Здавалося, що в них зростають крила,
Що щастю їхньому нема й не буде меж.
Але вона його все ж розлюбила,
Кохати перестав її він теж.
Здавалося, вони ніколи не пізнають
Безжальної розлуки гіркоти...
Тепер лиш сльози із небес спадають
Під маревом нічної сліпоти.
Маркіян ЛЕХМАН.
Студент Української академії друкарства
м. Львів