Дивлюсь на неї із вікна.

Проходить повз, уваги не зверта

Красива, мила і хороша.

П'янить, мов чарка стиглого вина.

Вона іде, як Нефертіті,

Боюсь поранить її словом

І знову глянуть. То - даремно.

Ні, не потраплю в її сіті...

Віктор СІНЬКОВСЬКИЙ