5 травня українці святкували Красну гірку. Більшість обрядів символізують перехід природи від весни до літа. Крім того, юнки загадували на дівочу долю, вшановували Лелю (Лялю) - давньослов'янську язичницьку богиню сімейного благополуччя, домашнього затишку, родинного вогнища.
Отож дівчата збиралися на леваді, бажано на узвишші (гірці), обирали поміж себе Лелю - найвродливішу юнку, прикрашали її зіллям, квітами, молодими гілочками дерев, кущів, барвистими стрічками і висаджували на трон, зроблений з кількох плиток-пластів свіжого дернини, покладених одна на одну. Поруч на розстелених вишитих рушниках ставили глечики з молоком, клали сир, яйця та інші невибагливі селянські продукти. До ніг Лелі кожна дівчина клала свіжосплетений віночок. Потім довкола Лелі водили хороводи.
На завершення дійства пригощалися усім принесеним добром. Вважали, що це їх сама Леля частує. Забавлялися до ночі.
Перед тим, як розходитися по домівках, Леля кидала присутнім по віночку. Дівчата ловили їх на льоту. Відразу спіймає - скоро вийде заміж; не спіймає - доведеться ще дівувати. Такі віночки дівчата зберігали протягом року, до наступної Красної гірки. Як тільки принесли новий віночок, то старий спалювали, а попіл розсівали по грядках.
Парубки у цьому дійстві участі не брали, хіба що на прохання дівчат готували «трон» для Лелі. Вони лише здалеку спостерігали за дівочими розвагами.