9 серпня – Міжнародний день корінних народів світу.
(Декілька спостережень і порівнянь)
***
Резолюція Генеральної асамблеї ООН від 23 грудня 1994 року проголосила Міжнародне десятиріччя корінних народів світу, а день першого засідання Робочої групи, 9 серпня наступного року, оголошувався Міжнародним днем корінних народів світу.
Генеральний секретар ООН у своєму посланні 2005 року закликав до солідарності з корінними народами та забезпечення умов їхнього розвитку.
9 серпня 2021 року Україна разом зі всією світовою спільнотою вперше відзначила цю дату.
***
Довідка. Корінний народ – це не те саме, що національна меншина. Щоб бути корінним народом, етнічна маса має сформуватися, бути носієм самобутньої мови та культури, але… не мати власної держави.
***
Волею долі Україна – багатонаціональна держава, Безперечно, українська нація є домінуючою щодо кількості населення у порівнянні з іншими націями та народами, але не «панівною» у найгіршому розумінні цього слова, зокрема, щодо зневаги прав та свобод інших націй і народів.
Україна – не російська імперія! Ми ніколи не прагнули захопити чужі землі й підпорядкувати собі інші народи, знівелювати їх, перетворити на посіпак, манкрутів. Ми лише боронили своє і свою волю.
Свідомі українці визнають і вітають те, що живуть пліч-о-пліч з корінними народами нашої держави кримськими татарами, гагаузами.., з представниками національних меншин поляками, угорцями, молдаванами, вірменами, греками… Спілкуємось і взаємозбагачуємось.
Свого часу на Буковині окремі районні газети виходили дубльовано – українською і російською мовами; на Закарпатті – українською та угорською. «Кримська світлиця» (тепер вона виходить як Інтернет-видання) часто друкувала художні твори кримських татар, російських авторів мовами оригіналу. Кому вона заважала у Криму?.. Звісно, росії.
***
Парадоксально! Імперська пропаганда СРСР культивувала «каламбур» про те, що українці – це нацменшина союзу. Росіяни, звісно, панівна нація. Та чи не українці розбудовували московію?!. Тепер російська пропаганда гласить, що української нації взагалі не існує, це незрозуміла гілка-відгалуження від російського народу… Коли була українська нація, то російського народу ще не існувало.
***
З енциклопедичних джерел. Кримські татари – корінний народ в Україні, який станом на 1989 рік (перепис населення) налічував 47 тисяч чоловік. Назва пов’язана з монголо-татарськими військами, які перший раз під проводом Субутуя і Джебе нападали на Київську Русь у 1223 році. Через різні історичні події та обставини для частини з них Крим став батьківщиною. 1449 року на півострові і в пониззях Дніпра постав Кримський каганат – держава, яка проіснувала 300 років.
Будучи нерідко інструментом у руках сусідніх імперських держав (Туреччини, московії, Речі Посполитої), Кримських каганат часто завдавав дошкульних ударів по українських землях. Зрештою, взаємини Криму й України протягом історії не були однозначними. Геополітичне становище цих держав зв’язувало їх політичними та економічними інтересами. Не забуваймо, що кримські татари не раз ставали союзниками українського козацтва.
Під час російсько-турецької війни 1768-1774 років росія підписала з Кримським ханством «союз вічної дружби», а Туреччина мирний договір. Вони визнали його незалежність. Однак ця незалежність невдовзі скінчилася приєднанням Кримського ханства до російської імперії.
Після лютневої революції 1917 року у росії кримські татари почали боротьбу за культурну, а згодом територіальну автономію, врешті – самостійність. «Татаризація» Криму частково відбувалася протягом 1920-1930 років.
1944 рік. Крим звільнено від фашистських загарбників. Радянська влада несправедливо звинуватила кримських татар у співпраці з німцями. Того ж року відбулася їх масова депортація до Сибіру, в Казахстан й Узбекистан. Уже в дорозі вони гинули тисячами, помирали на чужині.
1954 рік. Кримську автономію було ліквідовано, перетворено на область і приєднано до УРСР.
На початку 1990 років, на зорі незалежності України, коли відновили автономію, почалося масове повернення кримських татар на батьківщину.
Ще у 60-ті роки минулого століття за права цього народу активно виступали українські дисиденти П.Григоренко, С.Караванський, В.Чорновіл.
***
Справді, у Незалежній Україні кримські татари відчули ковток свободи. Молода Українська держава всіляко сприяла їх поверненню, політичному та культурному розвою. І тоді не тільки Крим, а вся Україна стала для них Батьківщиною.
***
Події, пов’язані з анексією росією Криму, спричинили хвилю нових репресій проти кримських татар, українців, що проживають на півострові. І не тільки них.
***
2014 рік. Щоб там не говорила міжнародна спільнота, але війна росії проти суверенної України вже тоді розпочалася. Разом з українцями одними з перших взяли до рук зброю кримські татари і стали на захист України, а в її складі і своєї АР Крим, на існування якої вони мають право!
***
Свого часу на Євробаченні Україну представляла кримська татарка Джамалла і блискуче перемогла. Вона, насамперед, представляла всю Україну, її народ – багатонаціональну спільноту, а не лише кримських татар. У багатьох наших народів спільна доля, яку прагнули вершити московіти.
Чи дозволила б росія, щоб на Євробаченні її представляв бурят, чуваш, чеченець, аварець?.. Риторичне запитання.
***
Хоча в росії існують національні автономії, округи, але більшість її малих народів уже перестали бути самодостатніми, аби створити власну державу. Виняток, хіба що, Татарстан, Чечня, Дагестан…
***
У росії 136 мов корінних народів на межі зникнення… У Чувашії, наприклад, рідною мовою спілкуються лише 20 відсотків корінних чувашів.
Збагніть! Адже йдеться насамперед про людей – носіїв цих мов. Вони (люди) або фізично вимирають, або асимілюються з росіянами (радше – підлаштовуються під них), але росіянами так і ніколи не стануть.
Це – знищення культури, багатовікових традицій, самобутності нації, народу, їхнього менталітету, релігійних та ідейних переконань, які не завжди співвідносні з великошовіністичними прагненнями російської «панівної» нації.
***
Тим часом в Україні, навіть попри війну, створюють усі можливі умови для збереження і розвитку мов, народних традицій, духовних і культурних надбань для усіх національних менших та корінних народів, зокрема, через культурні товариства, дипломатичні структури, недільні школи, літні дитячо-юнацькі табори тощо.
***
Росія всіляко намагається вплинути в Україні на внутрішню міжнаціональну політику вигадками про утиски нацменшин та корінних народів, вербує агентів, навіть з числа священнослужителів московського патріархату, залучає до цього інші держави (зараз «першу скрипку» грає Угорщина). Та Україна чітко дотримується норм власного законодавства, яке не порушує норм міжнародного права. Державна безпека – понад усе!
Тарас ЛЕХМАН