Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Червоноград

(0 Голосов)

 

З Кристинополем-Червоноградом, який святкує 325-річчя, пов'язано чимало імен видатних постатей - Митрополит Андрей Шептицький, Блаженна Тарсикія, поет Василь Бобинський... Окрасою міста є давні споруди — Палац Потоцьких, монастир отців-василіян, церква Святого Володимира Великого (колишній костел Святого Духа), на Старому цвинтарі й ділянці поблизу школи №1 — польські й українські поховання часів Першої світової війни та національно-визвольних змагань... Як про все це розповісти гостям? І чи не варто до проведення таких екскурсій залучити здібну творчу юнь? Адже, досліджуючи джерела минувшини, вони неабияк пізнають історію свого міста, краю і переповідатимуть іншим.

Саме з цією метою на заняття Червоноградського відділення Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики завітали керівник проекту “Кристинопіль-Червоноград: історичний код міста (15 QR-кодів)” Світлана Бордун та історик, співредактор альманаху “Солокія” Михайло Махник. Вони детально розповіли про мету таких екскурсій Кристинополем-Червоноградом, підготовку історико-краєзнавчого буклету, інтернет-публікацій про рідне місто, запропонували слухачам МАЛіЖу подавати свої пропозиції, сценарії-маршрути екскурсій, тексти окремих досліджень та ілюстрації до них, які неодмінно будуть надруковані.

Червоноградські маліжани заздалегідь підготувалися до цієї зустрічі. Свої пошуково-дослідницькі проекти вже представили Олена Федюра (учениця гімназії) та Ольга Бучек (учениця ЗШ №1), чим приємно здивували гостей. У підготовці їхніх текстів багато допомогла керівник відділення Академії, член Української асоціації письменників Наталія Кічун-Лемех.

Така тісна співпраця з краєзнавцями буде цікавою і корисною для юних дослідників. І тільки спільними зусиллями можна глибоко вивчити історію Кристинополя-Червонограда.

Тарас ЛЕХМАН, журналіст

 

(0 Голосов)

 

“По стерні до рідні” (Львів: Ліга-Прес, 2017. - 400 с.) - назва книги відомого у Прибузькому краї журналіста, публіциста, багаторічного власкора газет “Львовская правда” та “За вільну Україну” Мирона Слуки, у якій вміщено поезію, художньо-документальну прозу, публіцистику автора, написану за останніх 25 років. Навіть вийшовши на заслужений відпочинок, він на залишає свого пера.

Нещодавно у Червоноградській центральній міській бібліотеці відбулася її презентація, яку вели бібліотечний працівник Руслана Федюк і член НСЖУ Віра Олеш, читали поезії автора.

Про творчість Мирона Слуки, його високу громадянську позицію, майстерне слово журналіста і публіциста говорили адміністратор храму Священомученика Йосафата м. Червонограда о. Михайло Нискогуз (він же вручив Миронові Слуці почесну грамоту і церковну медаль), колеги-журналісти Тарас Лехман, Іван Вашків, Зінаїда Навроцька, співредактор альманаху “Солокія” Михайло Махник, директор ТзОВ “Червоноградська міська друкарня” Олександра Червінська, директор Червоноградської централізованої бібліотечної системи Надія Покотило та інші.

Про що ця книга?.. Про українських патріотів, ветеранів УПА, шахтарів, священиків підпільної УГКЦ, діячів культури, про важку долю України, її історію. А як вона народжувалася — розповів сам автор. Мирон Слука щиро подякував усім, хто сприяв у її виданні, підказав ідею створення книги — Зінаїді Навроцькій, Світлані Тверітнєвій, Марії Кречківській, Олександрі Червінській, Ірині Фещин, Ірині Огородник.

Читачам, друзям, колегам, усім шанувальникам поетичного, прозового й публіцистичного слова Мирона Слуки дарував пісні дует “Вишиванка” у складі Марії Савчук та Ірини Дуванської (м. Соснівка). Приємним подарунком стала пісня композитора Ігоря Байора на слова Мирона Слуки “Чуєш, тату...”.

(Вл. Інф.)

 

(0 Голосов)

 

Молодь Червонограда уміє дивувати. Цього літа у період із 7 по 14 серпня на території Палацу Потоцьких відбувся “Krystynopol Summer Camp” - літній табір, мета якого допомогти працівникам палацу розчистити підземелля цієї давньої історичної будівлі, і, звісно ж, дізнатися більше про історію рідного міста. Ініціатор ідеї — Молодіжний ХАБ “Космодром”.

Учасниками табору стали учні різних шкіл Червонограда, Соснівки та Гірника, а також студенти. Червоноградські гімназисти взяли найактивнішу участь у всіх заходах. Серед них — і випускники Христина Пістун та Назар Саїдов, й учні 4-6 гімназійних класів Ольга Кондюх, Олена Федюра, Соломія Павлик, Марія Куць, Віталій Гарасимчук, Андрій Стефанів.

Кожен день табору виявився по-своєму неповторним. Кожна хвилина була настільки якісно  розпланована, що ніхто не нудьгував. Був окремо виділений час і на прибирання підземель, і на спілкування зі спікерами, і на перегляд під відкритим небом вечірнього кіно сучасних українських режисерів - “Тіні незабутих предків”, “Жива”, “Століття Якова”, “Поводир” та ін. Учасники розчищали підземелля від побутового та будівельного сміття. Кожній групі (5-6 чоловік) виділили окрему ділянку для робіт. Завдяки такому розподілу продуктивність  праці вражала високим рівнем. Уже другого “робочого” дня із підземелля вивезли значну частину відходів, які накопичувалися там десятками років. Окрім пилу, цегли, дерев'яних дощок та пластикових пляшок працьовитій молоді також вдалося віднайти серед сміття цеглу часів розквіту палацу, а саме 300-річної давності.

Не менш захопливою частиною табору були й лекції та бесіди зі спікерами. З зацікавленням слухали, як успішні люди йшли до мети, відкриваючи нові горизонти своїх можливостей. Захоплювались розповідями Андрія Левицького, який є співзасновником волонтерського табору “Будуємо Україну разом” та молодіжної платформи “Вільна хата” в Краматорську, про діяльність на сході України; Дениса Соболя — громадського активіста та голови громадської організації “Молодіжні Ініціативи Закарпаття” - про культурні заходи для молоді на Закарпатті; Тараса Тирка про історію розвитку математики та її значення у сьогоденні. Запам'яталися хвилини спілкування з Кетрін Фітч, волонтером Корпусу Миру, Анною Лозовою, представником Львівського обласного молодіжного центру, а також із представниками львівської організації Enactus LNU — Володимиром Процишином та Христиною Мокрій.

Більшість учасників (1з 58 зареєстрованих) жили в наметах, розкинутих на задньому подвір'ї Палаці Потоцьких. Щовечора активна молодь Червонограда, втомлена насиченим днем, таки знаходила сили посидіти біля вогнища і поспівати пісень під гітару.

Особливо сподобався нічний квест “Знайти привид Кристини”, коли учасники кемпу мали змогу більше дізнатися про трагічну історію Кристини-Гертруди Потоцької, шукаючи підказки про найстарішому району міста Червонограда. “Це була драйвова, нереально крута ніч. Квест був неймовірно цікавим і пізнавальним. У деяких моментах навіть було страшно!”. - такий коментар дали його учасники. Вони також мали змогу відвідати щорічний (вже шостий) фестиваль творчої молоді Львівщини “СоснаФест”, що проходив у Соснівці. Там отримали багато свіжих вражень від нової української музики різних стилів та від майстерності місцевих митців, які доходи від продажу своїх hand-made виробів перерахували на потреби АТО.

Усе хороше має здатність швидко закінчуватися. Проте і до цього організатори підійшли креативно. Останнього дня “Krystynopol Summer Camp” влаштував на головному подвір'ї Палацу Потоцьких невеличкий, проте чудовий бал, на якому учасники танцювали вальс та співали пісні українських виконавців.

Отже, “Krystynopol Summer Camp” - це табір для молоді, яка хоче не лише весело провести час в колі однолітків, а й бути корисним для свого рідного міста, допомогти відновити, зберегти хоч невелику, проте вагому частину його історії.

Олена ФЕДЮРА.

Учениця Червоноградської гімназії, слухач МАЛіЖу

 

 

 

(0 Голосов)

 

Червоноградське відділення Міжнародної (Малої) академії літератури і журналістики оголошує набір слухачів з числа учнів шкіл Червонограда, Соснівки, Гірника, Сокальського району. Тут ви можете розвинути і реалізувати свої творчі здібності, мистецькі задатки у напрямках - “Література”, “Журналістика”, “Фотомистецтво”.

Нашій Академії (центральний офіс — у Львові, ректор і засновник — Василь Тарчинець, Заслужений журналіст України), яка дії під егідою ЮНЕСКО, виповнилося 15 років, а Червоноградському відділенню — 6 років. Маліжани мають нагоду друкувати свої твори на міжнародному сайті МАЛіЖ, в інтернет-виданнях Новий український портал, МАЛіЖ-Червоноград (Бібліотека — 100%), Парафія храму Священомученика Йосафата м. Червонограда, у газеті “Сузір'я”, альманасі “Рекітське сузір'я”, брати участь у Міжнародному літературно-мистецькому фестивалі “Рекітське сузір'я”, який щороку проходить у липні в мальовничому Закарпатті. Цьогоріч червоноградські маліжани привезли аж десять (!) нагород у різних номінаціях!

Заняття відбуваються у приміщенні Червоноградської міської бібліотеки для дітей (вул. Андрея Шептицького, 1) у першу та третю неділю місяця. Початок о 10.30.

Спробуйте свої творчі сили, поповніть велику маліжанську родину!

Наталія КІЧУН-ЛЕМЕХ.

Керівник Червоноградського відділення Міжнародної (Малої) академії літератури і журналістики, член Української асоціації письменників.

 

(0 Голосов)

 

Якби ми ходили до школи ще століття два тому, то літні канікули тривали б у нас на два тижні довше. Шкільний дзвоник скликав би учнів за парти 14 вересня — на свято Семена (Симеона Стовпника)... Насправді, воно трохи не так. Бо якщо врахувати двотижневу календарну різницю між старим і новим стилями, то свято Семена припадало б таки на 1 вересня, а не на 14-те, як тепер.

Цей достойник Христової Церкви жив у 356-459 роках (103 роки!). Заснував новий вид чернечого подвижництва — стовпництво. На стовпі, заввишки 4 метри, у невеликій хижі він провів 50 років. Через строгий піст, ревну молитву до Господа Симеон мав дар яснобачення, зцілював Словом Божим хворих, до нього приходили за порадами навіть вельможі.

Але ж звідки взялася традиція розпочинати навчання саме у перший день осені, або ж Семенів день — за старим стилем?

Справа в тому, що на свято Симеона Стовпника (нагадаємо: тепер — 14 вересня) розпочинається новий церковний рік, а разом з ним колись розпочинали навчання вихованці духовних закладів освіти — бурс, братських шкіл, колегіумів, у тій же Києво-Могилянській академії. Це згодом передалося й для початкових (тоді називали — начальних) шкіл, ремісничих училищ, інших навчальних закладів. І нині дотримуються принципу розпочинати навчання на Семена в багатьох катехитичних школах, що діють при храмах. А ось у селах діти сідали за парти аж на свято Наума (тепер - 14 грудня!), коли допомогли дорослим впоратися зі всіма сільськогосподарськими справами у полі, на городі, в садах, заклали на зберігання новий врожай. Жартували: “Прийде Святий Наум — наведе дитину на ум”. Ох, якби то тільки від нього залежало... Знову ж, за старим стилем, з дня Наума починалася зима, бо свято припадало на 1 грудня.

Крім того, у XIV-XVII століттях на Семена українці починали святкування Нового року (тут уже — календарного, а не тільки церковного і шкільного). У Києві, наприклад, організовували ярмарки, масово запалювали свічки, влаштовували “весілля свічки”, бо дні помітно коротшали, тож хотіли прогнати темряву, дерева (не обов'язково ялинки) прикрашали барвистими стрічками, овочами та фруктами з нового врожаю. Уявіть собі гарбуза чи диню на березі... До речі, дерева не зрубували! Ото молодці! Робили це просто на вулицях, у садах, на подвір'ї. Малих хлопчиків підстригали (таке право мали священик, хресний батько) і вперше садовили на коней. Веселі гуляння, масові дійства зустрічі Нового року могли тривати протягом тижня.

До прийняття християнства (988 р.) і навіть на його початках східні слов'яни-язичники, що проживали на теренах теперішньої України, зустрічали Новий рік весною, коли природа прокидалася від зимового сну.

Тільки з 1700-го в Україні запровадили зустріч Нового року — 1 січня, як і в більшості народів. Щоправда, в Галичині, через близькість до Західної Європи, зрештою, католицької культури, таке запровадження відбулося дещо раніше.

А я ж вітаю школярів з Першовереснем, Днем знань! Для когось (маю на увазі першокласників) шкільний дзвоник пролунає вперше; для мене цей першовересневий дзвоник буде останнім...

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “Спеціалізована школа-колегіум №3”.