(0 Голосов)

 

 

Наш Прибузький край, включно місто Червоноград, ще називають Галицькою Волинню. І це поняття не тільки етнографічне. Чому?..

Історико-географічна межа Волині з Галичиною, починаючи з XIII і до XX століття, мала різне територіальне розміщення. Найбільше репрезентованими у цьому плані є перша половина XIV, середина XVII, початок XX і 30-ті роки XX століття. Саме ці історичні періоди фіксували певний просторово-часовий етап у формуванні історико-етнографічної межі Волині. Про це авторитетно стверджував відомий львівський вчений-етнограф Архип Данилюк.

У першій половині XIV століття ця межа проходила північно-східними схилами Розточчя (верхів'я рік Рати, Дерев'янки, Свині, Желдецю, Яричівки і Полтви) та північно-західними схилами Вороняків (витоки рік Золочівки та Західного Бугу). З боку волинських терен до межі прилягали волості Белзька, Бузька, Луцька; з галицьких — Любачівська, Городоцька та Львівська.

У середині XVII століття історико-етнографічне межа змістилась на північний схід. Вона проходила в районі середньої течії ріки Скло та верхів'ї Завидівки, перетинала Розточчя і йшла по його північно-східних схилах (витоки рік Дерев'янки, Свині, Желдецю, середня течія Думниці, Яричівки та Полтви), потім пролягала північно-західними схилами Вороняків, біля верхів'я рік Золочівки, Західного Бугу та Стиру. В той час ця територія входила до складу Польського Королівства.

З волинського боку до межі примикали Белзьке та Волинське, з галицького — Руське воєводства. У складі Белзького були Любачівський, Белзький та Бузький повіти; Волинського — Кременецький; Руського — Перемишльський та Львівський.

Поділ на Волинське (Луцьке) та Белзьке воєводства (утворилися 1462 року) сприяв тому, що назва Волинь усе більше закріплювалась за Волинським воєводством. Такий адміністративний поділ існував до 1772 року. Згідно з цим поділом до Австрії ввійшли Руське і Белзьке воєводства (а з 1867 року — до Австро-Угорщини).

У 1795 році основна територія Волині була приєднана до Росії. На початку XX століття межа між Волинню та Галичиною проходила по кордону Російської імперії з Австро-Угорщиною. Із волинського боку прилягала до межі територія, що входила до складу Володимир-Волинського, Луцького та Дубнівського повітів Волинської губернії. З боку Галичини це були округи — Сокальський, Кам'янко-Струмилівський (тепер — Кам'янка-Бузька, райцентр) та Бродівський.

Адміністративний поділ Польщі 30-х років XX століття остаточно фіксував нині існуючу межу Волині з Галичиною, яка свого часу проходила російсько-австрійським кордоном. З боку Волині були Володимирський, Горохівський та Дубнівський повіти Волинського воєводства; з боку Галичини — Сокальський повіт Львівського та Радехівський і Бродівський повіти Тернопільського воєводства.

Таким чином упродовж XIII-XX століть історико-етнографічна межа Волині з Галичиною мала тенденцію просування на північний схід. Це призвело до того, що теперішня північна частина Львівщини включала в себе землі, які в XIII-XX століттях входили до складу Волині, що дає підстави цю частину області називати Галицькою Волинню.