Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Людмила Ржегак

Член Української асоціації письменників, автор понад п'ятнадцять поетичних збірок. Багато пише для найменших читачів. Редактор часопису “Літературний Червоноград”.

(1 Проголосовало)

 Збірка віршів Людмили Ржегак “Лети, літай, Любові Птах” - своєрідний підсумок прожитого, осмислення сутності людського буття на грішній землі (насправді, земля — свята, це ми — грішні; так визнає автор у розмовах з читачами) й одвічне запитання: “А що там, у Вічності?..”. Поетесу неабияк болить серце за долю України. У своїх творах вона ніколи не залишає поза увагою проблеми сьогодення, війни на Сході, долі бійців АТО.

Нам так бракує Любові, елементарної уваги один до одного та поваги, доброзичливості, ввічливості з боку молодшого покоління до старшого, дітей до батьків. На жаль, трапляється у нашому суспільстві, що через гарячковість, надмірну зайнятість особистим життям, молодь нехтує старшими, навіть нехтує батьками, позбавляє їх опіки, турботи. І ті, наче опиняються над прірвою життя, нікому не потрібні. Але ж і молодь колись зістариться... Варто замислитись! Та найгірше, коли у ставлення до батьків проявляється тільки корисливість. Це вже окремий лейтмотив віршів Людмили Ржегак, багато чого приховано у рядках...

 

Та все ж, автор тяжіє до прекрасного, духовності, гармонії Природи, до мистецтва. Отож, нехай Птах Любові приносить усім радість, щастя, повагу, Любов!

(4 Голосов)

Якщо поет приходить у школу на запрошення учнів, то, зазвичай, читає їм свої вірші. А тут сталося навпаки…

Учні-другокласники Червоноградської школи №9 разом з бібліотечним працівником Галиною Лех і класним керівником Надією Медюк підготували літературне свято за віршами члена Української Асоціації письменників Людмили Ржегак і запросили автора в гості. Тож читали її твори, аналізували їх і таким чином зробили поетесі приємний подарунок.

- Дитячими устами мої вірші звучать куди краще! – розчулено зізналася Людмила Ржегак.

Цим свято не обмежилося. Пісню на слова червоноградської поетеси (музика Наталії Зіньків) виконала учениця сусідньої школи №8 Яна Турко.

Тарас ЛЕХМАН.

(3 Голосов)

Я була у Лесинім саду,

Чула шепіт трав й дерев столітніх.

Подумки й тепер по стежці йду

Повз шеренги хризантем розквітлих.

Дуб кремезний пам'ять береже,

Білий дім зітхає серед ночі,

Тишу у окрузі стереже,

Тайни Лесі й помисли дівочі.

Тихо спить у роздумах ставок,

Верби ледь колишуть надвечір'я.

Наче в змові стовбур і листок -

Сторожують Косачів подвір'я.

Зупинився тут двадцятий вік.

Хто лиш не гортав його сторінки…

Та повік не змиє часу лік

Велич духу Лесі Українки.

(5 Голосов)

Я бачила те чудо Вероніки.

Леся Українка

Я збираю сльози, наче Вероніка,

Хоч дрижать при цьому руки і вуста,

Це не забаганка, а любов велика,

Що з промінням серця маком розцвіта.

 

Слово, фарби, звуки западають в душу,

Щоб знайти в ній місце—долі опертя,

Підшукать їм гавань, порятунок мушу,

Бо таке поета непросте буття.

 

Виплакане ж слово піснею озветься,

Полетить на крилах у захмарну даль,

Від землі і неба сили набереться,

Щоб скорить лиху, непрошену печаль.

(6 Голосов)

Ой, чи так красно в якій країні,

Як тут на нашій рідній Волині

Л. Українка

В очереті, вкрита рястом, плине Тур'я - річка,

Кучерявиться весело, наче синя стрічка.

Тут колись коваль Данилу диво-меч скував,

Вклавши в нього грізну силу і красу заграв.

Переможцем князь вернувся з дальнього походу,

Низько кланявся умільцю і всьому народу.

Він сказав: ” Нехай святиться ця в віках місцина,

“ Ковле ” хай тепер зоветься, прославляє сина. ”

Сурми грали на Волині - сурми перемоги,

Як вертався князь Данило з дальньої дороги.

Пам'ятає ймення Лесі, Лесиним зоветься,

Як у давню, сиву пору, вужем Тур'я в'ється.

Берегами огортає ковалеве місто,

Зорі хвилями гойдає, як живе намисто.