Останнім з хлібних злаків, як правило, косять овес. Впоратися з цією роботою селяни намагалися до свята Преображення Господнього (Другого Спаса, 19 серпня), бо потім овес «посипиться на землю». Та й спершу потрібно було зібрати пшеницю, жито, ячмінь – основний хліб.

Овес заготовляли і заготовляють здебільшого на корм для коней. Але при нестачі пшениці чи жита пекли хліб і з вівсяного борошна, або додавали його до пшеничного чи житнього. А от вівсяна каша на молоці (смачна у корисна страва!) завжди була на обідньому столі.

З вівсяних, житніх та пшеничних стебел з колоссям (неодмінно мало бути три компоненти) на Різдво гуцули виготовляли коляднички – аналог дідуха, тільки брали 9-12 стебел і перев’язували їх барвистою стрічкою. З колядничками йшли колядувати на потреби церкви і дарували їх господарям, таким чином дякуючи за грошову плату, скільки б вона не становила.

У народі кажуть:

-Дай коневі вівса – буде з нього робоча сила.

-Без жита і пшениці  й овес піде на хліб.

-Вівсяна булочка, звісно, не пшенична, та також хліб.

-Наївся вівсяної каші і працює, як кінь…

Тарас ЛЕХМАН