Марія Лобай

 

Авторка  двох збірок  для дорослого читача і однієї дитячої  - “Стежками дитинства”. У 2010р. прийнята в Українську асоціацію письменників. Керівник літературного гуртка “Джерельце” при Сілецькій середній школі.

(4 Голосов)

Вітер запліта берізкам коси,

Сонце пестить променем траву.

І блищать, срібляться чисті роси,

Сплять лілеї білі на ставу.

Верби оглядають сумовито

Свій відбиток у ставка воді.

Знають що мине вже скоро літо,

І злетять листочки молоді.

Дуб, широку крону розложивши,

Тихо щось нашіптує вербі.

Вже на світі літ п'ятсот проживши,

Добру славу визначив собі.

І пташині кожній, і комашці

Бог призначив свій життя політ.

Тільки з Богом і у Божій ласці

Усміхається люб'язно світ.

(3 Голосов)

Люблю тебе всім серцем, милий Боже,

Як тільки серце полюбити може.

Візьми мене, дитину, під опіку,

Не відпускай ніколи, аж довіку.

Навчи мене, як маю в світі жити,

Навчи мене прощати та любити,

Навчи людей судити обережно,

Любити так, як любиш ти-, безмежно.

Потіш мене, коли я в горі плачу,

Як ворогові кривди не пробачу,

Прости мене. Нехай сповниться воля,

В твоїх руках моя хай буде доля.

(4 Голосов)

Багряніють листям віти,

Сонце стигне в небесах.

І радіють наші діти –

Золота прийшла пора.

 

Річка Рата біг спинила,

В срібних нитках павучок.

Осінь плаття собі шила

Та з листків плела вінок…

(4 Голосов)

Я сьогодні по гриби

З татком в ліс ходив.

Поміж сосен і ялин

Трошки заблудив.

 

Крикнув татові “а-у!”,

Щоб мене почув.

У дуплі збудив сову,

Про гриби забув.

 

А тим часом у кущах

Заєнько стрибав,

Мого кошичка в зубах

Вам кажу, тримав...

(4 Голосов)

Вересневі дні настали –

Поспішаю на урок.

Я відклав усі забави,

До науки роблю крок.

Сонце промінцями грає,

Усміхається до нас.

Мов до себе закликає,

А тоді заходить в клас.

Примостилося за парту –

Грає променем своїм

По книжках і різних картах,

По картинках на стіні.

- Ти покинь зі мною жарти,

Бач, читаю я Буквар,

І тікай з моєї парти –

Від сьогодні я школяр.