Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Ігор Дах

Ігор Дах
автор більше двадцяти поетично - прозових збірок, більша половина з яких дитячі. У 2005р. Прийнятий в Українську асоціацію письменників, а в 2008р у Всеукраїнське об'єднання “Письменники Бойківщини”. Є  одним із засновників літературно-мистецького об'єднання “Третій горизонт,” яке   очолював у 2008 - 2010 рр, та газети “Літературний Червоноград”.У 2010р. Започаткував літературний конкурс ім. Володимира Дроцика у м. Червонограді. Був обраний Першим головою Ради конкурсу. Народився у мальовничому  селі  Лавриків,  що  на Жовківщині
(5 Голосов)
сл. Ігоря Даха, муз. Кузьми Смаля

Небес блакить бездонна,
Весною пахне світ,
Тобі, моя мадонно,
Несу я перший квіт.
 
Приспів: 
 
А жайвір над землею
У вишині пливе
І піснею своєю
Вітає все живе.
 
Душі у грудях тісно.
Дзвенить усе навкруг.
Свою найкращу пісню
Співаю я і луг.
 
Приспів.
 
А  сонечко - мов перстень,
Що на твоїй руці,
Землі дарує перли,
Тепленькі промінці…
(5 Голосов)
Виносить кліть з глибин віків
Під синє небо України
З нічної зміни шахтарів,
Братів із дружньої родини.
 
Вони натруджено ідуть,
І сонце лагідне їм в очі.
Життя з них кожен знає суть,
Виходячи з обіймів ночі.
 
На лицях усмішки ясні,
Бо горді за свою роботу.
Спецівки скинуті брудні,
До сьомого промоклі поту.
 
На завтра знов углиб віків
Вони ступатимуть єдино,
Щоб вогник на копрах горів
І усміхалась Україна…
(6 Голосов)
Вихвалялася Сорока:
“Прожила я сорок років
І за стільки отих літ
Облітала цілий світ.
 
У світах, це і не диво,
Всі птахи живуть щасливо.
Там ніхто не знає бід
 Безкоштовний в них обід.
 
Не одна пташина знає
Й кожен рік туди літає.
Хто з Вкраїни полетів
Має шану у птахів”.
 
Слухав байку цю Горобчик -
З трудового села хлопчик.
 І  сказав на те ось так:
“Говорить я не мастак.
 
Та мені цікаво, друзі,
Кому зле в нашій окрузі,
То навіщо з тих країв 
Сюди жити прилетів?”
(5 Голосов)
Тому й сумуєш, Україно,
Що сина гідного не маєш.
Тебе лиш бачать на колінах
Оті, з ким дружбу  нині маєш.
 
Їм хочеться, щоб сиротою
Ти, поневолена, зростала
І згинула на полі бою
Коли годинонька настане.
 
Тому й сумуєш, Україно.
Лихі у тебе сестри й браття.
Їм добре, коли ти в руїні – 
Так легше розпалить багаття... 
(6 Голосов)
Зі сну  будив  Шевченко нас.
Просив, щоб вигострить сокиру, 
А ми проспали в котрий раз
Святую волю, дух і силу. 
 
На роздоріжжі стоїмо,
Чи може ще й не просинались
Кобзарським словом-знаменом
На жаль, ми так й  не скористались. 
 
Роз'єднують Свободу” й “Рух”
Кому ти служиш,  блудний сину”?
Вкраїні  треба  дужих рук,
А  ти втікаєш  на чужину. 
 
Вже скоро  наше знамено
Від крові знов  почервоніє.
І  східне біснувате  зло
Вкраїнську земленьку засіє.