбачено вільний від занять день.

Безперечно, що абітурієнтів найбільше цікавлять умови вступу. Отож, в Економіко-правовий технікум приймаємо випускників 9-тих класів. На спеціальність Право – іспити: українська мова (диктант), історія (тестування); Економіка – іспити: українська мова (диктант), математика (тестування).

Випускники 11-тих класів для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра подають сертифікати ЗНО. Правознавство – українська мова та література, історія України, іноземна мова; Економіка – українська мова та література, історія України, географія; Психологія – українська мова та література, історія України, біологія.

Для здобуття другої вищої освіти абітурієнти зараховуються без вступних іспитів.

Червоноградський навчально-консультативний пункт Львівського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом знаходиться за адресою:

м. Червоноград, вул. В. Івасюка, 4а (приміщення ІМЦО – Інформаціно-методичного центру освіти), III – й поверх.  Тел.: 0 (249)-32-100;  067-89-80-996 .

Усім абітурієнтам зичимо успіхів! Обирайте МАУП!

Олена СТЕЛЬМАХ.
Викладач-методист  Червоноградського навчально-консультативного пункту Львівського інституту  Міжрегіональної  Академії управління персоналом.

 

(3 Голосов)

Червоноградці, гості міста пам'ятають, як у 2013 році у День шахтаря і в Народному домі, і на Вічевій площі звучав щойно написаний Гімн шахтарів. Ідея створення такої пісні визрівала давно. Один з ініціаторів – член Національної спілки журналістів України, редактор ВЕБ-сайту «Шахтар Галичини» ДП «Львіввугілля» Олександр Харламов. Та ось за роботу взялися місцеві автори – композитор Віктор Коваленко і поет-шахтар Олександр Кульбачний. Першим гімн виконав Лев Миколайович Мащак у супроводі учасників театру-студії «Апельсин». Ніхто тоді й подумати не міг, що трохи менше, ніж через рік Лева (Левка – так завжди зверталися до нього друзі) Мащака не стане, до наступного Дня шахтаря  виконавець не доживе два тижні…

Він народився 15 березня 1946 року у с. Смільниця Старосамбірського району. Невдовзі сімя була переселена у с. Острів Сокальського району. Так наш виконавець пісень, музикант (баян, акордеон, фортепіано…  – що тільки не було йому підвласне?..) опинився на теренах Прибужжя.

Після здобуття шкільної освіти, закінчив Львівське музично-педагогічне училище. Служив в армії, виступав у славнозвісному ансамблі ПрикВО, працював у колгоспі і, звісно, не полишав художньої самодіяльності. Музика, пісня супроводжували його протягом усьго життя. У складі різних мистецьких колективів бував на гастролях навіть за кордоном.

1970 року Лев Мащак нерозривно повязав свою трудову і творчу біографію з Палацом культури вугільників м. Червонограда (тепер – Народний дім). Працював художнім керівником, завідувачем Червоноградською філієюЛьвівської обласної філармонії, заступником директора Народного дому, керував Червоноградським відділенням  Львівського обласного фонду культури…

Навіть попри таку зайнятість адміністративною роботою, громадськими обовязками, організацією зустрічей ледь чи не всіх прибулих у Червоноград на концерти артистів (особливо у передсвяткові та святкові дні), він і сам встигав виходити на сцену, не відчуваючи жодної втоми, навпаки, виступаючи пристрасно, з наснагою.  Впродовж двох десятків років залишався незмінним учасником хору «Просвіта».

Лев Мащак відійшов у Вічність 11 серпня 2014 року. Та його голос довго памятатимуть вдячні слухачі, він звучатиме у їхніх серцях.

Тарас ЛЕХМАН.

(2 Голосов)

Наш Великий Кобзар увіковічений багатьма пам’ятниками не лише в Україні, а й за кордоном. Тарас Шевченко, відтворений у бронзі, постав і в Червонограді.

У цій публікації скористаємося фрагментами есе місцевого автора Валентини Ковальчук «З Шевченком у серці», яке вона люб’язно надала нашому сайту.

«Вічева площа. Одне з найкрасивіших місць Червонограда, - пише Валентина Ковальчук. – Тут, на фоні зеленого парку, величаво вимальовується пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. Поет сидить замислившись, закривши книгу, яку щойно читав. Погляд звернений у далечінь і одночасно заглиблений в себе. В поставі відчувається сила і спокій».

Кошти на новий пам’ятник почали збирати ще в 1989 році. До цього долучилися небайдужі мешканці міста, церква, громадські та культурні організації (зокрема – РУХ, Товариство української мови), шахтарі, представники діаспори. Бо державі (маємо на увазі Радянський Союз), яка вже конала, було не до пам’ятників Шевченку… Адже почали демонтувати постаменти Леніну…

Так, це були спочатку радянські карбованці на банківському рахунку, які нещадно поглинала інфляція. Потім українські купони-гривні. І вони не втішали своєю стабільністю. Та, як кажуть, зі світу потроху – тож назбирали необхідну суму.

Ще перед встановленням пам’ятника, у 1990 році іменем поета назвали центральну вулицю Червонограда, а площу – Вічевою.

Сам пам’ятник з’явився завдяки старанням талановитого авторського колективу: скульптора С.Якуніна, архітекторів Б.Захаряка та В.Ісарова і був урочисто відкритий 24 серпня 1996 року, у п’яту річницю Незалежності України.

«Всі найважливіші для міста події, - далі цитуємо Валентину Ковальчук, - відбуваються саме тут, біля Шевченка: збирається громада, щоб висловити свою думку, прийняти важливі рішення, вшанувати пам’ятні для України дати. Тут вчувається подих історії і схвильоване дихання сьогодення. До Тараса червоноградці приходять в будні і свята. Молодята кладуть квіти до підніжжя, бабусі приводять сюди внуків, у День Незалежності України площа розквітає вишиванками, і всім хочеться мати світлину на пам'ять про визначну подію саме біля Поета у цей омріяний ним день».

Тарас ЛЕХМАН.