25 жовтня вшановують святих Прова, Косму, Мартина, Домініка і Домну.

Кажуть, що Пров осінь проводжає і на зиму заглядає, але ще її не зустрічає. Настає своєрідне фенологічне міжсезоння. Такого кожного року одне і те ж буває…

До цього часу селяни завершували утеплювати на зиму свої хати – довкола стін ставили загати зі стебел кукурудзи, також використовували солому, якщо її було вдосталь, «сніпки» аїру (татарського зілля), опале листя.

До вікон чіпляли віконниці або додаткові рами з шибками. Тоді виходили «подвійні вікна». Між ними трішечки насипали тирси, клали подрібнене сіно або солому, «щоб знизу вікон не задувало». І тільки багатші селяни стелили вату. Цей «витвір»  могли прикрасити невибагливими іграшками (здебільшого кульками для новорічної ялинки). Гарно виходило! Діти зачаровувалися і веселилися!.. Розбирали загати і знімали додаткові віконниці аж весною, з настанням тепла.

Народна прикмети:

Пров прохолов – тепло не скоро повернеться.

Лисиця тулиться до людського житла – зима не забариться і буде сніжною та холодною.

Якщо восени біля людських поселень збираються вовки – на холодну і сніжну зиму. Хоч це небезпечно для сіроманців (на них чатують мисливці), але в селі легше спіймати здобич.

Синиця пищить – вже зиму віщить.

У Карпатах: ведмідь не поспішає  лягти в барлогу – зщима затримається.