(4 Голосов)

Вітер запліта берізкам коси,

Сонце пестить променем траву.

І блищать, срібляться чисті роси,

Сплять лілеї білі на ставу.

Верби оглядають сумовито

Свій відбиток у ставка воді.

Знають що мине вже скоро літо,

І злетять листочки молоді.

Дуб, широку крону розложивши,

Тихо щось нашіптує вербі.

Вже на світі літ п'ятсот проживши,

Добру славу визначив собі.

І пташині кожній, і комашці

Бог призначив свій життя політ.

Тільки з Богом і у Божій ласці

Усміхається люб'язно світ.