(7 Голосов)

о. Івану - пароху церкви

Петра і Павла м. Соснівки

Раз зійшлися два друзяки,

Гомонять про різне, всяке...

Що набулось, що нажилось,

Що із кожним приключилось.

Один каже: «Є машина,

Діти є і є дружина.

У «зелених» я купаюсь,

«Зеленими» укриваюсь.»

Другий каже:

«Золотце, Моїм щастям розцвіте,

 Діаманти - самоцвіти,

Хочу кожен раз уздріти.

 Перли сиплять, сміх хороший,

Що не треба інших грошей.

Вони серце зігріваюсь,

 Кожен день мене чекають».

Напросився друг у гості,

Щоб побачить ті милості.

Тільки двері відчинились,

Жінка й діти появились.

Жінка ніжно обіймала,

Мужа палко цілувала,

А сини дубками стали,

-Шану батькові віддали.

Дочки-зіроньки — казали:

«Ми за вами сумували».

Отакі то самоцвіти — Моя жінка, мої діти.